Каплиця стала прикладом того, як бажання зберегти памʼять у окремої родини, може перерости в історичну спадщину регіону.
Це пізній Ренесанс із відчутним впливом маньєризму — стилю, де важлива не лише форма, а й емоція, символ і складність. І тут ця складність доведена до максимуму.

Фасад каплиці повністю вкритий різьбою з біблійними сценами, постатями святих, орнаментами та десятками ликів.
Кожен елемент не абстрактний елемент, а окрема історія з характером і настроєм.

Вони дивляться глибоко, спостерігають та створюють дивне відчуття присутності, ніби камінь ожив.

Коли потрапляєш в середину - простір різко змінює ритм, тут тихо, зосереджено та неспішно.
Невеликий об’єм підсилює відчуття присутності, а головний акцент - купол із різьбленою композицією та фігурою Христа - збирає весь простір в одну точку.

Попри те, що навколо - центр міста, туристичний рух і постійний шум, біля каплиці відчувається дивна ізоляція. Ніби вона існує у власному часовому шарі, де все рухається повільніше. Це місце не про швидке «подивився і пішов». Воно про паузу, про уважність, про здатність дивитися глибше, ніж поверхня.

Каплиця Боїмів - це приклад концентрованої архітектури, де немає нічого зайвого і водночас нічого простого. Вона не намагається вразити масштабом, але дає значно більше — досвід. І якщо у Львові є точка, де можна відчути, як історія, мистецтво і людська пам’ять сходяться в одному просторі, то це саме вона.