LVIV.COM

Як вижити блогеру в Україні: Христина Соломаха та її «бірюзова хвороба»

Аліна Величко

Христина Соломаха, львівський відео- та інстаблогер із аудиторією 44,6k, розповіла нам, як їй вдалося перетворити свою «бірюзову хворобу» на модний бренд.


Розкажи, що таке «бірюзова хвороба»? І чи не втомлює тебе така кількість бірюзи навколо?

 «Бірюзова хвороба» вже давно стала стилем життя. Я намагаюся не одягати не себе цей колір, а оточувати простір навколо  бірюзовими дрібничками. Тому люди, які особисто не знайомі зі мною, як правило, дуже дивуються, що на мені немає повністю бірюзового одягу. Завжди намагаюся спокійно пояснити, що хочу дуже мінімалістично та у деталях показувати бірюзові вкраплення. «З голови до п’ят» не змогла б вдягнутися у бірюзовий одяг, то вже занадто навіть для такої «хворої» як я. Бірюза навколо однозначно не втомлює і залишається моїм улюбленим кольором. Мені навпаки подобається вишукувати у магазинах якийсь декор та різні дрібнички. Обожнюю, коли друзі щось показують чи радять де купити.

Друзі підтримували тебе від самого початку?

Зараз надзвичайно підтримують і навіть допомагають. Завжди дуже уважно ставляться до вибору подарунків для мене.  Намагаються аби я залишилася задоволеною та потім змогла це використати для вдалого кадру в Instagram.  Але так було не завжди. Спочатку друзі мене не дуже розуміли і «бірюзова хвороба» була для них темою номер один для обговорення. Деколи могли пожартувати наді мною, а я в свою чергу сміялася разом із ними. А зараз відчуваю колосальну підтримку поруч. Якщо потрібно зробити якусь групову фотографію на вечірці, то усі прекрасно розуміють, що просто зробити селфі не вийде. Всі дружно збираються і чимчикують до бірюзової стіни. Саме за це я їх дуже ціную  і люблю.  Були й такі, які не зрозуміли мене, та вони якось одразу відсіялись із мого життя. Залишилися тільки ті з ким « і у вогонь, і у воду»  піду з радістю. Тому дуже щаслива з того, що трапився такий період у моєму житті.

А як щодо батьків? Як пояснити поколінню вихованому у Радянському Союзі:  «Мама, хочу бути блогером!»?

Розпочну із того, що я фотограф і спочатку навіть це викликало багато запитань. Батьки не дуже розуміли, що це за професія така. Тато намагався підтримувати, а мама трохи скептично дивилася на усе це. Вона за фахом бухгалтер і дуже любить точні науки, тому її також можна зрозуміти. Мама хотіла, аби я обрала для себе якусь «нормальну» у її розумінні професію. Але коли вона побачила, що це подобається мені, моїм друзям і з того є результат, то тішилася за мене і усіляко підтримувала.

І тут раптом нова тема – блогерство. Що це взагалі таке? Батьки щиро не розуміли, чому я розкладаю якісь речі на столі  і створюю абсолютний безлад у кімнаті. Спокійно та без нервів я намагалася розповісти більше про блогерство. Показувала профілі, які мене надихають. Пояснювала, якою я бачу свою сторінку та подальший розвиток у цій сфері. І коли вони вже вникли , то зрозуміли – в тому щось є.  Взагалі мені здається, що якщо ти і сам розумієш, до чого це може призвести, то  батьки зрозуміють тебе і твої бажання.  Зараз вони дуже радіють за мене, тато взагалі став активним учасником моєї «бірюзової хвороби». Хоча спочатку трохи пручався брати участь у моїх «аферах» . А нещодавно разом із ним зняли влог,  у якому  куштували різні екзотичні фрукти. Він – один з головних героїв у моїх інстасторіз та постійно закликає підписників ставати «бірюзовими».

Як живеться блогеру в Україні?

В Україні блогером? Хмм… та класно бути! Мені здається у будь-якій країні – це круто. А ось бути україномовним блогером, зовсім інше. На жаль, наразі україномовний контент дуже звужує аудиторію. Багато людей, які говорять російською, просять у коментарях перейти з української. Але я не змінюватимусь. Зараз україномовна платформа в Instagram та YouTube – «неоране поле», на яке поступово вриваються блогери із західної України. Потрібно вчитися подавати себе класно і жодним чином не соромитись бути таким, як ти є.

Що потрібно для створення якісно контенту? Як втримати  сучасну аудиторію?

Я намагаюся брати не кількістю, а якістю. Для мене це золоте правило, яке знають усі, але дотримуються одиниці. Багато людей не хочуть нічого вкладати та вносити у блогерство. А потрібно просто зрозуміти, що сюди як і в будь-яку іншу сферу треба вкладати гроші, час та власну фантазію. У мене була одна розкладка, на яку я витратила 300 гривень для однієї фотографії. Я просто бачила цей кадр і розуміла, що людям це сподобається. Мені на це грошей ніколи не шкода. Зараз настільки обізнана та вимоглива аудиторія в Instagram, що потрібно викладатися на максимум і майже «крутитися на голові». Але це круто і збільшує кількість якісного контенту.

Усім відомо, що блогери заробляють на рекламі. Як ти співпрацюєш із рекламодавцями?

Майже усі заробляють на рекламі. У цьому немає нічого поганого, але якщо ти вже робиш рекламу, то маєш супер творчо підійти до її створення. Я намагаюся зробити такий контент, щоб підписник бачив, що вкладено багато зусиль і моєї фантазії. Не дуже добре ставлюсь до реклами «Яібаночкакупітьмене» хіба якщо ти «супермодель по-українськи» чи Beyonce – їм можна і без баночки сфотографуватись. А щодо співпраці із рекламодавцями? то тепер в мене є ще одне «золоте правило» – рекламую тільки речі перевірені власноруч. Якщо продукт мені одразу не подобається, кажу рекламодавцю про те, що його товар мене не цікавить.  Але випадки бувають різні. Деколи товар у мережі виглядає класно, а коли приходить, то ціна не відповідає якості. У таких ситуаціях повертаю його і сплачую вартість доставки.  Мене читає моя мама, сестра, подруги і вони також дослухаються до моїх порад, тому усім своїм підписникам раджу як своїм близьким. Для мене реклама – це відповідальність!

Що б ти побажала нашим читачам?

Якщо беретесь за щось, то робіть це якісно і на совість. І вчіться виходити із власної зони комфорту, лише це штовхає на підкорення нових вершин.

Зараз читають