LVIV.COM

Profогляд: пожежник-рятувальник. Хто знаходить цеглу в сумці в кінці робочої зміни?

Марина Романцова

Роботу пожежника-рятувальника не можна назвати легкою чи абсолютно безпечною для здоров'я. Тут - щоденна робота з вогнем, аваріями, людськими травмами і навіть жертвами...

Однак, у 4-й ДПРЧ м. Львова мені залюбки розповіли і про приємні професійні моменти. Наприклад, як рятували котиків з паралельних будинків, де одночасно спалахнули квартири. А також, поділились таємницею, кому і за що підкладають цеглу до сумки в кінці робочої зміни.  


 

 

 

Це - Андрій Великий. Йому лише 24 роки, однак, за його плечима вже багато рятувальних виїздів. Він - старший лейтенант служби цивільного захисту, інженер з пожежно-рятувальних робіт 4-ї ДПРЧ м. Львова. 

Profогляд: пожежник-рятувальник. Кому підкладають цеглу після виїздів?
Начальник частини

 

 

А це - Роман Піцишин, майор служби цивільного захисту та начальник 4-ї ДПРЧ Головного управління ДСНС України у Львівській області. І хоч його звання звучить дуже поважно і серйозно, сам Роман - цікавий співрозмовник та хороший оповідач. 

За воротами частини панує атмосфера спокою. Якби не яскраві плакати, що закликають до обережного поводження з вогнем та рятувальні машини, припарковані в гаражі, зовсім не скажеш, що робота тут пов'язана з постійним стресом. 

Всередині на стінах помічаю дитячі роботи. Роман пояснює: "Школярі часто приходять до нас на екскурсії. Ми завжди раді розповісти та показати, як працюють пожежники". 

Дякуємо за цікаву екскурсію
Дякуєм за гостинність
Ми в надійних руках!
Дякуємо!

Частина облаштована всім необхідним для комфортної роботи рятувальників. Є кухня, їдальня, кімната нічного відпочинку, спортзал, більярд, зона психологічного розвантаження... Андрій розповідає: "Добре, що коли стомлюєшся, є де відпочити. В нашій кімнаті психологічного розвантаження можна подивитись телевізор, посидіти в кріслах або на дивані. Також тут живуть риби - в куті є акваріум". 

Кімната психологічного розвантаження
Риба

Як вивчитись "на пожежника"? 

"Коли я був малий, - розповідає Андрій, - завжди казав, що хочу бути пожежником. І хоч в школі я серйозно над професією не задумувся, коли настав час складати ЗНО, вирішив, що це цікаво. До того ж, мій батько - військовий, і він завжди хотів, аби один з синів був "у погонах". А оскільки я старший, довелось "віддуватися" мені. 

Закінчив я Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. Підготовка була серйозна: тренували на витривалість, фізичну силу, вправність. У роботі ці навички дуже знадобились, адже вага нашої амуніції близько 25 кг. 

Навчання було чимось схоже на армію. Перші два тижні ми проходили "Курс молодого бійця" в Цуневі. Потім навчались в університеті: відвідували пари, ходили в наряди, служили у варті. Перші два роки жили в казармах. 

Наше студентське життя було трохи іншим, ніж у звичайних університетах. Нам, як майбутнім людям "у погонах", заборонялось ходити в нічні клуби, випивати, курити. Коли ми приходили зранку на шикування, була перевірка: чи ти не п'яний, чи акуратно підстрижене волосся. Навіть телефонами не можна було користуватись! Та ми все одно знаходили способи це робити". 

Андрій Пожежник

Як відбувається робота? 

"Робота в нас позмінна: 1 добу (24 години) працюєш, 3 - відпочиваєш. Зміна починається зі здачі караулів: приймається і здається техніка та обладнання, перевіряють стан транспорту.

Якщо все добре - починається службова підготовка. Це потрібно всім, навіть тим, хто працює давно, задля покращення навичків особового складу. Зачитують лекції, проводять практичні заняття згідно щомісячного розкладу. 

Потім - перерва на обід. Можна щось готувати на кухні, можна принести з собою готове з дому. А після цього, в залежності від того будній це день чи вихідний, є або господарські роботи (ремонт техніки, прибирання тощо), або культурний відпочинок (гра в шахи, перегляд телепередач). 

Далі - вечеря і особистий час. Характерно те, що в кімнаті нічного відпочинку можна спати лише у проміжку часу з 23:00 до 6:00 за всю зміну. 

Але так у нас зміни проходять не завжди. Коли є тривога, потрібно швидко зібратись і бути готовим до любої надзвичайної ситуації. Найчастіше у нас є хоча би один виклик за зміну. Таке, щоб цілу добу нічого не траплялось, буває дуже рідко". 

Куток інструментів
Кімната нічного відпочинку

Хто виїжджає на пожежі?

"Якщо приходять курсанти на практику, брати участь у ліквідації пожежі вони не можуть. Звичайно, їх допускають до виїздів, якщо добре показують себе у навчанні. Але, вдягати засоби індивідуальної безпеки і йти "у бій" їм заборонено.

Що стосується молодих працівників, що вже отримали освіту... Спершу, вони проходять 3-4-місячний "випробний термін". Це той час, коли вони проходять допідготовку у навчальному пункті, чергують, заступають у наряди, захищають допуск до засобів індивідуального захисту органів дихання. І лише тоді вони заступають у бойовий караул", - розповідає Роман. 

Як рятують котиків

"Була ситуація на вулиці Яворницького. Чи то 6 і 8, чи то 5 і 7... Виїхали ми на допомогу залізничній частині, бо сталося займання на першому поверсі в квартирі. Вийшли ми з автомобілів, починаємо працювати... А тут вибігає людина з сусіднього будинку і кличе: "Допоможіть, тут пожежа!". Загорілась квартира у паралельному будинку. Ось ми одразу і перекинулись на ту пожежу. За допомогою драбини потрапили в квартиру через вікно, загасили вогонь і врятували... котика. Власників вдома не було. А в сусідній квартирі теж була якась звірина, котик, здається. Або малий песик.

А взагалі, котів з дерев ми теж знімаємо. Дзвонять інколи, то виїжджаємо". 

 

Пожежний автомобіль
Пожежний автомобіль
Пожежний автомобіль

Чому дружини пожежників хочуть вигнати їх з дому?

Запитую в Андрія, як реагує сім'я на його професію. Той сміється: "Дружина хоче вигнати з дому!". Але потім відповідає серйозно: "То все жарти, звичайно. Хоча, інколи я її розумію, бо в цій професії буває по-різному. Коли трапляються нічні виїзди, додому можу в третій ночі прийти. А буває, лишаюсь понаднормово, бо треба допомогти команді. Дружина все розуміє і старається підтримувати, хоча і хвилюється, звичайно.

Для сина такої професії не бажаю. Хіба сам захоче... Тоді тут вже нічого не вдієш", - всміхається хлопець. 

А Романові простіше: "Я неодружений поки і дітей не маю. Не знаю як би реагував, якщо мої діти захотіли би стати "як тато". Може і дозволив би". 

Жінки у професії

Знаючи про сучасні світові тенденції щодо гендерної рівності, питаю, чи є у частині пожежниці. Хлопці дивуються. 

"Дівчата у нас працюють, та і вчились ми з ними також разом. В університеті здавали нормативи, відвідували лекції... Однак, ще жодна дівчина не виявила бажання піти працювати саме рятувальницею. Дівчата у нас працюють у відділі кадрів, у диспечерській, у прес-центрі. Чули, у Польщі є дівчинка-пожежниця. Але у Львові "прецедентів" ще не було".

 

Диспечерка
Відділ кадрів

"Пожежні" жарти

"Наша частина для нас як друга сім'я. В кожного з нас є батьки, брати та сестри, дружини та чоловіки, діти... Але і тут ми вважаємо себе родиною. Якщо в когось є проблеми, стараємось допомагати, чим зможемо. 

Звичайно, не обходиться і без жартів. Буває, як прийде новачок на службу - підкладемо йому для сміху цеглу до сумки. Інколи людина і не побачить, що ми пожартували, а вже вдома помічає "вантаж"". 

Команда рятувальників

"Якби і хотіли щось міняти у службі, то це отримувати більшу підтримку від держави. Звичайно, хотілося би мати новішу техніку, кращі засоби безпеки... Однак, пожежник - це не лише хороша амуніція. Це співчутливість, людяність, щирість та хоробре серце".

Зараз читають