Пам’ятаєте себе у шістнадцять років?
Саме в такому віці Любко Дереш писав свій перший роман, який згодом підірвав український книжковий ринок. Він увірвався в нашу літературу на початку нульових як абсолютний вундеркінд.

Тоді здавалося, що цей хлопець знає про підліткові страхи, субкультури, містику та внутрішніх демонів набагато більше, ніж усі сивочолі класики разом узяті. Але найцікавіше в Дереші те, що він не застряг у цьому образі назавжди.

Його дебютний роман «Культ» вийшов, коли автору було лише вісімнадцять. Дереш зробив геніальну річ: він схрестив атмосферу Стівена Кінга та химерну містику Лавкрафта з українськими реаліями — школою, неформалами та моторошними карпатськими легендами. Книжку розмітали з полиць, а юного автора одразу почали перекладати у Європі. Ранні тексти автора («Поклоніння ящірка», «Архе», «Намір!») читали як маніфести.
Він писав для тих, хто слухав альтернативну музику, шукав себе, експериментував із психоделікою і відмовлявся жити за правилами дорослих.

Його книжкові презентації тоді більше нагадували рок-концерти. Коли від нього чекали чергового підліткового бестселера, він зробив найнесподіваніший крок – натиснув на паузу і вирушив у духовні пошуки.

Синай, Індія, медитації, вивчення східної філософії та психології. Дереш повернувся в літературу зовсім іншим: спокійним, глибоким мислителем. Його нові тексти – це вже не про бунт, а про мир, емпатію та пошук Бога в сучасному світі.