LVIV.COM

Як пройти всю Україну пішки

Ділись, Бро

Аргірова Ганна

Пройти Україну пішки – таку задачу поставили перед собою режисер Сашко Брама і актор Андрій Бучко. Свою унікальну подорож вони детально фільмують для того, щоб пізніше трансформувати це у виставу з елементами мультимедіа і електронної музики. У червні вони стартували з Чопу і планували пройти пішки до  крайньої точки на Сході. У вересні дійшовши до “Тунелю кохання” хлопцям довелося зійти з маршруту. Після невеличкої перерви вони продовжили подорож і планують зустріти Різдво у зоні АТО.

В інтерв’ю для lviv.com Сашко Брама поділився деякими секретами для мандрівників та розказав, чому подорож Україною для нього схожа на мандрівку до Діснейленду.

Як пройти всю Україну пішки

Про мандри

Перед проектом не було ні сподівань, ні страху. Тільки легке хвилювання від очікування зустрічі із невідомим, ніби перед входом у Діснейленд.

Ми дивилися лекції досвідчених мандрівників, намагалися дізнатися про можливі способи дешевої ночівлі у містах, де поїсти і все у цьому роді. Але так як у нас абсолютно інший контекст, це не дуже працює і, зазвичай,  ми орієнтуємося на місці. Наприклад, якщо ми у новому місті та знаємо, що там є монастир або пожежка, то відповідно намагаємося напроситися на ночівлю. Якщо дощ, то завжди шукаємо міст, під яким можна розкласти намет. Хостели і готелі не для нас, ми не витрачаємо на це гроші, бо бюджет у нас досить обмежений.

Уже в дорозі ми запустили проект на Спільнокошті (Ініціатива зібрала 75 717 грн)

На початку фінансували подорож власними коштами, які заробили на попередньому проекті. Ми робили виставу “Позивний Рама”, з нею у нас були гастролі по Словаччині. Всі зароблені гроші ми вклали у “EnterUA”.

У дорозі багато імпровізації, ми дуже часто коригуємо маршрут, адже кожної миті щось може змінитися. У селах ми були у центрі уваги. Всі постійно запитували, хто ми, а головне, чому йдемо пішки. Було дуже цікаво дивитися на реакції: від нерозуміння до підтримки в очах. Ми часто бачили нереалізоване бажання подорожувати в людських очах. Це як у Стейнбека, який подорожував  на машині з собакою, а люди, яких він зустрічав ставилися до нього з такою ніби заздрістю від думки, що можна бути не прив’язаним до одного місця.

З речей у нас завжди лише найнеобхідніше: спальник, каремат. Зрозуміло, що у зв’язку із погодою зараз речей лише додалося. Влітку ми харчувалися бутербродами, овочами, фруктами, вівсянкою. Зараз ми купили пальник і готуємо каші з маслом, п’ємо чай із козинаками.

Як пройти всю Україну пішки
Як пройти всю Україну пішки

Як спілкуватися з незнайомцями

Також ми заходили у великі міста, які були у нас на шляху. Першим був Івано-Франківськ. У великих містах ти не так дивуєш людей своєю появою, як у селі. Особливо, якщо це нетуристичні села. Там ми часто чули  фрази у стилі: “О, туристи у Жабокруках”. Хтось проводить поглядом, хтось вступає у контакт…

Ми самі старалися провокувати контакти з мешканцями, щоб відзняти матеріал. Камеру ми виставляємо не відразу, спочатку намагаємося дізнатися щось про місцеве середовище. Для цього ми запитуємо якісь банальні речі. Наприклад, де можна води набрати, або скільки кілометрів до наступного села чи скільки корів у сільському табуні. Інколи люди самі починають про це розповідати.

Наприклад, одного разу в Обертині (Івано-Франківська область) чоловік за 5 хвилин розказав нам про свою життєву позицію. Сам Обертин знаходиться, неначе в ямі. Коли ми спустилися, то він сказав, що буцім-то яма захищає село від грози і граду, бо хмари розбиваються об ці горби. Потім він почав розказувати про кінець світу і те, що завдяки ямі Обертин зможе врятуватися. Але це швидше виключення, аніж правило, бо далеко не всі хочуть говорити на камеру.

Пізніше ми зробили тривалу зупинку, бо чекали, коли прийдуть гроші, щоб купити одяг на подальшу мандрівку. Ми не вписалися по своєму плану, бо мали закінчити подорож ще в кінці літа. Але трьох місяців нам вистачило лише на 1/3 маршруту. Було багато факторів, які вплинули на уповільнення темпу. Інколи це можуть бути навіть технічні моменти. Ти не можеш перекинути інформацію  на хард або на хмару, тому чекаєш поки приїде хард зі Львова, або попадаєш в цікаве середовище і починаєш більше знімати.

Ми розуміємо, що за один раз ми не зможемо обійти всю Україну. Більш того, ми не ставили перед собою задачу обійти все. А коли планували маршрут, то розраховували так, щоб попасти в Чорнобиль, Полісся, Центральну Україну та Схід. Це місця, які цікавили нас найбільше.

Я зараз звик до комфорту і мені не так, щоби дуже сильно хотілося кудись уже лізти, але я розумію, що це цікавий досвід і коли ти вже в дорозі, то це неймовірний кайф. І найбільше, що захоплює – це непередбачуваність, бо одного дня ти ночуєш у лісі і чистиш зуби мінеральною водою, а наступного якийсь міліонер возить тебе по визначним місям свого міста. Це відпрацьовує у тобі дивну форму відсторонення від світу. Я помітив, що почав сприймати життя, ніби якийсь фільм. З’являється дистанція між мною і реальністю. І тебе вже не переймають деякі буденні речі. 

 

Як пройти всю Україну пішки

Про виставу

Проект «EnterUA» унікальний в Україні. Є різноманітні піші ініціативи, але щоб це потім трансформувалося у виставу – ні. Наразі маємо багато відзнятого матеріалу, але розуміємо, що з  часом буде ще більше. Відзнятий матеріал ми уважно переглянемо, а найцікавіше використаємо для вистави. І це не буде вистава у класичному розумінні, а з елементами електронної музики і мультимедіа. Більш того, ми замислилися над створенням документального фільму, але для цього треба знайти людей, які були би більш компетентні у цьому питанні та могли з нами співпрацювати.

Ми намагаємося дослідити екзистенційний вимір українців, їхнє уявлення про світ, про самих себе, про те, що є правильним у їхньому розумінні, а що ні. У кожної людини є своя цікава правда, а в результаті ми отримуємо таку собі картину світу, зіткану з правд, реклами, абсурду…

Над цим працюємо не лише ми з Андрієм, а вся наша велика команда. Переважно ми спілкуємось онлайн. Як наприклад з нашою сценографинею, Терезою Яковиною, яка живе і навчається у Берліні. Разом ми плануємо графіки проекту, шукаємо партнерів, додаткові джерела фінансування. Світлана Колодій наш координатор на Сході, вона допомагає із презентаціями проекту в тих регіонах. Ще до проекту залучені науковці – Вікторія Бриндза та Роман Лозинський. З ними ми час від часу виходимо на зв'язок і обговорюємо зібраний матеріал.

Зараз читають
x Close

Стань нашим бро у Facebook!