LVIV.COM

Як вижити на Левандівці?

9 394
Синєокий Петро
Фото: Ярослав Підстригач

Так вже й сталося. Сюди не завітаєш на філіжаночку кави. З бомбезною львівською архітектурою і десятками "локалівських" закладів якось не зрослося. А фестивалі чи культурні заходи Левандівку часто обминають. Власне, як і туристи. Донедавна мікрорайон навіть не мав свого супермаркету. Що вже й говорити про якісь елементарні розваги. Їх – знайти важко. А ще восени тут нібито "прогулювався" тиф.


Про неї часто забувають. Але й тут живуть люди. І навіть мають приводи потішитися красою.

 

Фото: Сергій Ткач/Левандівка – рідний дім

І звідки ж ти взялася?

Здається, про історію поселення забули й самі фахівці. Даних майже немає. Одне відомо: десь тут колись ходили й жили німці. Що вони робили та звідки узялися – ніхто не знає. Були собі та й були. Скоріш за все, так Австро-Угорщина поступово заселяла "чисті" від людей землі.
Вже тоді, у 1778 році, колонію називали "Льовендорф". На цьому слід німців загубився. Як і сама колонія.
Хоч є в історії і друга версія появи поселення. Територією нібито володіли польські поміщики Лєвандовскі. Але найвеселіше тут одне: цих людей або ніколи не було, або ж про них забули. Просто нуль підтверджень. Та версія і досі живе.

Вистрілює "Льовендорф" знову через 83 роки в історії. Держава вирішила модернізувати поселення, яке на той час було окремим від Львова. Зробили канал, за яким з'єднали будівлю вокзалу із басейном Дністра. Навіщо – не до кінця зрозуміло. Скоріш за все, такою була каналізація. З того часу біля поселення вже й з’являється залізниця.

А ще тут був австрійський плац, який переробили в іподром. Коники ж таки цікавіші, ніж війна. Тому з 1843 року вони тут бігали наввипередки. І тривали забавки майже 50 років. Допоки іподром не перенесли.
Такою вже й була Левандівка 200 років тому. З поїздами, каналізацією, кониками і без фотографій.

Справжній бум життя Левандівки стартує вже у 20 столітті.

Хардкор починається

 

Люди зрозуміли: іподром – минуле століття. Так Левандівка нарешті з'явилась на картах світу. У 1914 вже може похвалитись летовищем. Спершу військовим – війну усі передчували. А потім вже й для цивільних – з 1922.

Лише уявіть! Через Левандівку навіть проходив перший в УНР авіарейс Відень–Київ. Чи це не значне досягнення?

Фото: Alexandr Wolkow 

Побував на аеродромі й "Ілля Муромець" – найбільший у світі літак станом на початок Першої світової війни.
Власники летовища мінялися неймовірно стрімко. За короткий час ним розпоряджалися і австрійці, і росіяни, і поляки. Були навіть й американські військові.

Фото з Центру міської історії

Та недовго казочка тривала

З війною покінчили. Прийшов цивільний час. Та сталася проблемка –аеродром виявився занадто малим. Тому й захотіли розширити. Але не вийшло. Все навколо раніше забудували залізницями чи просто будівлями – простору для розширення вже не було. На цьому епоха повітряної Левандівки закінчується. Летовище "переїжджає" до Скнилова.

Сьогодні на місці аеродрому – прості маленькі помешкання, збудовані в 30-ті роки. Тут ще та, стара Левандівка. Здивувати спокушеного на витвори мистецтва львів'янина буде важко.
Однак "примара" тої ери аеродрому та польської Левандівки знаходить тут свій спочинок. І стає якось справді затишно та незвично. А деколи й смішно.

Фото: Ярослав Підстригач, Іван Вербицький

Жити по-новому

У кінці 50-х відбувається величезний бум. Новенька радянська влада високими темпами забезпечує Левандівку індустріальними та житловими комплексами. Як не дивно – для залізничників. Спершу вирішили створювати невеликі одно-двоповерхові бараки. Зрештою – постали усім нам відомі будинки з білої та оранжевої цегли.

На Левандівці тепер з'являється свій кінотеатр, парк та озеро. Ну як. Останнє з натяжкою можна назвати придатною до купання водоймою. Адже вона чисто технічна. Та люди плавають і тішаться.

Хоч досі існують легенди, що озеро збудоване на колишньому польському цвинтарі. Тому й стільки людей там топиться. А й справді – чимало.

 
 
 
 

 

 

Були й втрати...

Влада розібрала Костел Матері Божої Неустанної Помочі у 1960 році. На цьому місці зараз одна з новозбудованих церков мікрорайону.

Фото з Центру міської історії

Левандівка того часу була досить наближеною до концепції утопічного соціалістичного містечка майбутнього. Хоч чиновники розуміли – район відділений від Львова залізницею. Тому й з 1976 року – це селище Жовтневе. Табличка з цією назвою протрималася, до речі, аж до сьогодення.

 

Фото: Володимир Врублевський

Нульові – нелегко

Початок двотисячних для жителів знову Левандівки не став чимось особливим. Бідність. Сірість. Надзвичайно активізувалися наркомани та алкоголіки. Неодноразово шприци знаходили у під'їздах, поштових скриньках та під перилами. Були й самогубства.
Не стихали думки й про те, що тут зібраний міський криміналітет Львова. Однак зазвичай вечори у мікрорайоні проходили досить спокійно та без казусів. Хоч все ж час від часу відбувалися "стрєлки", "стіна на стінку" та інші розваги.

Відчути дух старої школи Левандівки можна й в мережі.
Ось чудова добірка від Варіантів

Сьогодні Левандівка росте. Так, можливо не так стрімко як Сихів. Однак вже можна культурно сходити повечеряти, а не пити пиво в парку.

[хоч без фанатів цього діла не обходиться]

Представили мікрорайон і у конкурсі на громадський бюджет Львова. Чого вартують тільки спроби створити студію громадського звукозапису "Брунька". До речі, місто дало на цю ідею навіть близько 200 тисяч гривень.

Були й дуже сміливі пропозиції. Як вам ідея проекту автономного опалення Левандівки? Хоч і грошей не здобула. Але здивувала добряче.

Вічні "бічі" Левандівки – колишній кінотеатр "Супутник" та парк поблизу нього вже змінюють. Мешканці творять майбутнє своїми руками. У планах – зручно облаштувати громадський простір навколо парку. Все ж нові клумби, дерева, лавочки – завжди добре. А ще краще – коли біля цього працює "Брунька" разом із дитячими гуртками.


Та й фестивальчики сюди заглядають. Нещодавно вже вдруге в "Супутнику" прогриміла частинка "Jazz Bezz". Все ж нечасто почуєш джаз у мікрорайоні. Разом з тим – усі чули про фестиваль Параджанова на Левандівці. Актуально. Інтелектуально. І найголовніше – потрібно!

З'явилися люди, що хочуть все змінити. І нарешті допомогти Левандівці не бути лише "дєвушкай с пєсні Гаріка Крічєвского". Та й витіснити з образу маргінального куточка Львова.

Фото: Олена Ленчик/Левандівка – рідний дім

То коли ж наступить нова епоха Левандівки?
Вже зовсім скоро. Усе тут тільки починається.

Читайте також: 


Радянський Львів сьогодні: космодром Погулянка

У Львові підвищать точність відслідковування громадського транспорту

День всіх святих: вогні Личаківського кладовища

Зараз читають