LVIV.COM

Математика кохання: як знайти ідеального партнера й уникнути розлучення, використовуючи формули

Математика кохання: як знайти ідеального партнера й уникнути розлучення, використовуючи формули
Sci-bro

Здоров! Як там в тебе на особистому? Коли вже нарешті вженишся/вийдеш заміж? Слухай, бро! Якщо тобі здається, що все дуже погано і шансів знайти когось такого ж прекрасного, як ти – дуже мало, лови короткий переказ лекції Ганни Фрай, математика й автора книги “Математика кохання”, на TED.


Не бійся виглядати трохи страшком

“Мій улюблений сайт знайомств – OkCupid, зокрема тому, що заснувала його група математиків. Вони майже десять років збирали дані про всіх, хто користується їхнім сайтом та намагалися визначити шаблони, на основі яких ми говоримо про себе й спілкуємося на сайті знайомств з іншими людьми. Результати дослідження виявилися досить цікавими. Найбільше мені до вподоби ось це: виявляється, що на сайті знайомств ваша популярність не залежить від того, наскільки ви привабливі. Насправді, якщо люди вважатимуть вас негарним/негарною, це тільки піде вам на користь. Розповім, як це працює. У добровільному розділі на OkCupid ви можете оцінити чиюсь привабливість за шкалою від 1 до 5. Якщо порівняти цю оцінку, середню оцінку, з тим, скільки повідомлень отримують люди з певної вибірки – ви побачите зв’язок між привабливістю та популярністю на сайті знайомств.
Ось який графік склали хлопці з OkCupid:
Математика кохання: як знайти ідеального партнера й уникнути розлучення, використовуючи формули

Бачимо одну важливу річ – не можна сказати: що ви привабливіші – то більше повідомлень отримаєте.

Виявляється, важлива не лише гарна зовнішність. Наведу один приклад. Ось візьмемо, скажімо, актрису Поршію де Россі.

Математика кохання: як знайти ідеального партнера й уникнути розлучення, використовуючи формули
Всі погодяться, що Поршія де Россі – дуже вродлива жінка. Ніхто не скаже, що вона бридка, але, з іншого боку, – й не супермодель. А тепер порівняймо Поршію де Россі й, наприклад, Сару Джессіку Паркер. Багато людей, і я в тому числі, вважають Сару Джессіку Паркер просто фантастичною, одним із найпрекрасніших створінь в цілому світі.
Математика кохання: як знайти ідеального партнера й уникнути розлучення, використовуючи формули

Але інші люди (здебільшого в Інтернеті) думають, що вона трохи схожа на коня. На мою думку, якщо попросити людей оцінити привабливість Сари Джессіки Паркер і Поршії де Россі за шкалою від 1 до 5, то, швидше за все, вони отримають в середньому однаковий бал. Проте люди голосуватимуть по-різному. Поршія дістане більшість четвірок, бо всі одноголосно визнають її вродливою, тоді як Сара Джессіка Паркер збере геть неоднозначні голоси. Вона отримає всі можливі бали – від найнижчого до найвищого. І, виявляється, ота різниця в оцінках і є найважливіша. Саме ота різниця робить вас популярними на сайті знайомств. А це означає, що якщо хтось вважає вас привабливим чи привабливою, то для вас буде краще, якщо знайдуться інші люди, для яких ви будете страховиськом. Це куди краще, ніж якщо всі думатимуть, що ви звичайнісінька краля.

Щоб це краще усвідомити, уявіть себе тими людьми, які надсилають повідомлення через сайт. Наприклад, ви вважаєте когось привабливим/привабливою, але здогадуєтесь, що так думають не всі. А це означає, що у вас менше конкурентів, і є додатковий стимул написати цій людині. А тепер уявіть, що ви вважаєте когось гарним і підозрюєте, що всі решта теж так думають. Тоді в вас закрадеться думка: навіщо принижуватися? І тепер найцікавіше. Коли люди вибирають фото для свого профілю на сайті знайомств, вони часто хочуть якось згладити риси, котрі, як їм здається, виглядають непривабливо. Класичний приклад – люди з зайвою вагою навмисно не вибирають фото на повний зріст, а лисі чоловіки зумисно публікують фотографії, на яких вони в капелюсі. Проте, щоб бути успішним, треба робити якраз навпаки.

Треба підкреслювати те, що відрізняє вас від інших, навіть якщо вам здається, що це когось відштовхне.

Бо людям, яким ви сподобались, ви всеодно подобатиметесь, а невдахи, яким ви не припали до душі, тільки зіграють вам на руку.”

Відшивай перших 37%

“Як визначити, що настав час створити сім’ю? Загалом, не варто хапатися за першу ж ліпшу особу, яка зацікавиться вами, й одразу ж одружуватися. В той же час, зволікати також не варто.

На кому ж з усіх тих людей, з якими ви зустрічалися за усе своє життя, зупинитися? На щастя, нам стане в пригоді чудова математика, а саме – теорія оптимальної зупинки. Уявімо собі, що ви починаєте ходити на побачення в 15 років і плануєте одружитися до 35. За своє життя ви зустрічатиметесь із певною кількістю людей. Одні будуть кращі, другі – гірші. Але є одне правило – якщо ви вже одружились, то не можете загадувати наперед, хто там буде наступний, і не можете повернутись назад і змінити свій вибір. Я з власного досвіду знаю, що зазвичай люди не дуже люблять, коли через кілька років про них згадує хлопець чи дівчина, які свого часу вибрали когось іншого. А, може, це тільки я така.
Отож, математична теорія каже, що перші 37% кандидатів не варто розглядати як можливих партнерів для шлюбу. А тоді треба зупинитись на наступному, який буде кращим за всіх попередніх.
Математика кохання: як знайти ідеального партнера й уникнути розлучення, використовуючи формули

Ось один приклад. Можна математично довести, що це найкращий спосіб збільшити свої шанси на те, що вам вдасться знайти ідеального партнера. На жаль, мушу повідомити, що цей метод тягне за собою певні ризики. Уявіть, що ваш ідеальний партнер належатиме до тих перших 37%. А вам, на жаль, доведеться відмовити йому. Якщо вірити математиці, то вам більше ніколи не трапиться хтось кращий, тому ви всім відмовлятимете і помрете самотніми. А ваші коти потрохи гризтимуть ваші рештки.

Або ще один ризик. Уявіть, що ті перші 37% виявляться страшенно нудними, просто жахливими занудами. Нічого страшного – ви ж і так маєте на цьому етапі всім відмовляти. Тому все в порядку – ви нікому не кажете “так”. А тоді уявіть собі, що ваш наступний хлопець чи дівчина майже такий самий нудний і жахливий, як усі ваші попередні кохані. Але якщо ви вірите в математичну теорію, вам, на жаль, доведеться одружитися з ним/з нею й змиритися з такими, правду кажучи, поганенькими взаєминами. Дуже шкода. Однак я впевнена, що тут компанія Hallmark має шанс підзаробити на цьому ринку. Наприклад, випустити ось таку валентинку.

“Коханий, ти трішки кращий за тих 37% жахливих хлопців, з якими я зустрічалась до тебе”.

В мене ніколи не виходить висловитись так романтично.

Цей метод не гарантує вам стовідсоткового успіху, але інших, кращих стратегій просто не існує. До речі, в дикій природі певні види риб дотримуються саме цієї стратегії. Вони відмовляють усім залицяльникам, що входять до тих перших 37 відсотків, а тоді вибирають першу ж наступну рибину, яка є більша чи там дужча за всіх попередніх риб. Мені здається, що підсвідомо ми робимо так само. В молодості ми даємо собі більше часу погуляти, роззирнутися довкола. І починаємо всерйоз шукати потенційного чоловіка чи дружину не раніше, ніж у 25-30 років. Я гадаю, що це прямий доказ того, що людський мозок від природи схильний хоча б до мінімального математичного мислення.”

Іноді скаржся

“Уявімо, що ви вже вибрали ідеального партнера, створили з ним сім’ю і плануєте жити разом до кінця своїх днів. Мені хочеться вірити, що кожен із нас хотів би уникнути розлучення (ну хіба  дружина Пірса Морґана була б не проти), та сумна статистика сучасного життя вказує на інше: кожен другий шлюб у США закінчується розлученням. Решта країн втекли недалеко.

Пробачимо собі думку про те, що сварки, які передують розлученню, не піддаються математичним розрахункам. По-перше, невідомо, що саме треба вимірювати чи підраховувати. Але цей аргумент не зупинив психолога Джона Ґоттмена. Ґоттмен спостерігав за розмовами сотень подружніх пар і записав усе, що тільки можна собі уявити: що саме було сказано, електропровідність шкіри, вирази обличчя учасників розмови, їхній пульс і тиск. Словом, усе-усе, крім того, чи була дружина права чи ні (а вона, звісно ж, завжди права). Ґоттмен та його команда виявили, що одним із важливих чинників, які вказують на те, розлучиться подружжя чи ні, є те, наскільки позитивно чи негативно налаштованим був кожен учасник розмови.
Математика кохання: як знайти ідеального партнера й уникнути розлучення, використовуючи формули
Подружжя з низьким ризиком розлучення отримали за шкалою Ґоттмена набагато більше позитивних балів, ніж негативних. Тоді як неблагополучні пари, тобто ті, які, скоріш за все, розлучаться, поступово занурювались у все більший негатив. Спираючись на цю простеньку теорію, Ґоттмен і його команда передбачили ймовірність розлучення учасників експерименту з точністю до 90 відсотків. Проте лише долучивши до своєї команди математика Джеймса Мюррея, він дійсно збагнув, що спричиняє отой негатив, і чому все так відбувається. Результати їхнього дослідження напрочуд прості та неймовірно цікаві. Ось ці рівняння прогнозують, як чоловік чи дружина відреагують на наступну репліку – позитивно чи негативно.
Математика кохання: як знайти ідеального партнера й уникнути розлучення, використовуючи формули

Вони враховують настрій особи, коли він чи вона на самоті, настрій особи, коли він чи вона поруч із партнером, і щонайважливіше – те, як чоловік і дружина впливають одне на одного.

Я також хочу підкреслити, що ці ж самі рівняння чудово описують те, що відбувається між двома країнами, які ведуть гонитву озброєнь. Тому сварливе подружжя, яке занурюється у все глибший негатив і балансує на межі розлучення, є насправді математичним еквівалентом початку ядерної війни.
Та найважливішим складником цього рівняння є вплив людей одне на одного, і, зокрема, так званий поріг негативу. Що таке поріг негативу? Ну, скажімо, наскільки прикрим має бути чоловік, поки він почне дратувати свою дружину, і навпаки. Я завжди думала, що міцний шлюб – це коли люди йдуть на компроміс і розуміють одне одного, коли дають іншій людині змогу бути собою. Тому раніше я була б упевнена, що найуспішніший шлюб – той, де поріг негативу дуже високий. Де партнери вміють дивитись крізь пальці та сперечаються тільки в крайніх випадках. Але математичні розрахунки й подальші дослідження довели якраз протилежне. Найкращі, або ж найуспішніші подружжя – це ті, що мають дуже низький поріг негативу. Це ті пари, що помічають усе до найменших дрібниць і дозволяють одне одному трохи поскаржитися. Це ті пари, які постійно намагаються працювати над своїми стосунками. Саме їхній шлюб має найліпші перспективи. Пари, які все помічають і не дають дрібницям перерости у великі проблеми.
Звісно, що запорукою успішного шлюбу є не лише низький поріг негативу й відмова від компромісу. Але всеодно дуже цікаво, що існує математичне підтвердження біблійному вислову: “Сонце нехай не заходить у вашому гніві”.”
Сподіваюсь, бро, ти тепер знайдеш своє кохання і ви проживете довго і щасливо, а Ганна Фрай сподівається, що ти покохаєш математику ще більше, ніж кохав/ла досі. Якщо хочеш повну версію лекції – тримай. Цьом, па!
Як проводити вибухові публічні виступи – 7 порад від Романа Дереги
Oksana Broshnivska LVIV.COM

Ділись, Бро

Зараз читають