LVIV.COM

Львівська вулиця, на якій ніхто “не живе”

Львівська вулиця, на якій ніхто не живе

Мало хто знає, але у Львові є вулиця, на якій ніхто “не живе”. Технічно, жоден будинок не значиться за її адресою. А якщо немає будинків – немає і мешканців. 


Що це за вулиця?

Львівська вулиця, на якій ніхто "не живе"

Це вулиця Генріха Семирадського у Франківському районі Львова. Вона з’явилась у 1910 році на давній дільниці Францівка на Новому світі. Названа на честь відомого польського художника, вона сполучала вулицю 29-го Листопада (сучасну Євгена Коновальця) із вулицею Гіпсова.

Із самого початку існування будинки на вулиці були, однак жоден не рахувався за вул. Семирадського. Брами будинків виходили на вул. Коновальця та Гіпсову, тому адреси традиційно записували за ними.

У роки нацистської окупації Львова, вулицю перейменували на честь іншого визначного діяча мистецтва – Рубенсгассе. Однак, у радянські часи початкову назву повернули. Такою вона залишилась до сьогодні.

На вулиці без адрес є лише одна табличка з ім’ям того, на честь кого вона названа.

Львівська вулиця, на якій ніхто "не живе"

Хто це?

Генріх Семирадний – представник польського академізму. Художник залишив вагомий слід у історії львівського мистецтв – написав картину “Парнас” для Львівського оперного театру.

Львівська вулиця, на якій ніхто "не живе"

Семирадний написав “Парнас” у 1900 році. Після попередніх експозицій у Римі та Варшаві, вона прибула до Львова, де її розмістили в будинку виробничих майстерень театру. Саме там роботу оглянула Будівельна комісія. Ухвалили, що для картини потрібно намалювати бордюр шириною півтора метри, оправити її в футляр і завісити в залі театру. Цим зайнявся перший художник-декоратор театру Станіслав Ясенський.

Львівська вулиця, на якій ніхто "не живе"

Глядачі побачили картину 13 січня 1901 року. Головна тріада її змісту – театр, творчість, життя – символізує сенс людського життя. “Парнас” став одним із найкращих надбань образотворчого мистецтва Львова.

Кажуть, коли німецькі війська залишали Львів, вони хотіли забрати картину з собою. Проте патріоти театру заховали її в оркестровій ямі під уламками декорацій.

Із 1967 року картину передали у власність Львівської галереї мистецтв. У 1980-х театр реставрували – в тому числі відновили і завісу. Сьогодні її опускають в основному перед прем’єрами та святковими виставами.

Джерело:

Фотографії Старого Львова

➤ Архітектура для людей, або як столітні традиції працюють в сучасних житлових просторах

Марина Романцова LVIV.COM

Ділись, Бро

Зараз читають