LVIV.COM

“Вичитала в інтернеті про коронавірус”. Як пояснити твоїй бабці, що таке медіаграмотність

Ділись, Бро

Вичитала в інтернеті про коронавірус. Як пояснити твоїй бабці, що таке медіаграмотність
Sci-bro

Фільтрувати інформацію і в звичних умовах не просто, надто вже, коли до англомовних матеріалів тебе не тягне, а після прочитання чергової статті хочеться прилягти й випити заспокійливого (а не лізти до першоджерела). Що й казати про коронавірусні фейки, які розгулюють інтернетом, поки ти хвилюєшся за своїх дітей, онуків, кицю і того порядного сусідського хлопчика, який завжди вітається.


В інтернеті теж до біса вірусів

Ізолюватися від медіавірусів про SARS-CoV-2 ще важче, ніж дотримуватись звичних правил карантину: телефон завжди під рукою, й пшикай його антисептиком чи ні та зараза завжди знайде, що підігнати. 

Медіавіруси вбудовуються у наші мізки й працюють схожим чином, як і віруси біологічні. Останні заселяють в генетичний код свої гени, особливо вірулентні перетворюють організм на фабрику для розмноження того, що їм “потрібно”. Медіавіруси також змушують нас поводитися так, як вони “хочуть” лише аналогом генів у них є меми, а код, який вони перебудовують відповідно меметичний. Найкраще це явище описав пан Рашкофф у своїй праці про медіавіруси, подану в кінці.

медіавіруси коронавірус

У нас, мілленіалів, скрінейджерів, які вже і "Без табу" пережили, і навіть "Окна" з Нагієвим одним оком бачили, чи — ще краще — з дитинства були готовими не вірити тому, у що було "несила повірити" (© Костіцин) на СТБ (ну, чи, принаймні, згодом переглянули своє ставлення до лайна, що там транслювали) — скоріш за все, сформувався доволі потужний імунітет до усіх сенсацій та вражаючих історій, які підготувало для нас безжалісне інформаційне середовище. Але для наших батьків чи бабусь з дідусем це може бути завданням складнішим, і не варто їх у цьому звинувачувати.

Пригадаймо, як "завдяки" медіавірусам у сфері медицини вже були під загрозою смерті чи то помирали повно людей. Наприклад, оту жахливу статтю 1998 року, опубліковану Ендрю Вейкфілдом в "The Lancet", через яку всі подумали, що щеплення призводить до аутизму. Медіавірус запустили через комерційні інтереси (Вейкфілд запатентував свою власну вакцину, яку мав намір представити як "безпечну альтернативу"). Як наслідок — батьки з переляку відмовлялися вакцинувати своїх дітей, навіть після того, як з’явилася гора досліджень, які спростували цей міф. Цифри про те, скільки дітей захворіло й повмирало, як люблять писати наші ЗМІ — вражають! Можете читнути в книжці Асі (також знайдете в кінці). Там ще будуть міфи про ГМО, СНІД та купу цікавого, що заселили своїми мемами страхітливі медіавіруси в голови людей.

Як бачимо, від інформації (точніше не вміння правильно її трактувати) можна і вмерти. Але давайте, не будемо, й подумаємо, врешті, про своїх ма і ба — ми вже дорослі.

Меми — це вам не жартики

Ми звикли думати, що меми — це жартівливі повідомлення в інтернеті зі смішними картинками чи відяшками. Насправді цей термін запропонував пан Докінз, відомий еволюційний біолог, ще в далекому 76-му для позначення культурної інформації, що поширюється від мозку до мозку завдяки процесу, який у широкому сенсі зветься імітацією.

"Вичитала в інтернеті про коронавірус". Як пояснити твоїй бабці, що таке медіаграмотність

Взагалі, він писав книжку про наші гени, проте, не зумів встояти перед аналогією з культурою людей. Бо там, де формується середовище, в якому щось може поширюватися, і реплікатори, які до цього середовища мусять пристосуватися, запускається еволюційний процес, про який писав ще пан Дарвін.

"Вичитала в інтернеті про коронавірус". Як пояснити твоїй бабці, що таке медіаграмотність

 

 

Згрубша, це: спадковість, мінливість, добір.

 

 

Так вже сталося, що в наших мізках щось змогло реплікуватися (повторювати різні форми поведінки інших), а ми стали носіями цього “чогось” (ми називаємо цю штуку культурою) — запускаючи до себе певні меми й поширюючи їх далі, до мізків інших. Все це спричинило виникненню нової цілої науки, чи, принаймні, цікавої концепції — меметики, яка породила повно неологізмів. Розглянемо лише поняття “мем-бот”.

Мем-ботами називають людей, які роблять так, наче вони запрограмовані роботи: певний мем заполонив їхню свідомість, і вони готові робити усе, аби слідувати вказівкам та поширювати цей мем далі. Їхнє уявлення про реальність може бути всіляко викривленим, залежно від того, наскільки мем — чи меми — були сильними і як добре вляглися на ті, що вже набудувались там до цього.

Наприклад, якщо твоя бабця релігійна — в цьому немає нічого поганого (авторка статті — не така ортодоксальна атеїстка, як той же пан Докінз; церковний хор вважає справді божественним явищем, сповідь — гарною нагодою переоцінити свої цінності й сформулювати та озвучити свою нову офіційну позицію, а Біблію — історією з безліччю метафор. Даруйте за оцінювальні судження). Втім, релігійність загрожує слабкому імунітету в певних місцях. Авторитетним джерелом для неї може стати священник, що вельми небезпечно, якщо він говоритиме про віруси чи інші справи, які не входять до зони його компетентності.

медіаграмотність коронавірус

А ще у твоєї бабці можуть бути знайомі, яких вона часто бачить у церкві, і які приходять туди “для галочки”, ймовірно — через страх смерті. Такі персонажі сповідаються для того, щоб їм скасувалися всі попередні гріхи й вони могли продовжувати робити їх і надалі. Вони запрограмовані на те, аби щотижня ходити до церкви й проклинати всіх тих, хто так не робить. Вони не готові утриматись від відвідування церкви під час карантину (навіть попри те, що священники закликають цього не робити). Їхній меметичний код наполягає: “паска — до церкви”. Вони свято думають, що віруси там не поширюються, і навряд чи усвідомлюють, що своїми походеньками у людні місця наражають на небезпеку не тільки себе, а й рідних, з якими контактують. Чого люди, які ставлять любов до ближніх на перше місце, робити не повинні.

Тож попроси бабуню, нехай зателефонує до своїх менш свідомих друзів. Раптом їй вдасться обговорити з ними всі ризики легковажності та невміння фільтрувати інформацію.

Медіаграмотність в умовах пандемії

Як медіавіруси вводять свої меми? Як і біологічні.

Вірус-нападник, щоб припасти до здорової клітини, використовує свою захисну липку протеїнову оболонку, після чого вводить свої гени. Там він бореться за контроль з генами самої клітини і, якщо перемагає, — змінює спосіб її функціонування назавжди. "Протеїновою оболонкою" медіавірусу може бути подія, технологія, винахід, сексуальний скандал — головне, щоб вона, оболонка, як писав той же Рашкофф, привертала увагу.

Як бачимо, "протеїновою оболонкою" медіавірусу може бути й вірус біологічний. У ньому є і соціальна валюта (друзі наших бабусь чи мамів репостять інформацію про вірус, щоб запевнити усіх у своїй обізнаності в темі), триґери (про COVID-19 зараз розмов на кожному кроці), він викликає неабиякі емоції, містить соціальний доказ, претендує на практичну цінність (хоча не всі матеріали, особливо фейки, насправді її містять) та безліч історій — а це всі принципи вірусного контенту за професором маркетингу Йоною Берґером.

Щоб бабуня не потрапила у пастку, попроси її:

Звертати увагу на першоджерело. Хто автор, чи можна йому вірити? Якщо є посилання на когось відомого — чи підтверджує автор, буцімто, цитати своє повідомлення чи, може, навпаки — спростовує?

Читати весь матеріал. Як би це не було прикро, але часом наші медіа полюбляють накручувати собі перегляди сенсацією, яку, в кінці, все ж, пояснюють, втім, вже після того, коли всі надзюрили собі у штані. І хоч, вони начебто не зробили нічого поганого, з цими мудилами краще не дружити.

Не зупинятися на одному джерелі. Часом журналісти (буває, що й ненароком) щось перекрутять, тому краще глянути, що на цю тему кажуть інші (звертаючи увагу на два попередні пункти). Бажано, щоб цими іншими джерелами були такі, у кого є експертна думка.

Або, знову ж таки, якщо у твоєї бабці й так підскочив тиск, і на подальші розслідування їй просто не вистачає сил, дай їй кілька джерел, і скажи, щоб окрім них, нічого зараз не читала:

  • МОЗ — так, вони часом морочать голову (носити маски / не носити маски і т.д.), але тут немає “шок-сенсації-ми-всі-помрем”;
  • Прес-служба ЛМР, щоб бути в курсі ситуації в місті, + t.me/lvivVScoronavirus, якщо у бабці є Телеграм;
  • Коронавірус інфо, верифікований Міністерством охорони здоров’я України;
  • Сторінка Уляни Супрун — навіть якщо вона не подобається ба з якихось незрозумілих причин, поясни, що це наразі, мабуть, найадекватніше явище в МОЗ України за всю історію Всесвіту.

Ну і, щоб закріпити знання, пшикни бабці трохи антисептику на руки й наголоси на тому, щоб не плутала його з антискептиком, бо скептицизм нам усім ще стане в пригоді.

Обіцяла ж:

  • Media Virus! Hidden Agendas in Popular Culture, Douglas Rushkoff;
  • В інтернеті хтось помиляється! Ася Казанцева;
  • The Meme Machine, Susan Blackmore;
  • Егоїстичний ген, Річард Докінз тут тільки один розділ за темою, але вся книга цьом-цьом-цьом. Перепрошую;
  • Заразливий. Психологія вірусного маркетингу, Йона Берґер

Оксана Брошнівська

Зараз читають