Академічний тенор під маскою дивака: як Михайло Хома переріс власне альтер-его і повернув собі справжній голос

Будемо відвертими: більшість із нас роками знали його виключно як кумедного хлопця з наклеєною бородою, який збирав стадіони піснями про павука, Каділак та вихідні. Але життя вміє дивувати. Михайло Хома – це, мабуть, найяскравіший приклад того, як за яскравим комедійним амплуа може ховатися артист гігантського масштабу. Коли країні знадобилося почути щось справді глибоке, він зняв костюм DZIDZIO, вийшов до мікрофона і заспівав так, що в мільйонів людей пішли мурахи по шкірі.

Мало хто знав, що Михайло має професійну музичну освіту і неймовірно сильний тенор. Коли він вперше наживо виконав Гімн України перед футбольним матчем у Харкові, стадіон завмер. Це був момент, коли країна заново познайомилася з його голосом. А його виконання «Духовного Гімну України» сьогодні звучить чи не в кожному домі. Образ Дзідзьо (на західноукраїнському діалекті це слово означає «дідусь») не був штучним продюсерським проєктом. Михайло створив його сам, надихаючись своїм дідусем-поляком, який працював ветеринаром, мав специфічний гумор і постійно розповідав життєві байки.

Михайло ніколи не обмежувався лише музикою. Він став одним із тих, хто довів: українське кіно може бути масовим і комерційно успішним. Його комедії («Dzidzio Контрабас», «Dzidzio Перший раз») збирали повні зали по всій країні, а сам він виступив не лише актором, а й продюсером та режисером.