LVIV.COM

Що слухав, вдягав та де працював Альберт Цукренко з Хамерман знищує віруси

Ділись, Бро

Що слухав, вдягав та де працював Альберт Цукренко з Хамерман знищує віруси
Дарія Скрипнюк

Український музичний гурт Хамерман знищує віруси протягом 22 років показує своїм фанатам не лише музичні речі, а й костюми, яких не має більше ніхто на українському музичному просторі. Святі образи у рамках, листя каштанів, костюми русалок, гречка приклеєна до оголеного тіла та ще мільйон ідей, які виникають в головах Альберта Цукренка та Володимира Пахолюка — фронтменів гурту. Нещодавно Альберт обійняв посаду виконавчого продюсера першого національного каналу України — Суспільне:UA. У інтерв’ю розповів про свій улюблений костюм, Ласкового мая та як потрапив на державний канал.


Альберте, розкажіть, як ви потрапили на Суспільне?

Мене рекомендували. Там шукали шеф-редактора суспільно-політичного напрямку. Коли стало відомо, що інформаційно-аналітична платформа про культуру та стиль життя Культпростір, де я працював, закрилась, мені вже наступного дня запропонували спробуватися на посаду виконавчого продюсера Суспільного.

На концертах ви виступаєте з головними уборами у вигляді членів, і загалом образи бувають дуже відвертими. Чи не виникало у керівництва Суспільного питань, щодо вашої кандидатури?

Ні, не виникало. Мені здається, що керівництво Суспільного дуже сучасно усе сприймає. На Суспільному до мене підходять люди і кажуть, що дивились наші виступи на Youtube. Тобто усі в принципі в курсі, чим я займаюся поза роботою. Коли я працював у поліклініці, то вів подвійне життя: Хамермани та лікар. В лікарні треба було приховувати, що я учасник панківського гурту. Але Суспільне - це не той випадок, всі прекрасно розуміють, що прийшли люди творчі, у кожного якийсь свій проект. І що усі тут не лише пишуть і знімають про культуру, але і роблять культуру.

Що слухав, вдягав та де працював Альберт Цукренко з Хамерман знищує віруси

Чи впливав якось стиль вашого музичного гурту на журналістську діяльність?

Робота в ХЗВ працює як плюс у віртуальному резюме, якого я ніколи в житті не писав.

Мене знають як журналіста і як виконавця з гурту ХЗВ. Якщо ти хамерман, то маєш бути цікавий як журналіст, тому від мене вже чогось очікують. На відміну від сцени, в житті я не матюкаюся, не смикаюся та не скачу. А так, взагалі, я думаю, що шизофренія в усіх аспектах мого життя є мінімальною.

Альберте, яку ви музику слухали в дитинстві і ким мріяли стати?

Першою музичною любов’ю мого життя був «Ласковый май». Потім були: Цой, Depeche Mode, і далі вже пішла більш цікава музика. Але починалося усе з «Ласкового мая», і, я думаю, що цей вплив досі відчувається у музиці Хамерман Знищує Віруси.

Я не мрійник, я не думав, ким я буду, а просто жив своїм життям. Коли вже треба було визначатися, чим буду займатися, то пішов у медичний університет. Тільки тому у медичний, що педагогічний та всі решта мене взагалі не цікавили. Можна сказати, що я пливу за течією: завжди обираю з тих можливостей, які є переді мною, а не створюю власні.

Для чого ви співаєте і для чого журналіст?

Співаю я для того, щоб проговорити ті речі, які мене хвилюють, в колі людей, яким це цікаво. Взагалі, в принципі людина займається мистецтвом не тому, що вона так хоче, а тому, що вона інакше не може.

А журналістикою я займаюся тому, що я рано відійшов від романтики і зрозумів, що в мене має бути робота і має бути музика, як хобі. До того ж в мене є хист до слова. Зараз хобі стало другою роботою, адже з’явилося багато концертів. З медицини я свого часу пішов, тому що мені було не цікаво.

Який ваш улюблений сценічний образ і чому?

Мої улюблені костюми - це ті, які не натирають, не роблять дірок в моєму тілі і після яких я не тхну якоюсь гидотою. Дуже зручними виявилися костюми, які ми підчепили у Даші Астаф’євої з групи NikitА. Це чорні прямокутники, схожі на ті, якими закривають обличчя і голі тіла на телебаченні. Ми зробили собі костюми Даші, це такі самі прямокутники, тільки з картону, оббитого чорною оксамитовою тканиною. Після цього ми створили цілу серію таких костюмів і стали використовувати ці дошки, як художник використовує полотно. Кожного разу ми робили на них щось різне. Наприклад, коли ми виступали в BIRUCHIY - це арт-резиденція біля Азовського моря, де художники відпочивають після робочих буднів. Море, літо, усі учасники або п’ють, або щось вживають, то ми придумали шоу «Отдохни!» і привезли ось ці дошки. Вони були дзеркальні, і на них викладені з білого порошку смужки, скручені долари і банківська картка. Таким чином хотіли показати цю ситуацію, як відпочивають художники в таких місцях. Ці дошки дуже класні, в них зручно, не сильно пітнієш. Але є у них недолік — натирають під руками. Тому я люблю костюми, які легко вдягнути та які не дуже довго робити. Бо буває, що наші костюми - це складні інженерні конструкції, їх роблять тижнями. Або якісь такі речі, які смердять, або ламаються, та ті в яких не зручно виступати. Але загалом, усі вони мають для мене рівну цінність, бо кожен костюм - це якась концепція та якась ідея.

Як має виглядати ідеальний фанат та ідеальний учасник гурту ХЗВ?

Ідеальних учасників двоє, всі решта не прижилися. Нас же було четверо із самого початку. Ми визнали, що два — це ідеальна формула гурту. Це частка, яку якщо розділити, то вже не буде гурту, тож в нашому гурті за визначенням немає жодної зайвої людини. Ми придумали для себе, що можемо варіювати форматами. Нас двоє, ми музиканти-художники і можемо запрошувати кого завгодно до співпраці і виступати зі струнним квартетом, з джазовим бендом і так далі. І ще для мене, і я сподіваюся для Вови також, ідеально те, що ми не є близькими друзями в житті. В нас різні інтереси, тому ми не набридаємо один одному. Гурт не міг би проіснувати, якби ми були друзями, проводили разом час, випивали пиво десь разом — це не можливо. А отака от співпраця і взаємна повага і, головне, взаємна цікавість до того, як працює мозок у цієї людини — це запорука довголіття нашого колективу.

Ідеальний фанат ХЗВ — це той, кому подобаються пісні «4 куба» і «Дедушка», які ніколи не звучать на концертах. Водночас ідеальний фанат ходить на концерти, стрибає і радіє життю. А ще, сприймає усе безпосередньо і купує наші диски. Що ж ми ще можемо вимагати, це щастя, і я вдячний людям, що вони нас слухають, ходять на концерти, платять за це гроші. Хіба цього мало? Цього вже достатньо.

Кого ви вважаєте своїми конкурентами на українській та закордонній сценах?

У нас немає конкурентів, просто тому, що нічого схожого нема, і не буде, мабуть, уже. Закордонники нам взагалі не конкуренти, бо ми ніяк не перетинаємося. Хамерман абсолютно український продукт і хоч якось зрозумілий тільки українцям. А на українській сцені нічого подібного нема, ні у кого немає перформансу, ніхто нічим подібним не займається. Ніхто не співає подібних речей, які ми співаємо, ніхто не робить такі костюми, ніхто не поєднує такі речі в музиці, як ми поєднуємо. Тому і конкурентів немає.

Що слухав, вдягав та де працював Альберт Цукренко з Хамерман знищує віруси

Як ви думаєте, чому найбільш популярна музика сьогодні звучить російською?

У нас стаціонарно напівросійськомовна країна і є цілком реальне лобі російської культури, її просування та вкладання у це серйозних коштів. На це працюють талановиті та серйозні люди, тому такий формат підтримують дуже сильно. Українських російськомовних музикантів, які готові виїхати та виступити в Росії, дуже сильно підтримує російська сторона, тому що розуміє, що це фактор впливу на Україну.

Яке значення має те, що українські музиканти їздять на гастролі в Росію?

Музикант — громадянин так само як і будь-хто інший. До нього такі самі питання, що і до будівельника, який їде на заробітки в Москву. Тобто це можна зрозуміти, але від цього не менш гидко. Людина, яка виступає в Росії, згладжуючи усі кути, і кажучи, що вона там заради музики та прихильників, несвідомо, свідомо чи пасивно бере участь у політичних іграх Кремля. Російський обхват настільки міцний, що людина перебуваючи у ньому починає сприймати світ російськоцентрично. Такі люди розуміють Україну і Росію як єдиний простір. Навіть якщо говорять, що Путін це зло, а Крим - це незаконно, тим не менше вони пишуть про нас, як про себе, ніби українці це те саме, що росіяни. І ця штука працює в обидві сторони. Тобто музикант і слухач, перебуваючи в цьому просторі, вважають, що нехай політики і посварилися, але ж ми не політика. Тож їдуть виступати спочатку тут, потім там. Так і розмивається кордон, який, на мою думку, життєво необхідний зараз: як культурний, так і політичний.

Чи треба популяризувати український продукт? Якщо так, то як це зробити?

Конструктивна критика потрібна, бо інакше не буде зростання, але підтримка також треба. Я ніколи не буду писати про російські альбоми, навіщо, якщо там є своїх мільйон критиків. Я писатиму про наших, бо я хочу, щоб наша музика ставала кращою. Так само, я думаю, що мотив критиків, які критикують українське кіно, не зганьбити та збити на зльоті, а навпаки, вказати на помилки й допомогти вдосконалюватися. Підтримати можна пішовши на концерти, на фільми українців. Гарно описане культурне відкриття у ЗМІ - це звісно добре, але 150 людей на концертах - це не діло. Треба підтримувати український продукт в тому числі й гривнею.

Що таке бізнес-акселератор і для чого він твоєму стартапу
Зараз читають