Тарас Борщевський

Соковий монополіст із Городка: як Тарас Барщовський вичавив максимум з українських яблук і підкорив світовий ринок

Коли ми беремо з полиці супермаркету пляшку соку прямого віджиму, навряд чи замислюємося про глобальну інфраструктуру, яка стоїть за цим звичним склом. На початку двотисячних український ринок жив за правилами імпорту: ми масово звозили сировину з-за кордону, ігноруючи власні сади. Тарас Барщовський вирішив розвернути цей потік у зворотному напрямку. Засновник T.B. Fruit та бренду Galicia не просто збудував заводи. Він створив агресивну бізнес-машину, яка сьогодні здатна контролювати близько 10% світового ринку яблучного концентрату.

Від старого преса до глобальної логістики

Історія Барщовського — це класичний шлях self-made підприємця, але з суворим галицьким колоритом. Усе починалося з транспортної компанії «Танк Транс» наприкінці дев'яностих та першого купленого заводу в Городку у 2003 році, де стояло пошарпане обладнання ще 1962 року випуску. Більшість на його місці просто б витискали з цього заліза останні краплі маржі до повного зносу. Барщовський вчинив інакше: він пішов ва-банк і реінвестував кошти в новітні європейські технології. Сьогодні його власні наливні цистерни возять концентрат по всій Європі, а соки з українських яблук п’ють навіть у США та Японії.

Алхімія відходів: як перетворити шкірки на золото

Найцікавіший інсайт у бізнесі Барщовського — це маніакальна пристрасть до безвідходного виробництва. Уявіть масштаби: в сезон заводи переробляють тисячі тонн яблук щодня. Раніше відходи були величезною проблемою. Замість того, щоб платити шалені гроші за утилізацію тисяч тонн яблучних вичавків, він переобладнав підприємства на твердопаливні котли і почав спалювати сухі залишки, забезпечуючи заводи власною енергією. Згодом він пішов ще далі. В яблучній шкірці міститься колосальна кількість пектину. Барщовський збудував окремий надсучасний завод з його виробництва, увійшовши до вкрай вузького та закритого клубу світових гравців. Те, що конкуренти десятиліттями викидали на смітник, він перетворив на преміальний експортний продукт.

Штаб-квартира у провінції та жорсткий тайм-менеджмент
Як і багато потужних львівських бізнесменів, він показово проігнорував корпоративну моду на переїзд до столиці. Серцем величезної імперії T.B. Fruit, яка має заводи в Україні, Польщі та Молдові, залишається невелике містечко Городок на Львівщині. Це свідома позиція: будувати економіку там, де ти маєш коріння і де знаєш кожну деталь. Стиль управління Барщовського дуже далекий від ліберальних стартап-підходів. Він жорсткий, системний і максимально вимогливий. Свій день мільйонер роками починає о шостій ранку з шестикілометрової пробіжки, а вже о дев'ятій на заводі аналізує звіти та ставить завдання. У його компанії майже немає «парашутистів» зі сторони: кожен топменеджер починав з низів і знає виробничі процеси руками, а не з красивих презентацій. Барщовський не вірить у теорії. Він вірить у цифри, банківську дисципліну і правило окупності інвестицій за три роки. Його імперія — наочний доказ того, що український агросектор може бути не просто «сировинним придатком», а високотехнологічним диктатором умов на світових біржах.