“Окей, гугл, що зі мною?” — чому не можна ставити собі діагноз?

Психотравмуючі ситуації, грибкові захворювання, катар, полліноз, атрофічна і субатрофічна форми риніту, гіпертрихоз, екзема. Очі швидко бігають по екрану, жадібно ковтаючи текст слово за словом. Ні, це точно не з тобою, ти ж такий молодий, чому так швидко? 


Згасаєш на очах, сили поступово покидають тебе. Пришвидшений пульс, потемніння в очах, різкий біль між 2 і 3 ребрами, чіткі ріжучі відчуття в області тимусу (хоч ти навіть і не знаєш що воно і де воно таке в твоєму тілі є), короткі пульсуючі болі нижнього правого куточка лівої нирки і ти вже складаєш заповіт, переписуєш хату на кота і бачиш світло в кінці тунелю. А все так радісно починалось — просто зачухався ніс і ти вирішив глянути, що могло б бути причиною такої штуки.

Вітаю, Бро, у тебе синдром студента-медика. І неважливо, що за освітою ти юрист-тракторист або працюєш сантехніком, цей синдром не вибирає собі жертву, скоріш навпаки, тут жертва вибирає собі симптоми.

З розповідей очевидця

Для того, аби краще зрозуміти як працює синдром студента-медика я знайшов... студента-медика.

"Декілька років тому я закінчив навчання на медичному, — каже Роман, — Синдром студента-медика, синдром третьокурсника — недуга має багато назв, але прогресує приблизно однаково. Особисто в мене бували лише короткочасні спалахи такого синдрому, чого не скажеш про деяких одногрупників.

Одного ранку, після підготовки до чергової пари з терапії Валерка з білим він страху лицем видав "В мене вада серця", після чого перелічив чіткі симптоми, з якими я був не дуже знайомий. Хлопчина пройшов обстеження, але жодної вади так і не було виявлено. "Ті йолопи нічого не знають, мені краще знати, що зі мною."

Кількість діагнозів, що Валерка собі ставив, зростала як кількість пільговиків в ранковій маршрутці.

На дерматовенерології виявилось, що його екзема потребує серйозного лікування глюкокортикостероїдами, на онкології було виявлено проблеми з родимками, на нейрохірургії він зрозумів, що його головні болі точно відповідають клінічній картині раку головного мозку.

Окрім таких козирів був і дріб'язок, типу аденоїдів і різних штамів грипу він пташиного до свинячого. Звичайно, жоден з діагнозів під час обстежень не підтверджувався. До кінця 5 курсу хлопчина став потроху розуміти, що якщо він досі живе з такими хворобами, то їх у нього або немає, або він термінатор. П'ятірка з курсу анатомії та здоровий глузд врешті-решт перемогли й Валерка поступово почав забувати свої болячки, а відчуття отримані під час самонавіювання, дозволили йому краще розуміти майбутніх пацієнтів. Зараз Валерій Олександрович успішний лікар і з розумінням ставиться до пацієнтів котрі, як і він колись, страждають на синдром студента-медика."

Розберемось детальніше


В доісторичні часи доступ до чогось типу "Людоньки порадьте" і Вікіпедії був тільки в вершків суспільства й загуглити "чому свербить ніс?" могли тільки лікарі або студенти в підручниках з медицини. Будь-які медичні діагнози могли ставити тільки вони, ну і бабульки біля під'їзду (останнім для чіткого діагностування достатньо побачити пацієнта біля під'їзду). Студенти під час навчання досліджують людське тіло мало не по органах, і на відміну від популярної думки "студенти — не люди", офіційна медицина все ж таки твердить протилежне.

Тож виходить, що майбутні ескулапи вивчають самих себе теж. Під час навчальної практики в медзакладах вони зустрічаються з хворими, які діляться реальними симптомами вже вивчених студентами захворювань. Медики, після почутого часто зосереджують увагу на власному організмі та тестують себе на наявність певних симптомів. Отут і починає діяти "синдром студента-медика" — критичне твердження "я не хворий" долається шляхом прив'язки певних відчуттів (симптомів) до наслідків, в даному випадку — одного відомого симптому до імовірної хвороби. Майже всі медики, від студентів до практиків, хоча б раз мали справу з такого роду самонавіюванням.

З появою вільного доступу до медичної літератури та веб-форумів — все менше людей звертаються до лікарів. На просторах всесвітньої павутини симптоми описуються зазвичай без використання складних термінів, що полегшує їхнє сприйняття, але може змінювати справжню суть. Щоб діагностувати в пацієнта якусь хворобу необхідна наявність декількох симптомів в сукупності, тому мережі публікують перелік симптомів. Зазвичай більшість діагнозів починаються зі слів "слабкість, поганий апетит, сонливість...".

Спрацьовує явище "гіпердіагностики" — таке собі притягування діагнозу за вуха.

Складовою гіпердіагностики є надмірна ідентифікація, простіше кажучи, виявлення болячок, які не є потенційно небезпечними.

А зараз тест!


Перевір себе на наявність таких симптомів: слабкість, швидка втомлюваність, сонливість, головний біль, часті зміни пульсу, зниження м'язового тонусу. Є?

Вітаю! В тебе променева хвороба.

Вікіпедія каже, що вона виникає внаслідок отримання дози радіації, настільки великої, що в побутових умовах отримати її неможливо. Не хвилюйся, твій стан лікується, достатньо просто вимкнути гаджет і перестати гуглити свої болячки. Запитай краще в свого сімейного лікаря, а якщо ще не уклав договір, то поспіши, бо усіх хороших розберуть.

Будьте здорові!

Як проводити вибухові публічні виступи – 7 порад від Романа Дереги