LVIV.COM

Богдан Логвиненко про проект Ukraїner, роуд-муві та нескінченність експедиції

Ділись, Бро

Богдан Логвиненко про проект Ukraїner, роуд-муві та нескінченність експедиції
Олександр Тартачний

Богдан Логвиненко — журналіст, письменник, мандрівник. Відвідав понад 50 країн світу, заснував інтернет-видання «Сумно?», де був головним редактором, організовував концерні тури Україною для зарубіжних музикантів.  Остання опублікована книжка «Перехожі»  — збірка  коротких історій - портретів тих, кого автор зустрічає під час своєї подорожі Південно-Східною Азією.

Автор проекту Ukraїner — суспільно-культурного мультимедійного видання про Україну та її людей. Усі матеріали, які можна знайти на сайті проекту, готуються протягом експедицій історичними регіонами країни.


Богдан Логвиненко Ukraїner

Розкажи, як ви починали. Просто це виглядає як якийсь пригодницький фільм: зібрав друзів і знайомих, сіли в машину, пригоди і знімаєте? Таке собі роад-муві в житті?

Для мене це так само виглядає (сміється). Я взагалі не розумію, як це все працює, що цих людей об’єднує, крім ідеї. Насправді було багато людей, в яких крутилась в голові дуже схожа ідея. В якийсь момент нас щось звело разом. Мені здається, що все, що зараз відбувається і наша форма організації нами самими ще до кінця не осмислена.

Богдан Логвиненко Ukraїner

Повернемось до експедиції. Не можу не спитати який буде наступний регіон?

Це буде Причорномор’я і Таврія.

А зважаючи на те, що в нас половина Таврії окупована, яким чином ви плануватимете експедицію?

Ми не будемо їздити окупованими територіями. Це дуже глобальне питання. По-перше, історії, які ми хочемо показати ­– показати не зможемо, тому що у цих людей будуть проблеми з спецслужбами окупантів.

По-друге, ми не можемо рекламувати окуповані території і говорити, що туди варто поїхати. Насправді про це можна довго говорити. Ми страшенно хочемо актуалізувати тему Криму, у нас в команді є кримчани. Для нас це болюча тема, бо ми шукаємо форму, як це актуалізувати, але те, що їхати туди не будемо – це точно.

Якщо повернутися до Львова та Галичини загалом, чим дивуватимете, коли приїдете сюди в експедицію? Адже Галичина – це дуже багатий на цікаві місця регіон, але разом з тим дуже туристично “розкручений”.

Цього я ще не знаю. Ми намагаємося не оголошувати теми, тому що можемо не зібрати їх через різноманітні обставини. Дуже часто наші сподівання щодо певних тем в половині випадків не здійснюються. Часто нам здається, що якась із історій буде центровою й іноді вже під час зйомки чи монтажу розуміємо, що це зовсім не та історія, яка запам’ятається. А якась, іноді знята випадково, значно більше розкаже про регіон, ніж та, що ми планували. Тому немає сенсу щось оголошувати, коли ми до кінця не знаємо чи це буде.

IMG_9696-min

У вас на сайті є такий специфічний поділ на 3 розділи: люди, місця, їжа.Стосовно першого: мені здається, ця ідея десь трохи виросла з твоєї книги “Перехожі”. Але тоді, коли перехожі були радше короткими замальовками, то тут історії значно масштабніші. Чому змінився формат?

Так, це пішло з перехожих. Але перехожі – формат випадкових зустрічей. Це формат, в якому була спроба показати, що кожна людина є цікавою. Напевно, цю різницю з перехожими я сам до кінця ще не сформулював для себе. Якщо коротко – то в Ukraїner’і ми спеціально обираємо людей, а не опитуємо випадкових. Здебільшого, це люди, які є агентами змін. Ми так само показуємо, що вони є скрізь, що вони є різними, розмовляють різними мовами, сповідують різні релігії, але це не так важливо.  Важливо те, що вони роблять. А перехожі – це радше замальовки про людей, які випадково трапляються на шляху.

20160830_1263-1620×1080

Персонажі Ukraїner’а  завжди дуже різні: художники, активісти, гончарі, підприємці... Як виглядає герой Ukraїner’а, про якого тобі хочеться писати?

Немає якогось загального образу. Навіть у “Перехожих” цього було більше.

Якщо казати про Ukraїner, то єдина штука, яка їх всіх об'єднує – ідентифікація. Наші герої хоча б частково вважають себе українцями, і не важливо, якої насправді вони національності.

Ukrainer німецькою означає українець. Не обов’язково за паспортом чи мовою.

Напевно те, що об'єднує більшість наших героїв це те, що вони хочуть зробити щось для України, що вони не сидять, склавши руки.

Богдан Логвиненко Ukraїner

Чи вирізняється історія про Валерія серед інших героїв проекту?

(Богдан Логвиненко організував краудфандинг, за яким одному з героїв Ukraїner’а, скульпторові Валерію, небайдужі люди зібрали понад 100 тис. грн на здійснення його мрії – подорожі в Грецію)

Я б не сказав, що вона є якоюсь особливою. Він ­– старша людина, самотня, живе в селі.

Схожа є історія, наприклад, про пасічника, який живе в селі, і у нього єдиного  є транспорт.

Нам писали про пасічника: чим, мовляв, він такий видатний, що ви обрали саме його, в нас півкраїни таких. Але він живе в селі, де нічого немає. Колись у радянському союзі говорили “есть градообразующее предприятие”. Його пасіка теж “градообразующа”. Якби її не було, не було б села.

На противагу негативним коментарям ми бачимо величезну кількість людей, які проспонсорували Валерію його майбутню поїздку до Греції. Як ти думаєш, чому ця історія так захопила людей і чому була така віддача?

Це пов'язано з дуже багатьма речами. Думаю, це через те, що багатьом він здається нереальним персонажем (і мені теж). Але мені важливо було збирати гроші не від Ukrainer’а. Я робив це під свою відповідальність. Важливо було сказати, що це не благодійність, а просто спроба здійснити мрію людини.

Богдан Логвиненко Ukraїner

Який для тебе був найвагоміший відгук стосовно цього проекту?

Було кілька таких. Людина написала мені, що передумала їхати з України після того, як подивилась наші матеріали.

А другий: коли написали, що вирішили відкрити власну справу після того, як побачили, скільки крутих людей щось створює в Україні.

Це дуже важливо: одне з наших завдань – показати людям, що можна одного дня взяти і прокинутись.

У нас все так само. Ми робимо те, що нам страшенно подобається. Ці люди горять тим, що роблять. Під час експедиції ми знаходимо таких самих. Напевно, саме так ми знаходимо героїв. Вони відчувають це.

Ваш проект говорить про людей і які вони класні, працьовиті, щирі і про країну, яка вона прекрасна і скільки тут дивовижних місць. Але є інша сторона медалі, яка час від часу все одно проступає ваших матеріалах. Це самотність, безробіття, розруха.... Цей інший бік ви свідомо оминаєте?

Ні, ми не оминаємо, ми беремо це як константу. Так, і розруха є, і безвідповідальність людей, і небажання вчитись. Це пов'язано з радянською ментальністю людей. Така незмінна величина. Це те, про що може бути кожен матеріал з кожного населеного пункту. Ми намагаємось знайти те, чим кожне з цих сіл чи містечок відрізняється. Я не можу сказати, що ми намагаємось уникати негативу. Ми показуємо це, але більше у форматі відеоблогів. Наприклад, ми знімаємо багато про охорону природи і водночас про людей, які займаються браконьєрством.

Тобто ми не намагаємось щось приховати.

Нема таких тем, які ми оминаємо навмисно. Ну, окей, така тема є, це – релігія.

Ми знімаємо лише про тих представників релігій, які перебувають в абсолютній меншості. Не знімаємо практично нічого про християнство. У нас буде одна історія про греко-католицького священика на Сході, але знову ж таки це історія про абсолютну меншість. Ще будуть історії про хасидів і про буддистів. Намагаємося не показувати церкви навіть у інформаційних роликах. І це не тому, що ми якісь антихристи. А тому, що церкви і так є в усіх інших інформаційних роликах. В кожному селі є добротна церква і закинута школа. І це теж, на жаль, своєрідне правило, притаманне абсолютно усім регіонам України.

Богдан Логвиненко Ukraїner

Яке місце чи герой мали на тебе значно вплинули? Можливо, щось найбільше здивувало?

Таке трапляється весь час. Майже всі історії дивують. Я ще до початку Ukraїner’а  бував в усіх обласних центрах і у великій кількості райцентрів. Знав найактивніші громади, проїздив всі дороги як водій і автостопом і, здавалось, що для мене вже немає чого  відкривати в Україні. А я не уявляю, як люди, які відвідали всього кілька регіонів. Для них знання про Україну настільки обмежені. В нас в освіті є якийсь предмет, що називається українознавство, але він не дає ніяких знань про Україну. Можливо, ми зробимо щось таке, що стане основою майбутнього освітнього проекту.

Ukraїner намагається відкрити людям Україну заново. І дехто дійсно помічає щось надзвичайне довкола себе. Як відкривати і дивитись на те, що довкола, новими очима?

Це легко. Звертати увагу на дрібниці, звертати увагу на людей, які нас оточують.

12080035_926592084087800_958614874897360371_o-1620×1080

Коли ти жив у Азії, ти організовував тури для Мандрівників з пригодами. Чи була ідея зробити щось подібне тут на основі матеріалів проекту?

Ми все ж робимо медіа. Ідей багато, що можна робити, але хотілось би, аби в це були вже залучені всі туристичні агенції, що працюють на ринку. А вони поки все ще сплять.

Чи відчуваєш ти певні зобов'язання через те, що репрезентуєш Україну світові саме в такий спосіб? І чи існуватиме проект після усіх експедицій і чим займатиметься?

Проект не закінчується. Ми розробляємо тематичні експедиції і будемо продовжувати основну, просто все почнеться спочатку. З новими локаціями, з новою командою, потужніше і краще. А мені вже звично представляти Україну, я робив це і коли жив закордоном, ми організовували виставки , спектаклі і кінопокази про Україну в Азії, долучався до привезення українських гуртів до багатьох країн Європи, але так, раніше це була тотальна партизанщина, а тепер зобов'язання значно серйозніші. Втім – це зобов'язання в першу чергу перед собою. І кожен має їх, кожен має усвідомлювати, що навіть не створюючи жодного продукту, виїжджаючи закордон, починаєш займатися публічною дипломатією і хтось може сприйняти твою країну через тебе. Так що, навіть, якщо ти почуваєш себе лайном, навколо зрада, все пропало і олігархи все крадуть, виїжджаючи закордон, спробуй хоча б прикинутись квіточкою.

Фото — Катя Бадан, Ukrainer.net

Зараз читають
×