З 1 квітня можна вибрати, в якого терапевта, педіатра чи сімейного лікаря ти будеш консультуватись. Основна умова – заклад, в якому працює лікар, має бути підключений до електронної системи охорони здоров’я. Алгоритм дій – куди бігти і що робити, пояснила прес-служба МОЗ.
Що таке декларація і навіщо її підписувати?
Декларація – документ, який підтверджує, що пацієнт хоче обслуговуватись саме у цього лікаря. Підписуючи декларацію з конкретним лікарем, ти повідомляєш державу (НСЗУ), що оплата за твоє обслуговування має находити у цей медзаклад.
Декларація не є юридичним документом і не підписується “раз і назавжди”: у будь-який момент ти можеш укласти декларацію з іншим терапевтом, педіатром чи сімейним лікарем.
Ти вільний у своєму виборі – не мусиш підписувати декларацію за місцем прописки чи проживання.
Але лікар може відмовити тобі у підписанні декларації, якщо він уже набрав максимально рекомендовану кількість пацієнтів. Сімейний лікар може обслуговувати 1 800 пацієнтів, терапевт – 2 000, педіатр – 900.
Ця цифра може бути дещо більшою для лікарів, які працюються у селах. Наприклад, якщо у селі проживає 2 000 людей, то всі вони отримають змогу підписати декларацію з сімейним лікарем.
Перевірити, чи вибраний медзаклад є в електронній системі охорони здоров’я, можна за посиланням, або безпосередньо в реєстратурі чи запитати в лікаря.
Без медичної допомоги не залишиться ніхто. Це питання контролюватиме Національна служба здоров’я України.
Що робити: покрокова інструкція
Цей процес розпочнеться одразу, коли медзаклад увійде у реформу: автономізується та укладе договір з Національною службою здоров’я.
Ділися або не палися
