LVIV.COM

“Бахчисарай” Ельдара: “Кафе – це нагадування про батьківщину”

Олег Твердь

Кафе "Бахчисарай" - одна з часточок Криму у Львові. Його власник Ельдар розповідає, чому переїхав саме у Львів, що хотів зробити замість кафе, як впливає на бізнес львівська "розміреність" та як врятував україномовну книжку з півострова.

"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"

КАФЕ, ВІДВІДУВАЧ-"ЄВРОПЕЄЦЬ" ТА ВРЯТОВАНА КНИЖКА

Все вийшло випадково. У Криму мав копіцентр. У Львові хотів відкрити знову. Знайомий сказав, що є приміщення. У ньому ще посеред залу була стіна, за якою жили люди. Пізніше власники приміщення викупили їхню квартиру, звалили стіну і зробили ремонт. Але для копіцентру все одно було забагато місця. Знайомий тоді кухнею займався, робив чебуреки. Він і запропонував робити кафе. Згодом він відійшов від справи, а я вирішив продовжувати. Якщо почав, то треба робити до кінця.

Відкривав кафе на свої гроші. Щось вдалося накопичити. Потім брав участь у грантовій програмі Міжнародної організації з міграції. Я отримав мікрогрант – 2,5 тисячі доларів. На ті гроші докупив обладнання в кухню. Це мені дозволило спростити приготування і збільшити асортимент.

"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"

Міська влада мене не чіпає, і це комфортно. Весь контакт з нею – переоформлення ФОП, коли мені треба було перенести реєстрацію у Львів.

У меню немає алкоголю, але я йду на компроміси. Дозволяю приносити із собою. Для мене це не надто принципово, хоча в асортимент додавати алкоголь поки не планую.

Кафе – це нагадування про батьківщину. У мене бабця з Бахчисарая. Крім грошей вклав сюди багато енергії, тому це вже щось рідне. Приємно бачити і чути людей, які приходять до мене.

Був у нас відвідувач. Приходив кожного тижня. Така творча людина, вірші писав. Спершу було нормально. Але потім став себе по-хамськи вести. Остання крапля була, коли ми викликали поліцію. Він чи то прийняв наркотики, чи то був п’яний. Прийшов і почав кричати: «Я – європеєць, а ви їдьте у свою Азію!» Хоча щось подібне було тільки раз.

Ось ця книга, можна сказати, врятована у Севастополі. Я жив там неподалік третьої гімназії. Під час анексії до неї привезли вантажівку, і закинули всі книжки українською мовою. Відвезли, напевно, на звалище чи макулатуру. Перед тим директорка врятувала трохи книжок - роздавала їх кримським татарам. В тому числі й мені. Так ця книжка приїхала у Львів.

ПЕРЕЇЗД

Переїжджав у жовтні 2014 року. Спершу планував сам, але так сталося, що і мама переїхала. Рішення далося важко, взагалі думав, що залишусь, якось перетерплю. Не вірив, що це все надовго.

Мені і раніше подобався Львів. Бував тут майже щороку як турист. Або їздив транзитом у Європу. Навіть не думав, щоб в інше місто перебиратись.

На момент переїзду в Криму зв’язки з материком звелись практично до нуля. Я не міг замовити товари для копіцентру. Та й взагалі, звик до цивілізації - майже всю електроніку купував в інтернет-магазинах. Чи щось непотрібне продавав через OLX. Та й сама атмосфера принесена танками… Мені це було непотрібне. Хочу жити з Україною.

Я просто закрив копіцентр, що з обладнаня зміг - вивіз, частина залишилась вдома. Згодом надумав продати, виставив в інтернеті. Але вдома буваю все рідше, тож воно лежить, припадає пилом, ціна падає.

Зараз коли приїжджаю до Криму, то все чуже. Стараюсь навіть до сусідів не заходити. Приїхав – і одразу до води. На море.

"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"

ПОВІЛЬНИЙ-ПОВІЛЬНИЙ ЛЬВІВ

У Львові все дуже розтягнуто. Ми замовляли меблі у грудні, сказали, що після свят будуть готові. В результаті все затягнулось до початку лютого. Потім ще не могли вирішити, як нам їх доставити. Перед тим домовлялися, що вони завезуть своєю вантажівкою. В результаті відправили Новою поштою. Холодильник два тижні везли: «Давайте після вихідних… Ну, вже після свят». Тут кожного тижня свята.

"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"

З російською у мене тут проблем не виникає. Правда, стараюсь трохи і українською розмовляти.

Є момент, який мене вражає. Коли починаю десь в магазині говорити українською, чомусь одразу переходять на російську. Звісно, чути акцент, видно, що не місцевий. Але це дивно.

ПЕРСОНАЛ

Важко знайти персонал. Тут зазвичай працюють студенти, які не можуть постійно. Проходишся центром, і бачиш, що в багатьох магазинах, кафе хтось потрібен. Зараз від нас йде дівчина, їде заробляти в Польщу.

Кримські татари ніби є, але не знаю де. Або чимось своїм займаються, або вже влаштовані. Я хотів підтримати, пропонував роботу - відмовлялися. Всі приїхали амбіційні, хочуть щось своє. Та зазвичай амбіцій більше ніж грошей.

"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"
"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"

ПРО ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ

Якби півтора-два роки тому я дізнався, що Крим повертається в Україну - переїхав би одразу. А зараз не бачу, як це має відбуватися. Бо нема ж концепції повернення. Як бути з тими людьми, які залишились в Криму і підтримують це все? Я впевнений, що таких менше, ніж передає російська пропаганда. Але вони є. Як мені далі з ними жити? Так само, як і до референдуму? Я не хочу так.

"Бахчисарай" Ельдара: "Кафе - це нагадування про батьківщину"

Гадаю, що треба розробити міжнародну програму для переселення етнічних росіян на історичну Батьківщину. Видавати, можливо, гроші на переїзд. Якщо це відбудеться, я повернусь. Буду відновлювати свою Батьківщину, реінтегруватиму її в Україну. Але якщо життя й далі буде «на паузі», то я не хочу такого повернення Криму. Так ми залишимо двері відкритими, щоб все відбулося знову.

Фото: Juliya Low

Читайте також:


Кафе “Крим” Руслана Аблямітова: “У бізнесі найважливіші не зароблені гроші, а набуті взаємини”

Зараз читають
x Close

Стань нашим бро у Facebook!