LVIV.COM

Художник, який каже, що його спеціально замовчують — Михайло Стефура

Ділись, Бро

Художник, який каже, що його спеціально замовчують — Михайло Стефура
та й таке

Сьогодні знайомимось з художником з Іршанська (Житомирська область), який робить справді круті речі акрилом на полотні, впорюється філософією, а революційні ідеї так і пруть з усіх його трансцендентних щілин.


Художник, який каже, що його спеціально замовчують — Михайло Стефура"Нова епоха вимагає від нас зябра й плавників замість рук, адже, як мінімум, на декілька тисячоліть нам доведеться жити в океані. Під час другого всесвітнього потопу буде лити не дощ з неба, а щирі сльози мільярдів людських очей, бо спровокований він буде не гнівом божим, а пробудженням від сну людською свідомістю. Зупинитись людям буде дуже важко, адже плакати їм доведеться не тільки за себе, але й за своїх незліченних пращурів та ненароджений легіон нащадків."

Міша, поясни

"Мої задуми виходять з гострої проблематики рушійних сил: природних, екологічних, демографічних, соціальних, політичних та економічних криз, які постійно спіткають людство протягом усієї історії, особливо в наш час. Сучасна філософія та її постійно прогресуючий інструментарій науки й технологій з кожним днем все більше наближається до межі, після якої людство суттєво змінить свої старезні архаїчні парадигми донаукових епох. Мова йде про одвічні підводні камені існування: в чому насправді слід бачити цінність, як правильно сприймати механізм еволюції, в чому полягають справжні межі відповідальності індивіда за свої вчинки та як покращити умови існування науковими й технологічними направляючими там, де закінчуються природні можливості свободи й відповідальності людини. Поступова монополізація мистецтвом права на сакральність, масштабна секуляризація, глобалізація є яскравим прикладом і сигналом тотального зрушення літосферних плит культури та формування нової «Пангеї».

21740995_273520209829022_7100165684027180874_o (1)

Змучене та скалічене історією людство (в моїх образах) врешті перепочине на м’якому дивані безкінечності, підклавши під свою голову м’яку подушку вічності. Здобувши можливість повноцінно відновлювати свої сили, Homo sapiens зможе свідомо крокувати в новому, небаченому досі, напрямку."

Давай спочатку.

Звідки скіл?

"З 2002-го я навчався в Тернопільському вищому професійному училищі за спеціальністю художня різьба по дереву. Паралельно з навчанням в училищі відвідував художню школу. В 2005-му вступив до Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Закінчив навчання, отримав повну вищу освіту. Кваліфікація — Монументальний живопис. З 2018-го проживаю у місті Іршанськ.

Надихаюся пантеоном вивірених часом мислителів та сучасною емпіричною наукою, починаючи від фізики — закінчуючи аналітичною психологією.

Революційні ідеї великим напором лізуть до мене в голову й серце з усіх трансцендентних щілин. Вони — як перелітні птахи, люблять теплий клімат, тому перечікують наші довгі холодні зими в далеких потойбічних світах. Тільки на зламі великих Ер вони прилітають до нас як на весні журавлі. Так і зараз величезна зграя в'є свої кубла з нейронів в моїй голові, немов дух святий."

Ой ну всьо. Переставай. Покажи роботи.

Що там?

Художник, який каже, що його спеціально замовчують — Михайло Стефура

"Фатальні хробаки долі в поляризованому ґрунті буття"

Ця робота виражає математично редукований, максимально схематизований образ існування Індивідів. У просторі без часу, в образах черв'яків, і їх наповненні (плюси та мінуси), виражена доля, фатальність минулого і майбутнього існування. Свідомість показана через знак дорівнює зі стрілами напрямків по околиці, уособлюючи віру інфляційного Его в абсолютну автономію та незалежність своєї волі, від волі тотальності навколо та зсередини неї.

Світлина від Stefura.

"Трансцендентні ігри матерії"

Тут наведена трирівнева метафора між механічними, органічними та психологічними явищами. Оскільки тріада — традиційний символ часу та його трьохфазної структури, за допомогою трьохкадрової події й тонової розкладки виражена поетапність в ланцюгу причин та наслідків. В образі футболіста з м'ячем на верхній сцені та конфлікту між людьми на нижній, проведена негативна паралель механічної та психологічної каузальності (рух вліво). Середня сцена проводить паралель між механічною та органічною каузальністю, але з позитивним схилянням, в образі змоченого та проростаючого насіння дерева (рух вправо). Всі три фігури в нижній своїй половині зображені мультяшно та графічно, засвідчуючи про площинність феноменального світу, попри його пізнаваність. На противагу нижній, верхня половина фігур хоч і затягнена густим туманом, але виглядає значно об'ємнішою — це свідчить про трансцендентність, та непізнаваність цієї сторони реальності, але яка є значно вагомішою та більш вирішальною за першу. Футбол є натяком на таємну різнорівневу еволюційну гру. Розумна, а можливо, абсурдна гра протилежних команд у протилежні ворота.

Художник, який каже, що його спеціально замовчують — Михайло Стефура

"Уроборосна аксіологія"

Композиція складається з харчового ланцюга між несвідомою та свідомою матерією, нагадуючи древній символ Уробороса та Даосизму. Сюжет виражає суперечливу поведінку кожного персонажу, а саме — небажання ставати жертвою, а тільки хижаком (детальніше читай тут).

Світлина від Stefura.

"Метафізичне запліднення ідеї"

Образ запліднення метафізичної ідеї — це приклад того, як за допомогою простого динамічного коду проходить складний процес виплітання багатовимірної мегаподії крізь образи вузлів сплетених одна через одну одновимірних монадоподій.

Світлина від Stefura.

"Марафон різоми Дельоза древа Гегеля та сидячого скептика"

...Когнітивна мозаїка з динамічних пазлів нагадує безкінечний марафон, де кожен вузловий центр — символічний нейрон з дорогами дендритних, аксональних відростків та синапсів, через які біжить потік енергії в образі спортсмена (більше — тут).

Художник, який каже, що його спеціально замовчують — Михайло Стефура

"Антропос" (диптих)

Через умовне зображення античної Греції проведена паралель сучасності з історичним минулим. Водночас, це універсальний образ людства та його місця у світі. Архаїчний та досі актуальний для ХХІ ст. ієрархічний вектор основних проблем, та спроби їхнього вирішення людством демонструє загальну історичну завершеність та стриману чисельність таких проблем, і навпаки — підвищення інтенсивності їхнього зростання та вираження, просуваючись у майбутнє...

Світлина від Stefura.

"Гіперпросторово-часовий континуум. Царство Піфагорово-Платоновських ідей"

...Фрактально заповнені числами внутрішні та зовнішні зони континууму є образами безкінечного поділу та єдності матерії. Водночас це і образ безкінечної комбінації та трансформації...

Художник, який каже, що його спеціально замовчують — Михайло Стефура

"Свобода вибору (Свобода волі)"

Картина виражає жорстоку душевну боротьбу під час вольового рішення. Графічний персонаж за столом завмер у позі очікування, його вибір формується в тяжкій згущеній хмарі над головою, це його внутрішній світ. Центральний персонаж у світлому жовтому ореолі з терезами уособлює свідомість та індивідуальну волю головного героя за столом, самі ж терези є провідниками волі через гострі ножі чаш, що зависають над його плечима. Композиція у великій мірі виражає Юнгіанську структуру психіки. Кров символізує життєву та вольову енергію. Старець зі скрижалями та натовпом позаду — це совість, тут також присутні індивідуальні психічні функції: серце з RPG, інтуїція зі снайперською гвинтівкою, сенсорика з п’ятьма головами (вухо, ніс, око, палець, язик), пам’ять – папка з крилами, та інтелект в образі крилатого мозку.

­­­

Чому ніде не виставляєшся?

"Персональної виставки в мене ще не було, в групових брав участь тільки двічі: перша — під час першого бієнале сучасних українських художників в Києві 2017, друга — на конкурсі сучасного українського мистецтва ім. Натана Альтмана у Вінниці 2017.

Сучасні куратори і арт-критики замовчують мене: одні бояться не розуміючи, другі (в силу своєї тупості й неосвіченості) вважають мене мізерним або застарілим, треті ж зрозумівши, бояться наслідків, до яких призведе визнання цінності моїх ідей. Я для останніх як величезний астероїд з глибокого космосу: вони не знають, що зі мною робити — чи то надіятись, що я тихенько пролечу повз нашу планету, чи то краще не чекати ймовірного апокаліпсиса і знищити мене на відстані, розбивши на багато дрібних частинок, які згорять в атмосфері сучасної арт-сцени, не дійшовши до землі широкого споживача."

Ну ясно, братан. Тримайся. Успіхів!

Зараз читають