LVIV.COM

Що коїться з працівниками під час кризи — пояснює Founder Lviv HR Solutions Оксана Щур-Шахова

Ділися або не палися

Що коїться з працівниками під час кризи — пояснює Founder Lviv HR Solutions Оксана Щур-Шахова

Куди дівається мотивація, як люди реагують на кризу і що з цим робити - порадами ділиться Founder Lviv HR Solutions Оксана Щур-Шахова.


Партнерська публікація спільно із Lviv HR Solutions

Кризові періоди, особливо такі глобальні, є серйозним викликом для всіх керівників. І перед тим, як приймати якісь рішення і починати діяти, дуже важливо зрозуміти, а що ж, власне, відбувається?  Розбираючись, почнемо класифікувати й розставляти по поличках. Так можна уникнути хаосу і зробити куди менше помилок.

Важливо усвідомити, що відчуваєш, як реагуєш прожити це на своєму рівні, а тоді вже іти до інших.

Коли бачимо, як бояться наші працівники, час подумати: а чого зараз боюсь я? Ми не зможемо зрозуміти чи навчити людей, коли вважаємо, що нас це не стосується. Перший крок робота над собою.

Що відбувається з людьми під час кризи: етапи і стадії 

Ми зараз проходимо стадії переживання, які описала американська психологиня Елізабет Кюблер-Росс. Я хочу коротко нагадати, що це і як варто діяти.  

Що це за стадії?

Перша стадія — це шок. Нам сказали, що почалась пандемія, запровадили карантин ми шоковані. Нічого не працює, звичний ритм і режим життя втрачені на невизначений термін. Як себе почуває власник бізнесу? Так само: йому повідомили, що завтра він має закрити всі свої ресторани. Він впадає в ступор, не знає, що тепер робити. Підлеглих працівників теж охопив шок робоче місце змінилось, зарплати, здебільшого, теж. Багатьох скоротили або відправили у неоплачувану відпустку. Та цей етап не може тривати довго люди починають оговтуватись, дізнаватись більше інформації. Життя триває і приходять наступні етапи проживання стресової ситуації.

Друга стадія — це заперечення. Чому вона настає? Ми живемо в єдиній системі: наш організм система, компанія система, країна система. Основна властивість системи це прагнути до рівноваги, до того, як вона працювала раніше. Тому й починається стадія заперечення ми прагнемо відновити попередній баланс, тож не хочемо помічати перепони. Це видно, коли люди ігнорують і порушують правила карантину, адже хочуть жити так, як жили раніше. І цю стадію досі дуже багато людей ще не пройшли. Наприклад, працівники багатьох фірм жаліються, що їм не забезпечують гарячі обіди і зручні крісла вдома, видають не всю зарплату. Вони ще не починають вникати в ситуацію. 

Третя стадія — торг. Всі вже усвідомили незворотність змін і починають боротись за свої привілеї. Знову ж таки система прагне рівноваги, тож починаються переговори типу: “Я готовий/ва більше працювати, тільки поверніть все, що було”. Саме на цій стадії зараз знаходяться більшість працівників.

Але торг не працює проєкти зупинили, ресторани/салони/магазини відкривати не можна. Грошей нема. Система змінилась безповоротно.

Тоді прийде наступний етап депресії. Почнеться апатія, фрази: “Мені нічого не треба” будуть всюди. Я думаю, що цей етап дуже скоро чекає нас, бо поки ми знаходимось на стадіях заперечення і торгу. Власники перестануть комунікувати зі своїм персоналом, бо не знатимуть, що сказати. Працівники думатимуть про звільнення, адже навіщо працювати, якщо зарплату зменшили і невідомо, що буде далі.

Етап депресії складний, адже у ньому люди можуть бути дуже довго. Тут важливо зрозуміти, що крім вас самих з цього стану ніхто нікого не витягне. І над цим потрібно буде постаратись. 

Та у цієї стадії є і своєрідний плюс. Депресія це дно, нижче вже нема нічого. І після такого “занурення” відкривається погляд на нову реальність. Раптом з’являються ідеї і можливості, які допомагають випливати. Людина звикає до нових умов роботи, нових обставин та обов’язків. Власник розуміє, які функції тепер виконує, бачить нові напрямки, в яких треба рухатись, і нові проблеми, які потрібно вирішувати. Він звикає до умов нової реальності і для нього це вже не кризова ситуація, а просто нове життя. І воно не страшне просто інакше.

Тут настає четвертий етап — прийняття ситуації і починаються впевнені дії. 

Серед цього всього потрібно пам’ятати, що всі ми можемо знаходитись на різних щаблях сприйняття ситуації, що склалась. Тому щоб знати, як рухатись далі, потрібно проаналізувати, що відбувається зі мною та моїми працівниками і як цьому зарадити.

Про страх 

У час кризових ситуацій ми опускаємось до наших базових емоцій. Однією з них є страх. Зараз бояться всі ситуація з пандемією активувала у кожного всередині страх смерті. Він дуже сильний і багатогранний: ми боїмось вмерти самі, боїмось смерті близьких, “смерті” роботи/бізнесу/справи життя.

Страх це базова емоція, яка веде до інстинкту самозбереження і виживання. Кожен має свою реакцію на те, що лякає: можна завмерти, можна втекти або напасти. Так діють всі люди: від президента до вантажника. Для кожного одна з цих реакцій є пріоритетною. 

У нашій ситуації завмирання виглядає так: “Я нікуди не йду. Я не витрачаю гроші. Можливо, треба буде сидіти у своїй норі ще рік-два-п’ять. Я просто сиджу і нічого не роблю. Я мала робити якісь проєкти, якісь плани і я від них відмовляюсь”. Це деструктивна поведінка такий анабіоз не зберігає ресурси, а тільки відтягує час.

Завмирати корисно, коли людина усвідомлює, що немає ресурсу і їй треба його відновити. Вона бере паузу на день чи два, скільки потрібно, а тоді аналізує і планує далі. 

Реакція “бігти, тікати” зараз має два виміри. Перший всі побігли скуповувати гречку, туалетний папір та інше. Це класична тактика тікати та робити незрозуміло що, тільки б рухатись. Така система не працює. 

“Бігти” працює тоді, коли людина розуміє, що треба рухатися попри депресію та апатію. Вона починає приймати рішення в новій ситуації рухається з точки зору нових умов, об'ємів продаж та завдань, нових посадових обов'язків, напрямків своєї діяльності як бізнесу. 

Третя реакція агресія, напад. Люди починають нападати на владу: “Як вони допустили таке”, на керівника: “Як він міг мені скоротити зарплату”, автоагресія: “Я невдаха, все пропало, я нічого не можу”. Це деструктив, який погіршує стан посилює паніку, глибше заганяє в депресію.

Та агресія може бути конструктивною, якщо трансформується у спортивний азарт, злість. Людина починає активніше працювати, швидше і ефективніше вирішувати проблеми і налагоджувати справи. 

Що з цим робити?

Насамперед зрозуміти, на якій стадії сприйняття реальності є ви і ваші працівники. Відстежити реакції на страх і стрес, проаналізувати, чи є вони конструктивними. Якщо ні шукати методи трансформації.

Пам'ятаймо, що страх це про виживання. І нам потрібно це виживання забезпечити. Власники мають подбати про фізичну безпеку працівників. Якщо люди працюють закупити маски, проводити дезінфекцію і таке інше. Подумати про інформаційну безпеку розповісти про ситуацію максимально багато та доступно. Щоб працівники чітко розуміли, що відбувається в компанії та знали можливі варіанти дій у майбутньому. Необхідна чітка комунікація кожного дня.

Дуже важливий аспект - психологічна безпека. Потрібно розуміти, як почуваються працівники і на кожному етапі давати людям психологічний ресурс. Як це робити? 

Деякі власники компаній запускають онлайн психологічні марафони. Люди виконують психологічні завдання, працюють над своєю особистістю. Це допомагає працівникам швидше та конструктивніше переживати етап горя та долати стрес. 

Особисто я рекомендую власникам бізнесу проходити психологічну підтримку із спеціалістом. Якщо завчасно не звертали увагу на фахову психологічну допомогу, то згодом вилізуть всі недопрацювання. Зверху ще накладуться особисті переживання, тому людям буде втричі важче переживати і працювати. 

Також під час кризової ситуації ми маємо чудову можливість відкрити і примусити працювати свої приховані ресурси. Добре, коли керівник почувається впевнено і знає, як грамотно допомогти своїм працівникам і собі. Та якщо такої впевненості бракує - потрібно звертатись по допомогу до спеціаліста: психолога, психотерапевта або коуча. Думати над тим, що вам дає та чи інша ситуація, варто не наодинці. 

Що коїться з працівниками під час кризи — пояснює Founder Lviv HR Solutions Оксана Щур-Шахова

Що робити керівнику, якщо його працівники не виходять із депресії?

Насамперед з людиною треба поговорити і спробувати з’ясувати, що призвело до того, що вона виконує роботу неефективно. 

Друге - дати мету і показати нові напрямки. При цьому потрібно допомогти - фактично, взяти за руку і провести у інший формат роботи, дати трохи часу, щоб працівник звик до змін.

Також важливо, щоб людина сама усвідомила, що їй погано. Інакше частина внутрішнього ресурсу буде іти на переживання, а не на роботу. До свого внутрішнього стану потрібно ставитись відповідально.

Ідеально запросити коуча, психолога чи психотерапевта попрацювати з персоналом. Спеціалісти швидше визначать, кому яка допмога потрібна і зможуть її забезпечити.

Забудьте про слова типу: “Та хіба в тебе проблеми? От у інших…”. У кожного свій “запас міцності”, хтось може витримати більше, хтось менше. Не можна знецінювати тих, хто проявляє слабкість - вони не симулянти чи халявщики. Цим людям боляче, погано і потрібна допомога. Завдання керівника - зрозуміти це і зробити все, щоб людина знову радо і ефективно виконувала свою роботу. Якщо для цього бракує власних ресурсів - у Lviv HR Solutіons  допоможуть впоратись із цими викликами.

Зараз читають