LVIV.COM

Як вибрати кар’єру, яка насправді тобі підходить?

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Переклали для тебе логрідище Тіма Урбана з Wait But Why про те, як обрати кар’єру, враховуючи при цьому чого хочеш НАСПРАВДІ – замість того, щоб піддаватися численним самообманам у вигляді навіяних іншими людьми ідей, застарілих уявлень про ринок праці чи власних ірраціональних страхів. Скільки б тобі не було років і чого би ти не досягнув/ла зараз – в тебе завжди є шанс усе змінити так, щоб на смертному одрі не жаліти через втрачені можливості й хибні рішення. Букв багато, так, але воно того варте – інакше б не перекладали!


Привіт, читачі! Кілька слів перед тим, як розпочнемо.

Я завжди мріяв написати статтю про вибір професійної діяльності. У суспільстві прийнято розповідати, які у нас повинні бути кар’єрні амбіції та які у нас є можливості. Це дивно: я впевнений, що інші люди мало що знають про це. У плані кар’єри суспільство схоже на вашого далекого родича, з яким ви випадково зустрілися: 15 хвилин поспіль він дає вам нескладні непрохані поради, а ви ствердно киваєте, хоча прекрасно розумієте, що він нічого в цьому не тямить, а все його уявлення застаріле на півстоліття. Суспільство схоже на вашого далекого родича, а думка більшості – на його пихатий монолог. Проте громадську думку ми не пропускаємо повз вуха: слухаємо, запам’ятовуємо і робимо так, як говорять. Вам це не здається дивним?

Я не збираюся давати вам поради. Ця стаття – основа, яка, як мені здається, допоможе вам приймати правильні кар’єрні рішення і займатися тим, чим ви насправді хочете займатися, не забуваючи про сучасний ринок праці, що стрімко змінюється. Так, наразі ви не професіонал, але вже точно краще розумієте, що вас дійсно цікавить. В цьому ви розбираєтеся явно більше, ніж наш колективний і не дуже свідомий далекий родич. Ця стаття для тих, хто ще не визначив для себе рід занять і не впевнений, яку професію обрати. Вона підійде і тим, хто в середині свого кар’єрного шляху, але не впевнений в правильності свого вибору. Сподіваюся, що викладена нижче інформація допоможе вам перезавантажити образ мислення і прояснити спірні моменти.

Добре, що ця стаття нарешті вийшла. Минулий рік був не найвдалішим для мене і читачів Wait But Why: було багато ідей, але мало статей (велика частина року пішла на роботу над іншою, ще більш розлогою статтею). Сподіваюся, що чорна смуга закінчилася – я сумував за Wait But Why. Як завжди, спасибі неймовірно щедрим і терплячим читачам, які підтримують мене на Patreon.

– Тім

Ваш життєвий шлях на даний момент

Для більшості з нас дитинство – це річка, а ми в ній – пуголовки.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Ми цю ріку не обрали. Ми просто з’явилися з нізвідки і опинилися на шляху, який заздалегідь вибрали для нас батьки й суспільство – так склалися обставини. Нам розповідають про правила життя в річці: як ми повинні плисти і яку мету переслідувати. Наше завдання – йти до успіху заздалегідь обраним шляхом, не сумніваючись, чи правильною дорогою ми йдемо.

Багато з нас, зокрема велика частина читачів Wait But Why, після «річки дитинства» потрапляють в «ставок студентства». Так, тут у нас з’являється можливість вибрати ставок, та насправді один ставок студентства не сильно відрізняється від іншого.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

У ставку можна трохи розслабитися, відчути свободу реалізації власних інтересів. Ми дивимося на берег ставка – там починається реальний світ, в якому доведеться прожити все життя. Думки про це зазвичай викликають змішані почуття.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Трохи пізніше, на 22-му році життя, нас виганяють на берег зі словами: «Давай, зроби щось у своєму житті самостійно».

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Є одна заковика. Річ у тім, що у нас немає ані знань, ні умінь – у нас ще дуже багато чого немає.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Перш ніж ви почнете напрацьовувати знання й уміння, треба впоратися з ще однією серйозною проблемою: заздалегідь продуманий план дій закінчився. Діти в школі схожі на співробітників компанії, якою керує директор. Але в житті й у виборі кар’єри ми самі собі директори. Всі попередні 20 років ви вчилися, і в питаннях управління у вас немає ніякого досвіду. До того часу ви відповідали тільки на відносно прості питання. Наприклад: «Як мені поліпшити свою успішність?». А зараз перед вами постали дуже складні і важливі питання: «Хто я?», «Що мені важливо в житті?» і «Яка професія мені підходить?». Коли ми закінчуємо вчитися, з нашого життя раптово йде «директор», до якого ми так звикли, і ми залишаємося в повному нерозумінні, як жити і що робити.

Минає час, і обраний шлях перетворюється в історію нашого життя. Тоді ми озираємося назад і дивимось на все це з висоти прожитих років.

Запитавши людей на смертнім одрі, чи вони життям, яке прожили, вчені виявили, що багато хто шкодує, що їхнє життя пройшло ось так, а не якось інакше. Мені здається, це відбувається тому, що більшість батьків не вчать своїх дітей вибирати. Стаючи дорослими, вони пливуть за течією, проживаючи життя, позбавленого сенсу. Саме тому ми так часто шкодуємо на схилі своїх років.

Отже, ця стаття про те, як вибрати кар’єру і взагалі життєвий шлях. Уявімо, що ми ось-ось помремо: гляньмо на вже пройдене, заглянемо в недалеке майбутнє і перевіримо, чи є у всьому цьому сенс.

Ще раз до питання про кухарів і шеф-кухарів

Згадаймо мою статтю про критичну різницю між «міркуванням за аналогією» та «міркуванням на основі базових принципів», що в моїй інтерпретації називається «мислити як кухар» і «мислити як шеф-кухар». З тих пір, як я написав статтю, я всюди помічаю цю різницю – за своє життя я бачив таке мільйони разів.

Мислити на основі базових принципів – значить мислити як вчений. Ґрунтуючись на фактах і спостереженнях, ви робите висновок, як шеф-кухар підбирає інгредієнти, щоб зробити з них щось смачне. Зрештою, поміркувавши, шеф-кухар створює новий рецепт. Інший вид міркування – міркування за аналогією – працює, коли ви дивитеся на щось вже готове і копіюєте з невеликими змінами: так готують прості кухарі, наслідуючи рецептами, що вже хтось придумав раніше.

Шеф-кухар, який створює кожен свій рецепт з нуля, і звичайний кухар, точно копіює рецепт – це дві крайності одного спектра. Про що б ви не говорили і яке рішення не приймали б, ваш спосіб мислення буде подібний до мислення або звичайного повара, або шефа. Створення або копіювання. Оригінальність або конформізм.

На роздуми в стилі шеф-кухаря йде багато часу і сил, і це цілком очікувано: ви не намагаєтеся скопіювати колесо, ви винаходите його. Ваш шлях до висновку схожий на поневіряння по незнайомому лісі з зав’язаними очима: методом проб і помилок ви зіткнетеся з безліччю невдач. Бути звичайним кухарем набагато простіше. У більшості випадків мислити як шеф-кухар – жахлива трата дуже дорогого часу, оскільки він у нас на Землі обмежений. Прямо зараз я сиджу в звичайній футболці, худі, джинсах J.Crew і взутті Allbirds, тому що в плані одягу я конформіст. Все життя я спостерігаю за схожими на себе людьми і купую такий же одяг. Він для мене не важливий, я не намагаюся з його допомогою виразити свою індивідуальність. У моєму випадку одяг – це саме та сфера життя, в якій я використовую стратегію звичайного повара.

Однак є і куди більш важливі питання: де жити, з ким дружити, з ким вступати в шлюб і заводити дітей, як виховувати дітей, як правильно розставити пріоритети, як зрозуміти, яку роботу я хочу.

Кар’єрний шлях – це дуже важливий аспект в житті. Розгляньмо, чому:

Час. Більшість з нас за все життя витрачає на роботу від 50 000 до 150 000 годин з урахуванням часу, проведеного на роботі, в дорозі на роботу і в думках про роботу. Завдяки сучасній медицині людське життя налічує близько 750 000 годин. Якщо відняти дитинство (~ 175 000 годин) й частину дорослого життя, що йде на сон, вправи, справи і життєдіяльність в цілому (~ 325 000 годин), – то на все інше залишиться всього 250 000 годин. Таким чином, у звичайної людини робота займає від 20% до 60% життя – підхід звичайного повара тут точно не підійде.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Якість життя. Ваша робота суттєво впливає на все ваше життя й впливає вдвічі більше, якщо ви не отримали величезної спадщини, не народилися в забезпеченій сім’ї та не знайшли багатого партнера. Саме вона визначає, де ви живете, чим займаєтеся у вільний час, наскільки радикальні зміни можете собі дозволити і навіть те, з ким укладаєте шлюб.

Вплив. Робота не тільки забирає багато часу в обмін на гроші: за допомогою роботи ви впливаєте на життя інших людей. Кожна людина впливає на тисячі життів безліччю різних способів, і всі життя, які ви змінили, змінюють ще тисячі життів. Це не можна перевірити, але я впевнений, що якщо повернутися в минуле і не дати народитися якій-небудь людині, а потім повернутися в сьогодення, то багато що зміниться. Всі люди так чи інакше впливають на світ і майбутнє. Однак те, яким саме буде цей вплив, залежить від вас, ваших цінностей, від того, куди ви спрямовуєте енергію. Яку б роботу ви не вибрали, вона змінить світ.

Самовизначення. У дитинстві дорослі цікавляться нашими планами на життя, запитують, ким ми хочемо стати, коли виростемо. Коли ми виростаємо, за допомогою нашої професії ми розповідаємо іншим людям, хто ми. Ми не говоримо: «Я займаюся правом». Ми говоримо: «Я юрист». Так, такий підхід до самовизначення не надто здоровий, але тим не менш в сучасному суспільстві ваша професія – невід’ємна частина індивідуальності, тому вона так важлива.

Тому – єп, вибрати собі професію – не те ж саме, що купити потрібну футболку. Це справді важливо – настільки, що треба мислити як шеф-кухар.

Кар’єрна карта

Повернімося до вас. Я не знаю точно, на якому ви етапі, але, швидше за все, десь у синій зоні, тобто на кар’єрному шляху.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Байдуже, де ви – на початку чи в середині. Головне, що в глибині душі ви тримаєте в руках карту під назвою «Кар’єрні плани».

Всіх людей з картою можна поділити на 3 типи, і вони зустрічаються на будь-якому життєвому етапі, чи то річка, чи ставок чи доросле життя.

Люди першого типу бачать на своїй карті великий неприємний знак питання.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Вони не впевнені в своєму професійному майбутньому. Їм кажуть: «Йди за покликом свого серця», але їх серце їх не кличе нікуди. Їм кажуть: «Використовуй свої сильні сторони», але вони не знають, в чому їхня сила. Можливо, колись давно у них були відповіді на всі питання, та зараз – суцільна невизначеність.

Другий тип людей на своїй карті бачить стрілку, що вказує напрямок, в якому вони точно хотіли би йти. Та ці люди йдуть в протилежну сторону, розуміючи в глибині душі, що їхній кар’єрний шлях невірний, і страждають від цього.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Третій тип – щасливчики. Вони знають, чим хочуть займатися, і вірять, що йдуть правильним шляхом.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Та навіть цим людям варто зупинитися й запитати себе: «Хто насправді намалював мені стрілку саме в цю сторону: я чи хтось інший?» Відповідь не завжди однозначна.

Я впевнений, що всім цим людям буде тільки краще, якщо вони ще раз подумають про свої професійні плани.

Так, але чому ти думаєш, що можеш допомогти мені вибрати кар’єру?

Справедливе питання. Я постійно задаю його собі, коли обмірковую теми майбутніх статей. Я вирішив написати статтю про кар’єру, тому що:

1) Останні 20 років я приділяю багато уваги своїй кар’єрі та її аналізу.

2) На моєму шляху було не одне роздоріжжя. У 7 років я хотів стати кінозіркою, в 17 – президентом, в 22 – кінокритиком, в 24 – підприємцем, в 29 – сценаристом мюзиклів. Тільки недавно я зрозумів, що хочу вести блог.

3) Не дивлячись на те що пошук професії зайняв у мене велику частину життя, зараз я дійсно люблю свою роботу. Так, все ще може змінитися, але я чітко пам’ятаю свої невдалі рішення, які призводили до розчарування й розгубленості. Пліч-о-пліч з поганими завжди йшли хороші, які робили моє життя кращим. Досвід дав мені життєву мудрість: я бачу, якщо людина на своєму життєвому шляху звертає не туди.

4) Я можу поділитися не тільки своїм, а й чужим досвідом. У мене є понад десяток близьких друзів, які, як і я, думають про свій професійний шлях. Спостерігаючи за їхніми рішеннями і раз у раз обговорюючи з ними ці рішення, я став думати ширше. Це допомагає мені відрізняти універсальні правила від стратегій, які допомогли тільки мені.

5) Врешті, ця стаття не про те, що якась професія або світогляд краща чи гірша від інших. Про це пишуть багато корисних наукових праць і книг з практичної психології. Ця стаття про базові принципи, які можуть допомогти тим, хто шукає свій професійний шлях, більш ясно і чесно розглянути свою ситуацію і зрозуміти, яку спеціальність вибрати. Ці принципи чудово допомогли мені, і я сподіваюся, що вони будуть корисні комусь іще.

Тепер, коли ви свіжим поглядом подивилися на свою карту кар’єрних планів, відкладіть її в сторону. Неважливо, чи є на ній стрілка чи ні: до цього ми ще повернемося в кінці статті. Настав час зануритися глибше: давайте почнемо з самих основ. З базових принципів.

Глибокий аналіз, частина 1: Скарбничка інтересів

У статті про кухарів і шеф-кухарів я описав просту схему, за допомогою якої шеф приймає важливі кар’єрні рішення. По суті, це звичайна діаграма Венна.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Другий елемент – скарбничка можливостей. Вона для тих професій, які можна опанувати: потрібно порівняти власні здібності в певній галузі з тим, наскільки складно досягти в ній успіху.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

У перетині двох множин знаходяться професії, які найбільше вам підходять: безліч стрілок, які можна намалювати на особистій кар’єрній мапі. Назвемо його набором опцій.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Наче нічого складного, та насправді правильно наповнити ці скарбнички куди складніше, ніж здається. Діаграмою не вийде користуватися, якщо вона не відображає дійсний стан справ. А для цього доведеться заглянути до себе в підсвідомість і гарненько в ній покопатися. Почнемо з скарбнички інтересів.

Цю скарбничку непросто заповнити, тому що людям постійно хочеться різних речей. Точніше, різні сторони однієї і тієї ж особи хочуть (і бояться) кожна свого. А оскільки одні мотивації суперечать іншим, неможливо отримати все бажане разом. Погнавшись за одним зайцем, тимчасово упускаєш інших, а іноді піймання одного виключає упіймання кількох інших. Отож, компроміси неминучі.

Восьминіг бажань

Щоб навести порядок в скарбничці інтересів, потрібно подумати, чим саме вас приваблює та чи інша професія, а потім спробувати зрозуміти чому. На щастя, на цьому шляху ми не одні. З нами – восьминіг бажань. Звичайно ж, ви помітили, що це п’ятиніг бажань. І я помітив, і він помітив. Заплющимо на це очі.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

У кожного з нас в голові сидить такий восьминіг. Виглядати він може по-різному, але люди, як правило, не сильно один від одного відрізняються, і я більш ніж упевнений, що наші бажання і страхи багато в чому схожі. А читачі мого блогу вже точно мають багато спільного.

Перше, що потрібно усвідомити: бажання утворюють непересічні групи – по одній на кожному щупальці. І часто між собою ці групи не ладнають.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Та на цьому справа не закінчується. Окремі бажання й супутні їм страхи часто воюють в межах одного і того ж щупальця.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Давайте розглянемо щупальця й розберемося, для чого потрібно кожне з них.

Щупальце особистісних бажань найскладніше описати загальними словами: у кожного воно своє. Воно відображає особистість людини і всі її цінності. Йому випала нелегка праця задовольняти найскладнішу і найбільш заплутану з людських потреб – потребу в самореалізації. Особистісному щупальцю постійно доводиться мати справу не тільки з нашою нинішньою особистістю, а й з кількома попередніми версіями. Десь на ньому і мрії 7-річної дитини, й ідеали 12-річного підлітка, і таємні надії 17-річного тінейджера, і нинішні пристрасті. І всі вони закочують мікроістерики, щоб домогтись свого. А якщо їх підвести, то розчарування і презирство змусять добряче сумніватися в собі. Плюс до всього, час від часу на цьому щупальці з’являється страх смерті: саме йому потрібно, щоб ви неодмінно залишили слід в історії і досягли вершин у всьому. Саме це щупальце не дає мільярдерам спокійно спочивати на лаврах, потягуючи коктейлі на пляжі: воно найненаситніше з усіх.

При всьому при цьому особистісними щупальцями найчастіше нехтують, оскільки для досягнення його цілей буває складно зробити конкретні дії. Причини дві. По-перше, страхи цього щупальця не так лякають в короткостроковій перспективі: вони будуть виповзати назовні поступово, рік за роком. По-друге, на ранньому етапі кар’єри його будуть придушувати потужні тваринні інстинкти інших щупалець. Але як тільки інші потреби будуть задоволені, ця зневага може обернутися гіркими жалем. Нереалізованими особистісними бажаннями часто можна пояснити, чому людина всього досягла, але не тішиться: їй може здаватися, що вона обрала не ту сферу.

Щупальце соціальних бажань – мабуть, найпримітивніша, тваринна сторона людської особистості. Його ключова мотивація з’явилася ще в нашому родоплемінному еволюційному минулому. Кого там тільки немає!

Ми вже говорили про те, що в кожному з нас живе соціальний мамонт, який надмірно одержимий тим, що про нас думають інші люди. Він дуже хоче всім подобатися, хоче, щоб його визнавали своїм і приймали таким, яким він є. Але варто йому зіткнутися з незручністю, негативною оцінкою і несхваленням, його начебто паралізує. Він будь-якою ціною хоче влитися в колектив і найбільше на світі боїться стати ізгоєм. Зате він дуже милий, гляньте.

Его теж тут: вони з мамонтом схожі, але це куди більш примхливий персонаж. Для его мало простого визнання, йому подавай, щоб ним захоплювалися, любили і прагнули в усьому догодити, найкраще – в масовому порядку. Гірше за несхвалення для нього – тільки байдужість. Йому хочеться бути цікавим, важливим і широко відомим.

Але і це ще не все. Десь на соціальному щупальце сидить маленький суддя з молоточком в руці. Він відчуває люте невдоволення щоразу, коли йому здається, що люди ставляться до нас несправедливо, – коли нас недостатньо цінують. Йому дуже важливо, щоб люди чітко розуміли, який ви (на вашу думку) розумний і талановитий. Суддя злопам’ятний: саме він змушує нас постійно щось доводити тим, хто в нас не вірить.

І, врешті, у когось з нас на соціальному щупальці знайдеться відданий песик, який понад усе бажає догодити своєму господареві й не може стерпіти навіть думки про те, щоб його розчарувати. Проблема лиш одна: ви йому не господар. Справжній власник песика – хтось, що володіє в ваших очах незаперечним авторитетом. Якщо ви будете недбалі зі своїми думками, то ризикуєте присвятити всю свою кар’єру спробам догодити цій людині й дати йому привід для гордості (швидше за все, це хтось із батьків).

Щупальцю життєвих бажань потрібно лиш одне: щоб завтра все було окей. Ось прям щоб по-справжньому спокійний безтурботний день видався. Такий, щоб купа вільного часу: на себе, відпочинок і надмірності.

Йому потрібно, щоб ви були по максимуму задоволені своїм життям. З його точки зору, найважливіше – робити що хочеться і як хочеться, оточивши себе найприємнішими людьми. Життя має бути низкою розваг і яскравих вражень, але при цьому текти плавно, не вимагаючи особливих зусиль і не ставлячи палки в колеса.

Проблема в тому, що навіть якщо життєві бажання будуть в пріоритеті, дуже складно задовольнити всі частини щупальця одночасно. Одна частина буде хотіти цілими днями лежати і нічого не робити, утримуючись від важкої роботи. А працювати необхідно, щоб побудувати кар’єру, яка відкриє широкі можливості, і забезпечить заробіток, який дозволить зробити життя комфортним, безпечним і цікавим. Інша частина відчуває себе комфортно, тільки якщо життя йде стрімко. Вона відмовиться від усіх шляхів, що ведуть до свободи в довгостроковій перспективі, нехай до неї й прагне ще одну ділянка щупальця. Та частина, що виступає за життя без стресу, не ладнає з тією, яка жадає політати на дельтаплані в Намібії, як Річард Бренсон.

Щупальце моральних бажань думає, що інші щупальця – купка самозакоханих мудаків: кожен занурений у власні думки та потурає тільки своїм примхам. Моральне щупальце дивиться на всі боки і бачить величезний світ, в якому потрібно багато виправити. Воно бачить мільярди людей, які не менше, ніж ви гідні гарного життя, просто вони умудрилися народитися в гірших умовах. Воно бачить, що майбутнє життя на Землі не визначено: люди в однаковій мірі здатні влаштувати тут як утопію, так і філію пекла. А ми могли б взяти майбутнє у свої руки і направити його в потрібне русло… якби тільки інші щупальця не заважали. Поки вони зайняті думками про те, що б такого купити на мільярд доларів, якщо вони впадуть з неба, моральне щупальце розмірковує, як за допомогою цього мільярда змінити світ на краще.

Що й казати, інші щупальця на дух не переносять морального побратима. Вони абсолютно не розуміють, навіщо потрібен альтруїзм заради альтруїзму. Вони думають так: «Проблеми ж не у мене, навіщо витрачати час і сили, щоб комусь там допомагати?» А ось альтруїзм в корисливих цілях їм цілком зрозумілий. Моральне і життєве щупальця – непримиренні вороги, з іншими ж вони часом знаходять спільну мову: соціальне щупальце може вдаритися в альтруїзм, якщо це обіцяє йому повагу і захоплення з боку потрібної соціальної групи, а особистісне у деяких людей може знайти в альтруїстичних поривах спосіб самоствердження, якого йому так не вистачає.

Ось чому, коли ви займаєтеся благодійністю або просто робите щось для інших людей, задіюється кілька кінцівок восьминога. Та частина, яка за допомогою цього вчинку намірилася завоювати довіру публіки, живе на соціальному щупальці. Частина, яка думає «Який же я молодець», мешкає на особистісному. А та, що щиро піклується про людину чи групу людей, яким допомагає, – на моральному. Але якщо й зовсім нічого для інших не робити, знайдуться незадоволені щупальця: моральне – тому що буде сумувати і відчувати себе винним, соціальне – тому що інші стануть називати вас егоїстом і жаднюгою, а особистісне – тому що від цього впаде самооцінка.

На думку щупальця побутових бажань, віддаватися думкам про себе та інших – це, звичайно, прекрасно, але взагалі-то завтра кінець місяця і пора б за квартиру заплатити. А найсмішніше, що воно вже перевірило стан рахунку і побачило, що грошей там менше, ніж завтра очікує побачити власник квартири. Звичайно, побутове щупальце в курсі, що ви перевели в готівку чек ще в четвер і гроші перерахують завтра вранці. Але воно не забуло і про те, що минулого місяця інші кінцівки обіцяли чимось пожертвувати, щоб на рахунку накопичилася така-сяка фінансова подушка й щомісячні платежі за квартиру не викликали б стільки занепокоєння. Воно пам’ятає, що минулої суботи соціальне щупальце запропонувало пригостити випивкою 9 осіб, щоб вони порахували вас щедрим і шляхетним. Від його уваги не сховалося, що життєве щупальце знімає не найгіршу квартиру, але при цьому кожен день думає, як би дотягнути до зарплати. А також те, що ваш друг, який півроку тому випросив у вашого морального щупальця $ 2500 на відкриття фірми з доставки їжі, щось мовчить останнім часом. Ще й особистісне щупальце змушує всіх працювати на двох роботах сценаристом комедійних шоу, хоча на другому курсі коледжу можна було заробити набагато більше, розносячи їжу в костюмі єгиптянки в ресторані «Джекілл і Хайд».

Загалом, побутове щупальце хоче зробити все необхідне, щоб вам не довелося жити на вулиці, щоб було що поїсти, у що одягнутися і чим лікуватися. Йому плювати, як це все зробити: важливий тільки результат. А решта кінцівок восьминога лише ускладнюють побутовому щупальцю життя й постійно викидують якісь фокуси.

Тільки-но з’являються зайві гроші, життєве щупальце вирішує завищити свої запити й очікування, і побутовому доводиться постійно ламати голову, як би їх всіх задовольнити, щоб не влізти у борги. У особистісного щупальця стільки примх, які займають купу часу і часто не приносять ніяких доходів. І в той час як побутовому щупальцю нічого не вартує попросити грошенят у багатого дядечка, соціальне категорично забороняє клянчити гроші у інших: мовляв, несолідно. А особистісне знай собі підтакує: «Ми вищі за це».

Отже, що ми маємо: у вас в голові сидить Восьминіг Бажань, у нього 5 щупалець (взагалі їх може бути скільки завгодно), у кожного своє на думці, й на цьому ґрунті постійно відбуваються сварки. Окрім того, на кожному щупальці розташовуються індивідуальні бажання, які також конфліктують між собою. А якщо вам і цього недостатньо, то іноді конфлікт відбувається всередині одного-єдиного бажання. Наприклад, коли бажання віддатися захопленню не може зрозуміти, якому саме.

Чи коли страшенно хочеться викликати у всіх повагу, та потім ви згадуєте, що професія, яка користується пошаною у однієї частини суспільства, буде з байдужістю прийнята іншою, а треті  – взагалі тільки й очі закочуватимуть.

Чи коли ви вирішуєте задовольнити потребу допомагати іншим, та раптом розумієте, що частина, яка хоче присвятити життя зменшенню глобальних загроз життя на Землі, відчутно ненавидить ту, що хоче принести користь на місцевому рівні. Третя ж частина, для якої нестерпна думка про те, що мільйони людей досі не мають доступу до прісної води, вважає обидва ці бажання байдужими і безсердечними.

Як ви вже переконалися, Восьминіг Бажань – звір непростий. І жодній людині за всю історію не вдалося задовольнити його повністю: комусь обов’язково не вгодиш. Завжди доведеться чимось жертвувати і йти на компроміси.

Препаруємо Восьминога

Восьминога уявили, повернімося до скарбнички інтересів. Коли ми думаємо про вибір професії, майбутню кар’єру, а також про пов’язані з нею страхи, надії й мрії, наша свідомість бачить лиш кінцевий результат життєдіяльності восьминога. А він формується в основному за рахунок найгучніших бажань. Як йдуть справи насправді, можна буде побачити, тільки покопавшись в підсвідомості.

Хороша новина: ми всі на це здатні. Підсвідомість як льох: прямо під підлогою, треба тільки спуститися. Заглянути можна в будь-який час, потрібно тільки а) не забувати, що в будинку є льох, і б) виділяти час і сили, щоб туди спускатися, незважаючи на те, що там холодно й сиро.

Отже, спускаємося – будемо шукати Восьминога. Для тих, у кого досвіду в справі аналізу своєї підсвідомості не так багато, в погребі буде темнувато й розгледіти молюска буде непросто. Щоб почати потихеньку включати світло, потрібно зрозуміти, що свідомості вже відомо про ваші страхи і бажання, а потім – що їх викликає.

Припустимо, вас приваблює якась професія. Запитайте себе чому. Які щупальця підштовхують до неї? А які ділянки на цих щупальцях?

Якщо ви ще не зробили конкретних кроків на шляху до цієї професії, спробуйте з’ясувати, що вас зупиняє. Припустимо, вам страшно, що нічого не вийде. Знову питання: чому? Страх невдачі може виходити від будь-якого з щупалець, тому аналіз не можна вважати завершеним. Потрібно встановити конкретне джерело страху.

Якщо вам страшно, що ви зганьбитесь, вас вважатимуть йолопом або будете виглядати недостатньо успішним в очах об’єкта зітхання, то винне у всьому соціальне щупальце. А може, це особистісне боїться нашкодити уявленням про себе чи підтвердити якусь таємну підозру?Чи життєве щупальце побоюється, що умови існування погіршаться або що в спокійне життя увірвуться стреси й нестабільність?

Страх погіршити життєві умови може виходити не від життєвого, а від соціального щупальця. Іншими словами, на переїзд вам плювати, але вам не все одно, як на це відреагують друзі й члени сім’ї. Можливо, у вас немає можливості виконати взяті фінансові зобов’язання, і ваше побутове щупальце щиро панікує, не розуміючи, як зводити кінці з кінцями: а раптом зміна професії займе довше часу або змінити її не вийде зовсім? Цілком можливо, що від рішення змінити своє життя вас утримує комбінація всіх цих страхів.

Може, це зовсім не страх невдачі. Але що тоді? Страшними бувають зовнішні й внутрішні зміни, які неминуче супроводжують зміну професії. Має місце інерція – потужний опір змінам, – яка існує сама по собі й блокує всі інші прагнення. У будь-якому випадку потрібно розібратися в цьому відчутті й запитати себе, яке саме щупальце так противиться змінам або так схиляється до інерції.

Можливо, ви мрієте розбагатіти. Думаєте про те, як заробляєте $ 1,2 млн на рік, і у вас виникає сильне бажання втілити цю мрію в життя. За різних обставин в достатку можуть потребувати всі 5 щупалець, кожне зі своєї причини. Ваше завдання – знайти потрібне.

З’ясувавши, хто стоїть за бажанням заробити бабло, можна з’ясувати, що вам хочеться просто відчувати себе у безпеці. І це почуття також можна проаналізувати. Потреба в безпеці – однин з основних обов’язків побутового щупальця. З іншого боку, може бути, що вам потрібен не мінімальний рівень захищеності, а гарантія, що ви в змозі дозволити собі все те, чого вимагають від вас життєве або соціальне щупальця. Можливий і такий варіант: ви так сильно стурбовані фінансовим достатком, що назвати це прагненням до безпеки вже не можна, і ця стурбованість ніяк не залежить від фактичного фінансового становища. Можливо, ви ще в дитинстві звикли жити в умовах постійного браку грошей, й тепер ділянка на життєвому щупальці, що відповідає за емоційний стан, прагне пом’якшити це нав’язливе занепокоєння.

Відповіді на всі ці запитання лежать на щупальцях вашого восьминога. Копаючи все глибше, щоб зрозуміти, звідки ростуть ніжки, ви вмикатимете лапочки одну за одною у себе в погребі й будете щоразу ближче пізнавати свого молюска у всій його складності.

Крім того, ви прийдете до розуміння, чий голос гучніше за інших звучить у вас в голові і хто з щупалець найактивніше керує процесом прийняття рішень. Дуже швидко бажання складуться в ієрархію. Ви виявите ті бажання, які говорять голосно й отримують, що хочуть. І бажання, які плачуть ридма через те, що їх придушили інші частини восьмингога, які отримали вищий пріоритет. Бажання, які змирилися з низьким положенням в ієрархії.

Виявляємо самозванців

Ми добре попрацювали, але це лише початок. Як тільки Восьминіг Бажань покаже себе повністю, можна буде братися за роботу серйозніше. Але для цього доведеться спуститися ще глибше в підсвідомість: під погребом є підвал. Потрібно буде влаштувати там кімнатку, заводити туди бажання по одному і провести перехресний допит.

Спочатку запитуємо: як ти, бажання, тут виявилося, і чому саме ти? Мрії, переконання, цінності й страхи не виникають нізвідки. Вони або розвиваються всередині, у міру того як накопичуються спостереження і життєвий досвід, або їх насаджують ззовні інші люди. Іншими словами, все залежить від того, кухар ви чи шеф.

Отже, мета допиту – з’ясувати, які з прагнень породжені вами, а які лише прикидаються, начепивши маску з вашим обличчям.

Маски ми знімаємо, задаючи питання «Чому?» Запитуємо: «Чому мені цього хочеться?» І отримуємо відповідь. Далі в тому ж дусі: «Чому так вийшло?», «Чому це важливо для мене?» І так розкриваємо одну причину за одною. У підсумку результатів може бути три:

1) З’ясовуємо початкову причину і бачимо, що весь ланцюжок породжений в ході самостійних роздумів і являє собою природний розвиток особистості. Хапаємо початкову думку за волосся, тягнемо і переконуємося, що на ній справжня шкіра, а не маска.

2) З’ясовуємо початкову причину і розуміємо, що це чиясь чужа думка. Наприклад, ви приходите до такого висновку: «Виявляється, це важливо для мене тільки тому, що мені це постійно твердила мама». І ви усвідомлюєте, що ніколи з маминою логікою не погоджувалися. Ніколи не задавалися питанням, чи узгоджуються накопичені вами знання з тієї упевненістю, з якою ви ставитеся до цього переконання. В цьому випадку прагнення виявляється самозванцем. Хапаємо його за ніс, і вуаля – маска спадає, відкриваючи обличчя автора початкової думки.

3) Відслідковуємо причину все далі і далі, поки не зайдемо в таку думку: «Ну, в цьому я не сумніваюся, тому що так воно і є!» Може, ви й справді щиро так вважаєте, а може, сталося те ж, що і в пункті 2, тільки не виходить пригадати, коли ви придбали це відчуття. У глибині душі ви відчуєте, що є що.

Якщо все пройшло за першим сценарієм, можете пишатися: цю частину себе ви приготували як шеф. Це почуття або цінність – справжні, зароблені чесною працею.

У ситуаціях номер 2 або 3 ви зрозумієте, що вас розвели. Хтось пробрався до вашого Восьминога, поки ви не бачили. Це переконання ви приготували за чужим рецептом. Ви – слухняний робот, який транслює страхи і бажання з чужого мозку.

Можливо й таке, що ви на рідкість вдумлива людина, і ваше дослідження покаже, що ви самі виростили свого Восьминога й він відповідає вашому світогляду на даний момент. Але найімовірніше, що на допиті ви (як я сам і більшість моїх друзів) виявите справжнісіньких самозванців, а до деяких переконань виникнуть підозри. Під однією з масок можна виявити навіть власну маму.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Під іншими масками виявляться загальноприйняті цінності й думки людей з вашого безпосереднього оточення, а також те, що вважається крутим у людей вашого покоління або у групи ваших найближчих друзів.Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Часом ви будете натикатися на філософські думки з популярних книжок або на те, що хтось із ваших кумирів колись сказав в інтерв’ю, або на точку зору одного з вчителів, яку він часто повторював.

Ви навіть можете з’ясувати, що деякі бажання і страхи додали ви самі… в 7-річному віці. Наприклад, якусь мрію дитинства, яка з тих пір сприймається як найзаповітніше, найщиріше бажання.Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Кімната для допитів – місце не з приємних. Але побувати там потрібно обов’язково, тому що вам більше не 7 років, ви не залежите ні від батьків, ні від друзів, не зобов’язані поділяти думку однолітків, суспільства і кумирів, вам не потрібно озиратися на минулі рішення і недавні події. Єдина людина, яка має право вирішувати чого вам хотіти, а чого не хотіти, – це ви.

Для ясності: немає нічого поганого в тому, щоб керуватися мудрою порадою батьків або словами відомого філософа, прислухатися до друзів, чию думка поважаєте, чи не відмовлятись від колишніх переконань. Людина, що відкинула зайву самовпевненість, завжди схильна до впливу. Особистість кожного з нас сформувалася під впливом тих чи інших зовнішніх факторів. У чому ж тоді відмінність?

Все просто. Перед тим як визнавати бажання своїм власним, потрібно переконатися, що зовнішня інформація пройшла ретельну перевірку на відповідність вашої особистості, а не прокралася до тями непоміченою.

Припустимо, хтось висловив вам свою думку, ви пропустили її через призму власного досвіду й зрозуміли, що вона повністю відповідає вашому світогляду. Чи маєте повне право вважати цю думку своєю, поки не з’явиться привід її переглянути. Так мислить шеф.

А відразу подумати: «Я сам в цьому не розбираюся, але чувак явно шарить», після чого раз і назавжди запам’ятати його слова і більше ніколи не поставити під сумнів їх істинності, – значить, вчинити як покірний робот. Значить, погодитися з тим, що хтось краще знає, як вам правильно бути собою.

Хороші новини: цю помилку допускають всі люди, й її можна виправити. На підсвідомість можна не тільки дивитися: її можна змінювати, доповнювати й переписувати. Голова ж ваша: що хочете, те й робіть.

Настав час вигнати самозванців. Так-так, і маму з татом.

Коли справу буде зроблено, ваш восьминіг, напевно, трохи схудне. Від цього може здатися, що ви більше самі себе не впізнаєте. Прийнято думати, що це неприємне відчуття. Хтось навіть назве це екзистенційною кризою. Насправді і ж це значить, що ви на крок попереду більшості людей.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Поїздка від наївної самовпевненості до зваженого, скромного й реалістичного уявлення про себе не буде комфортною. Щоб уникнути неприємних відчуттів, багато людей просто зупиняють атракціон ще на вершині. Ця стратегія неефективна. Треба не лише збирати знання про себе, а також на їхній основі будувати про себе уявлення. Важливо не те, як далеко вправо ви просунулись на графіку, а те, як близько ви знаходитесь до помаранчевої лінії. Ставати мудрішим неприємно, але тільки так можна по-справжньому розвиватися. Іронія в тому, що ті, хто зупинився на вершині, завжди готові присоромити тих далекоглядних і сміливих, хто дістався дна або почав підйом. Ці люди поки що не зрозуміли, що означає по-справжньому розібратися в собі.

А це дуже складно, і до кінця розібратись не вийде ніколи. Та одного разу з’їхавши з гори, людина проходить необхідний обряд ініціації й відтепер готова до розвитку. У міру підйому по помаранчевій лінії восьминіг буде повільно, але вірно обростати вашими власними бажаннями.

Відразу може бути незрозуміло, чого саме на щупальцях не вистачає. Доведеться спуститися ще на поверх нижче. Під погребом і підвалом є ще одне місце – в’язниця самообману.

В’язниця самообману

Багато хто і не здогадується про існування цього місця. Адже саме там тужать ті думки, які ми придушуємо і заперечуємо.

Справжні бажання, які завжди під рукою (ми переконалися в їхній істинності на допиті), було просто відшукати в підсвідомості: вони лежать там на видному місці. Ці бажання часто вилазять на поверхню, і свідомість добре їх знає. Ось з ними у нас здорові відносини.

Але деякі бажання не живуть в призначеному для них місці: їх місце зайняли самозванці. Зниклих часто дуже складно відшукати, оскільки вони живуть глибоко в підсвідомості. У місці, якого майже немає. Але воно є.

Одна категорія в’язнів – це бажання, про які надзвичайно болісно навіть думати, не кажучи вже про те, щоб визнати. Часом деякі з них, ледь з’явившись на світ, тут же виявляються за гратами. Винна в цьому впертість: з якоїсь причини ми не налаштовані визнавати черговий етап свого розвитку.

Інші бажання потрапляють до в’язниці з волі чужих. Хтось із самозванців сховав їх туди, а сам зайняв їхнє місце. Якщо батькові вдалося переконати сина в тому, що йому будь-якою ціною потрібна престижна кар’єра, разом з цим він переконав його, що мрії стати теслею – дурниця, і хоче він зовсім іншого. Таким чином, колись в дитинстві він кинув інтереси сина в темну сиру камеру в’язниці самообману.

Продовжувати пошуки будемо там. Збираємося з духом, і вперед.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Дорогою нам може трапитися кілька неприємне персонажів.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

З ними розберемося пізніше. Зараз нас цікавлять тільки ті в’язні, які хоч якось пов’язані з кар’єрою. Можливо, ви знайдете там пригнічене бажання стати вчителем. Або бажання прославитися, за яке вас постійно соромили. Або глибоку любов до довгих відрізків вільного часу: в молодості, будучи менш терплячим і більш енергійним, ви самі спустили її зі сходів на догоду амбіціям.

Цілком можливо, що всі бажання знайти не вийде. На те вона й темниця – там майже нічого не видно. Майте трохитерпцю: ми провели ревізію й розчистили на восьминозі місце. Згодом і вони почнуть виповзати.

Розставляємо пріоритети

Над ієрархією бажань теж доведеться попрацювати. Пріоритет бажань не менш важливий, ніж їхня суть. Ієрархію нескладно побачити, оскільки вона відбивається у вчинках. Вам може здаватися, що бажання зробити щось видатне для вас дуже важливе, однак якщо в цей момент ви не займаєтесь нічим видатним, отже, незалежно від вашої думки щось інше – страх або інерція – має більший пріоритет.

Важливо пам’ятати, що порівнюємо ми не тільки бажання, але й страхи. Восьминіг складається з усіх факторів, що впливають на привабливість тієї чи іншої професії. Зворотний бік будь-якого бажання – це супутній страх протилежного розвитку подій. Зворотний бік бажання бути об’єктом захоплення – це страх зганьбитися. Переверніть бажання розкрити свій потенціал, там – побоювання чогось не встигнути. Бажанням пишатися собою завжди супроводжує боязнь випробувати сором.

Якщо ваші вчинки не співпадають із внутрішньою ієрархією, отже, ви забули подумати про те, якими важливими є страхи. Настрій на успіх насправді може виявитися спробою або втекти від негативного уявлення про себе, або придушити заздрість або спрагу уваги. Якщо ваші вчинки випливають з бажань, що не здаються важливими, можливо, ви недостатньо вивчили свої страхи.

З огляду на і страхи, і бажання, подумайте про те, як могла б виглядати ієрархія. Потім знову поставте питання: «Чому порядок саме такий? Я чи розставляв пріоритети? »

Наприклад, нам часто кажуть: «Роби, що подобається». Так суспільство посилає сигнал: «Постав захоплення на вершину ієрархії». Це цілком собі конкретна інструкція. Однак потрібно самостійно оцінити, підходить вам ця порада чи ні.

Щоб зробити все правильно, спробуймо розставити пріоритети, ґрунтуючись на реальних спостереженнях: врахуємо, хто ми є насправді, як ми змінювалися і що для нас найважливіше.

Не потрібно довіряти бажанням чи страхам, які говорять гучніше за інших, або найбільш актуальним страхам на цей момент. Якби ви їм довіряли, вашим життям керували би випадкові імпульси. За розстановку пріоритетів відповідаєте тільки ви – маленький центр свідомості, який читає цей пост. Він здатний бачити свого восьминога і дивитися на нього об’єктивно. Тут знову доведеться йти на компроміси.

З одного боку, потрібно покликати на допомогу всю накопичену за життя мудрість і визначитися з тим, що для вас по-справжньому важливо. З іншого боку, потрібно прийняти себе таким, яким ви є, і з розумінням поставитися до своїх страхів і бажань. Так, не кожне бажання – привід для гордості. Але, подобається вам це чи ні, заперечувати наявність таких бажань не можна: самі собою вони не зникнуть і будуть тільки псувати вам життя.

Складати власну ієрархію бажань – це постійно маневрувати між тим, що для вас важливо, і тим, що вам потрібно. Давати пріоритет своїм шляхетним якостям правильно, але і піти назустріч деяким егоїстичним поривам – цілком нормально. Все залежить від того, де ви проведете межу. Мудрість в тому і полягає, щоб розуміти, коли варто задовільнити не найблагородніше з бажань, а коли відмовитись від нього повністю.

Щоб привести все це в порядок, знадобиться система. Можна спробувати різні і вибрати ту, що найбільше вам підходить. Особисто мені подобається метафора полиці:

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Відповідно до цієї схеми, всі бажання можна поділити на 5 категорій. Внутрішні пориви з найвищим пріоритетом відправляються в спеціальну чашу для бажань, що не підлягають обговоренню. Вона призначена для бажань таких важливих, що ви готові забезпечити їхнє виконання навіть за рахунок бажань з нижніх полиць. У цьому криється секрет неординарної цілеспрямованості багатьох відомих історичних особистостей: собі в чашу вони поклали дуже сильні бажання. Вони привели їх до всесвітньої слави, але, як це часто буває, позбавили їх відносин, душевної рівноваги й здоров’я. Як ви могли помітити, чаша не надто містка. Використовувати її потрібно з розумом, а можна і зовсім туди нічого не класти. Найкраще помістити туди одне бажання. Максимум 2-3. Що більше там буде бажань, то менше вони будуть мотивувати. Так від чаші не буде ніякої користі.

На верхню полицю складаємо те, що найбільше впливає на вибір професії. Але і на ній місце виділяти потрібно акуратно (тому полиця не надто велика). Розставляючи бажання по полицях, потрібно і підвищувати, і знижувати пріоритет. Ви не тільки виставляєте найбільш важливі для щастя бажання, але і забираєте ті, від яких добре було б відмовитися або з якими ви абсолютно не згодні. Як би ви не влаштували свою ієрархію, деякі бажання все одно залишаться без уваги, а деякі страхи будуть постійно давати про себе знати. Уникнути цього не вийде.

Саме тому велика частина бажань повинна лежати на середній і нижній полицях або валятися в сміттєвому відрі. Середня полиця – для не найблагородніших якостей, які ви вирішили визнати. Їм потрібно буде приділяти трохи уваги. Нерідко вони навіть будуть її вимагати – ключові частини вашої особистості не зможуть просто так терпіти зниження пріоритету, а в особливо запущених випадках навіть зруйнують вам життя.

Все інше – на нижню полицю. Поклавши туди бажання, ви говорите: «Знаю, тобі дечого хочеться, але зараз є речі важливіші. Обіцяю зайти до тебе пізніше, коли буде більше інформації. Раптом, передумаю, і переставлю тебе вище». Про нижню полицю краще думати так: що більше бажань вийде переконати там залишитися, тим більше шансів, що бажання на верхніх полицях отримають своє. Вірно і те, що чим більше бажань не потрапить на верхню полицю, тим краще для решти. Ваш час і сили – обмежені ресурси: на всіх все одно не вистачить. Помилка новачків у тому, що вони занадто демократично розпоряджаються чашею і верхньою вузької полицею й занадто мало користуються широкою нижньою.

Ще є відро для сміття. Викидаємо туди страхи і бажання, які вам не до душі, тобто все те, що не допоможе вам стати тим, ким ви вирішили стати. Відро для сміття – джерело внутрішніх конфліктів, і вміння контролювати сміття у відрі – важлива ознака цілісної і сильної особистості. Але, як і з іншими бажаннями, вирішувати, що вважати сміттям, а що ні, повинні тільки ви. Думки інших людей на віру не беремо.

Незважаючи на протести нещасних бажань, які отримали низький пріоритет, пам’ятайте: тільки ви знаєте, що треба робити. Бажання та страхи – нетерплячі й недалекоглядні. Навіть високі душевні пориви на моральному щупальці не можуть бачити картину цілком, зате вам це під силу. Люди, які зробили чимало зусиль, щоб зробити світ кращим, спочатку керувалися егоїстичними мотивами, такими як розбагатіти чи самоствердитися, а саме їх моральне щупальце в першу чергу і ненавидить. Не довіряйте восьминогу приймати рішення, беріть це на себе.Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Останнє зауваження: вибудувана ієрархія не вічна (ми ще дійдемо до цього питання трохи нижче). Якраз навпаки: це просто начерк олівцем; гіпотеза, яку треба буде перевірити, а потім переглянути в залежності від того, як вона виявить себе на практиці.

Все, зі скарбничкою інтересів закінчили. Переходимо до скарбнички можливостей.

Глибокий аналіз, Частина 2: скарбничка можливостей

У скарбничку інтересів ми поміщаємо професії, які нас цікавлять. У скарбничку можливостей – ті, які маємо шанс опанувати.

До аналізу скарбнички інтересів ми думали, що в ній знаходиться тільки те, чого ми хочемо. Але тепер ми знаємо, що наші бажання можуть бути уявними. Ми просто звикли цього хотіти.

Та ж ситуація і з скарбничкою можливостей. У неї потрапляють не справжні можливості, а наші найбільш правдоподібні уявлення про них.

Мета самоаналізу полягає в тому, щоб вміст скарбничок максимально відповідав дійсності. Ми хочемо, щоб бажання були істинним відображенням нашого внутрішнього світу і щоб наше уявлення про можливості максимально відповідало нашим фактичним можливостям.

Для перевірки скарбнички інтересів ми заглянули всередину і виявили її налаштування – наші бажання й страхи. У скарбничці можливостей ми знаходимо судження.

Під час обговорення можливих варіантів професії ми маємо справу з двома видами суджень: про світ і про власний потенціал. Щоб професія потрапила в скарбничку можливостей, наш потенціал повинен відповідати тому, наскільки в принципі складно досягти успіху в цій галузі.

Так вже склалося, що від природи людина часто невірно оцінює обидві сторони цього зіставлення.

Не знаю, як ви оцінюєте складність кар’єрного шляху, але виходячи з мого досвіду, люди зазвичай уявляють його в такий спосіб:

Є традиційні види професій: лікарі, юристи, вчителі, офісні працівники й так далі. Тут все можна передбачити. Якщо ти досить розумний і працьовитий, то успіх і стабільність не змусять себе чекати.

Є менш традиційні види: в сфері мистецтва, підприємництва, громадської роботи, політики тощо. Це справжній кіт в мішку. Успіх і стабільність не гарантовані, а для досягнення висот знадобляться або вдача, або природний талант, або і те й інше.

З цим висновком не можна було б посперечатися хіба що десь так в 1952. Шукати самозванців потрібно не тільки серед бажань, але і серед суджень про світ професій та думок про те, що необхідно для досягнення успіху. Підозрюю, що за багатьма з них ми виявимо всього лиш загальноприйняту точку зору. Знявши маску з одного з суджень, можна виявити батьків, друзів або викладача. Але якщо продовжити копати, то, швидше за все, виявиться, що їхні особи – це теж маски і за ними ховається точка зору більшості. Стереотипи,  забобони, одні й ті ж дані статистики. Самі ми їх не перевіряли, але суспільством вони сприймаються як прописні істини.

Кожні 10 років в світі відбуваються кардинальні зміни, через що загальноприйнята точка зору постійно застаріває. Наші мізки пристосовані до світу наших предків, в якому практично нічого ніколи не мінялося. Тому ми розмірковуємо, як кухарі, і вважаємо думку більшості істиною в останній інстанції.

Ці проблеми поширюються і на те, як ми оцінюємо свій потенціал. Якщо переоцінювати вплив вродженого таланту на успішність в тій чи іншій професії, та ще й плутати поняття таланту і майстерності, то навряд чи ми будемо оцінювати наші шанси дуже високо. Ми менш схильні так думати при виборі традиційної професії, адже там все зрозуміло, до певної міри. Першокурсник медичного університету бачить досвідченого хірурга за роботою і думає: «Колись і я таким стану. Треба всього лиш 20 років наполегливо ​​попрацювати». Але якщо молодий художник, підприємець або програміст побачить «досвідченого хірурга» в своїй області, то, швидше за все, подумає: «Вау, який він талановитий, мені до нього як до місяця». І втратить будь-яку надію. Також прийнято вважати, що люди, які досягли успіхів в нетрадиційній професії, в якийсь момент зробили «великий прорив»: випадково витягли щасливий квиток. Мало хто готовий так ризикувати заради кар’єри.

Це лише деякі приклади помилок, які зазвичай виникають, коли намагаєшся визначитися з професією. Давайте розкладемо все по поличках і розберемося, чи можна зробити краще.

Спектр професій

Чесно кажучи, поняття не маю. Як і більшість людей. Надто вже швидко все змінюється.

Але в цьому, власне, і суть. Разом з вірним поданням про реальний спектр професій у нас з’являється суттєва перевага над тими, хто керується загальноприйнятою точкою зору.

По-перше, є широкий спектр: всі види професій, можливі в сучасному суспільстві. Опис моєї нинішньої професії виглядає наступним чином: «Письменник. Публікує статті обсягом від 8 до 40 тис. слів на різні тематики, матюкається і малює чоловічків з паличок. Постійний графік взагалі відсутній». Як думаєте, виходячи із загальноприйнятої точки зору легко знайти роботу з таким резюме? Сьогоднішній спектр складається з тисяч варіантів: деякі професії існують вже 40 років, деякі з’явилися тільки 3 місяці тому в зв’язку з розвитком якоїсь нової технології. При такому розкладі, якщо професія, яка вас цікавить, наразі не існує, її можна створити самому. Буде важко, зате цікаво.

Їдемо далі. У кожній професії існує свій особливий шлях. Він схожий на ігрове поле. На полиці загальноприйнятої точки зору стоять правила тільки для невеликої частки існуючих ігор. Та й ті, що є, пояснюють, як в неї грали в минулому, а сучасна версія вже перетворилася на щось зовсім нове: з’явилися нові можливості, правила і способи їх обійти. Щоб зрозуміти, що собою являє обраний кар’єрний шлях і яке поєднання сильних і слабких сторін особистості для нього підходить, потрібно зрозуміти, як виглядає сучасна версія ігрового поля. Приклад неправильного підходу: оцінювати шанси домогтися успіху в баскетболі, виходячи з росту та сили, забувши про те, що баскетбол змінився: тепер в нього грають на великих майданчиках, а кільця 10 різних видів кріпляться на висоті 2 метрів. До того ж, в сучасній версії більше потрібна швидкість, ніж зростання і сила.

Це дає надію. Існують десятки видів професій, в яких потрібні саме ваші навички. А конкуренти здебільшого гратимуть за застарілими правилами і використовувати застарілі стратегії. Якщо зрозуміти, що собою являє гра, буде досить просто керуватися сучасними правилами, і у вас з’явиться солідна перевага.

Потенціал

Тепер перейдімо до наших сильних сторін. Проблема не тільки в тому, що ми оцінюємо наші сильні сторони, виходячи з неправильного уявлення про правила гри (як в прикладі з баскетболом). Навіть коли нам відомі вірні правила, ми часто не розуміємо, які якості відрізняють в цій грі сильного гравця.

При оцінці шансів на успіх на кар’єрному шляху ключове питання звучить так:

Чи вийде при наявності достатньої кількості часу в теорії досягти того, що я вважаю успіхом в цій галузі?

Зручно зобразити цей шлях до успіху в вигляді відрізка. Він починається там, де ми зараз знаходимося, – в точці А – і закінчується в точці досягнення успіху, яку ми позначимо зірочкою.Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Довжина відрізка залежить від того, де знаходиться точка А (тобто яке наше становище в даний момент) і де знаходиться зірочка (тобто наскільки високі цілі ми собі поставили).

Наприклад, якщо я вчився на програміста, а моя мета – стати інженером середньої ланки в Google, то відрізок може виглядати ось так:

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Але якщо я ніколи не займався програмуванням, а моя мета – стати провідним інженером в Google, то дорога має бути неблизька.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Якщо ж я вирішив створити новий Google, то шлях стає ще довшим.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

У цей момент в голові, напевно, зазвучить голос загальноприйнятої точки зору і нагадає, що навички взагалі-то не гарантують успіх. Можна дістатися до зірки і, як і раніше, відчувати, що «чогось не вистачає».

Ця думка в корені помилкова, призначення зірки не в цьому. Мова йде не про конкретного рівня навички: вміння писати код, акторську майстерність або ділової хватку. Йдеться про всю гру. На полі традиційної професії гра зазвичай прямолінійна: якщо хочеш бути провідним хірургом і таки стаєш неймовірним професіоналом в хірургії, то, вважай, досяг своєї зірки і побудував кар’єру мрії. А ось в області менш традиційних професій часто з’являються й інші фактори. Щоб досягти зірки «Я хочу бути відомим актором», потрібно не просто домогтися такої ж майстерності, як Морган Фрімен, – потрібно досягти майстерності у всій грі, тобто рівня більшості зірок кіно на піку слави. Акторська майстерність – лише частина мозаїки. Необхідно також вміти представити себе впливовим людям, мати достатню вправність, щоб просувати себе, божевільний оптимізм, неймовірну кількість енергії, завзяття і так далі. Якщо домогтися успіху у всій грі, в кожному її компоненті, то шанси стати провідним актором досить високі. Саме це і означає досягти зірки.

Але загальноприйнята точка зору не дає розуміння, як працюють нетрадиційні професії. Вона враховує тільки крихітну частину секрету успіху: талант і працьовитість. Якщо кар’єрний шлях являє собою більш складну гру, загальноприйнята точка зору умиває руки і називає все удачею. Згідно із загальноприйнятою точкою зору, щоб стати зіркою кіно, потрібно трохи таланту, але в основному вся справа в удачі.

Отже, як же обчислити шанси на досягнення обраної зірки? Є проста формула:

Відстань = Швидкість х Час

У нашому випадку будемо використовувати більш слова, що краще підходять:

Рівень майстерності = Темп х Завзятість

Судження про будь-яку професію залежить від а) швидкості, з якою можна вдосконалюватися в кар’єрній грі і б) кількості часу, який ми готові присвятити досягненню своєї зірки. Тепер поговоримо про ці два пункти.

Темп

Через що людина прискорюється або сповільнюється в кар’єрній грі? Я б сказав, що все зводиться до 3 чинників:

Рівень шеф-кухаря. Як ми говорили раніше, шефи дивляться на світ свіжим поглядом і будують висновки на підставі власних спостережень і досвіду. Кухарі ж приходять до висновків, сналідуючи рецепти інших. У випадку з вибором професії рецепт зазвичай прирівнюється до загальноприйнятої точки зору. Просування в професії – це складна гра, в яку всі новачки грають погано. Але незабаром шеф-кухарі починають дуже швидко вдосконалюватися…

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

…в той час як прості кухарі удосконалюються зі швидкістю равлика, так як в своїй стратегії вони лише наслідують рецепт, який майже не змінюється. До того ж, в світі, де кар’єрна гра постійно розвивається і змінюється, тактика шеф-кухаря може змінюватися в реальному часі й підлаштовуватися під зміни. А ось рецепт кухаря все більше застаріває, причому без його відома. Ось чому я переконаний, що принаймні для нетрадиційних професій рівень шеф-кухаря є найважливішим фактором при визначенні швидкості розвитку.

Ставлення до роботи. Тут все очевидно. Людина, що працює 60 годин на тиждень і 50 тижнів на рік, буде просуватися майже в 4 рази швидше, ніж той, хто працює 20 годин на тиждень і 40 тижнів на рік. Той, хто вибирає спокійний спосіб життя, рухатиметься повільніше, ніж цілеспрямований трудоголік. Людина зі схильністю до ліні й прокрастинації буде багато в чому поступатися тому, хто може змусити себе плідно працювати. Той, хто часто переривається на абстрактні мрії або зависає в телефоні, робитиме менше, ніж той, хто здатний зосередитися.

Природні здібності. Талант дуже важливий. Більш розумні й талановиті люди будуть удосконалюватися швидше в порівнянні з тими, хто менш обдарований від природи. Але розум і талант – тільки 2 типи з безлічі природних здібностей, які мають значення в цій грі. Вправність і кмітливість теж важливі, і ці якості не завжди залежать від інтелектуального рівня. Залежно від типу професії будуть вкрай необхідні і соціальні навички. У багатьох випадках харизматичні (або схильні до маніпуляцій) люди мають велику перевагу над менш привабливими. До того ж тим, хто любить і вміє спілкуватися, подобається працювати довше і будувати більш міцні відносини, ніж нетовариські людям.

Все інше – зв’язки, ресурси й навички – безумовно, важливо, але не впливає на темп розвитку і лише визначає точку початку руху на шляху до успіху.

Завзятість

Із завзятістю все простіше, ніж з темпом. Що більше часу ми готові присвятити переслідуванню своєї мети, то ближче ми до неї опинимося. Машина, яка рухається зі швидкістю 50 км/год й зупиняється через 15 хвилин, виявиться набагато далі від мети, ніж машина, яка 2 години їде зі швидкістю 15 км / ч.

Ось чому завзятість – це так важливо. Людина, що готова витратити на шлях до роботи своєї мрії тільки 3 роки, серйозно знижує свої шанси на успіх. Не має значення, як круто у вас все виходить. Якщо здатися після 2-3 років невдач, то успіх навряд чи прийде. Як би не вражали ваші темпи, декількох років просто недостатньо для подолання довгого шляху до зірки успіху.

Справжні сильні й слабкі сторони

Пам’ятаючи про те, що Рівень майстерності = Темп х Завзятість, давайте повернемося до поняття сильних і слабких сторін. Проблема полягає навіть не в самому понятті, а в тому, що ми не так ним користуємося. Коли ми перераховуємо наші сильні сторони, то в першу чергу згадуємо про вже набуті навичках. Але насправді сильні сторони – це якості, пов’язані з темпом і завзятістю. Оригінальність або її недолік повинні бути обов’язковими компонентами аналізу, роблячи такі якості, як кмітливість і стриманість (ключові якості шеф-кухаря), явними перевагами, а впертість (це якість звичайного повара, бо ми є кухарем для себе в минулому – тобто сприймаємо думки, методи і звички себе в минулому як постійний рецепт) і розумову лінь (теж якість кухаря) – серйозними недоліками. Тонкощі ставлення до роботи на кшталт вміння фокусуватися або схильності до прокрастинації теж повинні бути важливою частиною аналізу, втім, як і вроджені здібності (за винятком таланту), наприклад кмітливість і вміння подобатись людям. Якості, що мають відношення до завзятості, – гнучкість, цілеспрямованість, терпіння – повинні сприйматися як багатообіцяючі переваги, в той час як соціальне щупальце, яке потребує стати успішним якомога швидше, має розглядатися як тривожний сигнал.

Вкрай важливо, щоб якості розглядалися не в їхньому сьогоднішньому застиглому стані, а в перспективі розвитку. Якби ми вперше дали баскетбольний м’яч 25-річному Майклу Джордану, він би облажався. Але назвати гру в баскетбол його «слабкістю» було б неправильно. Замість цього варто було б постежити за його тренуваннями в наступні півтора місяця і оцінити швидкість його вдосконалення. Цей урок застосовується до особливих навичок, але навіть найзагальніші якості, що впливають на темп і завзятість, можна розробити і поліпшити, якщо на них зосередитися.

Заповнюємо скарбничку можливостей

Вірно заповнена скарбничка можливостей міститиме всі варіанти професій, в яких покращена версія нас самих, докладаючи достатніх зусиль, досягне точки успіху. Список вийде неймовірно довгим, виключити варто тільки варіанти, очевидно недосяжні навіть на максимально можливій швидкості (як якщо б я вирішив стати олімпійським чемпіоном з фігурного катання). Однак все одно корисно зупинитися на хвилинку й подумати, наскільки широким може бути діапазон можливих варіантів. Аналіз всіх відкритих можливостей допоможе налаштуватися на потрібний лад.

Для більшої ефективності розглянемо тільки ті варіанти зі скарбнички можливостей, які в підсумку виявляться в ставку варіантів (тобто в середині діаграми Венна, де скарбничка бажань і можливостей перетинаються). Щоб завершити аналіз із цим застереженням, розглянемо наступні моменти:

1) Загальний стан речей речей. Якнайточніше оцінимо справжній стан в області професій, весь спектр доступних варіантів.

2) Особливі ігрові поля. Проаналізуємо актуальні ігрові поля для всіх варіантів, які нас цікавлять: які сторони беруть участь, яким чином люди досягали успіху, сучасні правила гри, лазівки і так далі.

3) Початкова позиція. Визначимо початкову позицію для всіх варіантів, спираючись на наявні навички, ресурси і зв’язку в цій галузі.

4) Точка успіху. Подумаємо про пункт призначення й розташування зірки. Запитаємо себе, якого мінімального рівня необхідно досягти, щоб бути задоволеним власним вибором.

5) Темп. Для кожного варіанта визначимо приблизний темп вдосконалення. За орієнтир візьмемо рівень наявних сильних якостей і те, наскільки кожне з них можна поліпшити (іншими словами, наскільки вийде розігнати наш темп).

6) Рівень наполегливості. Для кожного варіанта визначимо час, який готові витратити.

Тепер справа за арифметикою. Беремо все ігрові поля, перетворюємо їх у відрізки, відзначаємо на кожному початкову точку й зірку успіху. Таким чином, ми отримаємо різні відстані, для кожного помножимо темп на рівень завзятості. Якщо отриманий результат приблизно дорівнює відстані, то варіант йде в скарбничку можливостей. Звичайно, неможливо отримати точні значення кожної змінної, але принаймні у нас є рівняння.

Аналіз скарбнички можливостей може спустити завзятих оптимістів назад на землю. Але підозрюю, більшість людей здогадується, що варіантів у них набагато більше, ніж вони припускали. А це дозволить розглянути більш сміливі рішення.

Перегляд безлічі варіантів вплине на наші бажання, тому сумлінне складання скарбнички можливостей сприятливо позначиться на скарбничці бажань. Якийсь варіант стане менш привабливим після того, як ми нагадаємо собі, що для досягнення успіху потрібні тисячі годин роботи й кілька десятиліть праці. Інший може стати більш привабливим, тому що ми зрозуміємо, яку роль насправді грає удача. Також з’являться ідеї, які ми навіть не розглядали, бо не вважали можливими, однак вдумливий розбір відкрив нам очі.

Так ми підходимо до кінця нашої довгої подорожі. Після досить виснажливого аналізу скарбничок ми можемо повернутися до діаграми Венна.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Дещо змінилося, тому тепер маємо новий басейн варіантів – новий список можливостей, які досить бажані й досяжні. Ми готові повернутися туди, де були до початку аналізу. Маючи всі варіанти, тепер ми готові закінчити аналіз, зрозуміти, яку професію обрати, і з нетерпінням чекати майбутнього.

З’єднуємо точки в майбутнє

Настав час повернутися до кар’єрниої мапи, яку я попросив відкласти на початку поста: тієї, що зі стрілкою або знаком питання. Якщо до початку роботи ви намалювали на карті чітку стрілку, перегляньте ще раз ваш новий набір варіантів. З огляду на все, про поміркували, чи залишите поточний план колишнім? Якщо так, вітаю – ви обігнали багатьох з нас.

Якщо ні, це сумно, але в той же час і добре. Пам’ятайте – в житті перехід від хибного напряму до знаку питання завжди означає великий прогрес.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Насправді, новий знак питання означає, що ви зробили важливий стрибок вперед відразу за двома напрямками: пізнання себе й пізнання світу. Це великий крок в правильному напрямку. Закреслюйте стрілку і приєднуйтесь до безлічі людей зі знаками питання.

Зараз всім, у кого стоїть знак питання, треба вибрати кар’єру з набору робочих варіантів.

Зробити це непросто, але так бути й не повинно. Чому?

Раніше кар’єру сприймали як свого роду тунель завдовжки в 40 років. Людина вибирала тунель, і як тільки там опинялася, дороги назад не було. Вона працювала за обраною спеціальністю всі 40 років, а коли тунель закінчувався, опинялася на пенсії.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Насправді ж кар’єрний шлях, можливо, ніколи й не був таким тунелем. У кращому випадку він був схожий на тунель. Сьогодні кар’єрний шлях, особливо в менш традиційних професіях, має зовсім інший вигляд. Але застаріла думка більшості змушує сприймати його саме так, через що й без того непростий вибір кар’єрного шляху стає ще складнішим.

Коли ви думаєте про кар’єру як про тунель, у будь-кого, хто не впевнений в тому, що він собою являє і ким хоче бути через кілька десятків років (тобто у більшості розсудливих людей), виникає криза ідентичності. Це підсилює ілюзію того, що ми і є наша професія, через що знак питання в кар’єрній мапі й зовсім стає схожим на екзистенціальний кошмар.

Коли ви думаєте про кар’єру як про тунель, ціна рішення здається такою високою, що виникає відчуття тиранії вибору. Перфекціоніста така ситуація може зовсім паралізувати.

Коли ви думаєте про кар’єру як про тунель, ви втрачаєте сміливість змінити професію, навіть коли душа благає про це. Через це зміна професії здається дуже ризикованою і ганебною, а той, хто зважився на цей крок, виглядає невдахою. Крім того, з цієї причини безліч різнобічних і повних сил людей, які знаходяться в середині свого кар’єрного шляху, відчувають себе занадто старими, щоб хвацько переключитися і почати все з чистого аркуша.

Але думка більшості, як і раніше, нав’язує нам думку про те, що кар’єра – це тунель. Їхня думка змушує нас хотіти того, чого ми не хочемо, відмовлятися від наших справжніх бажань, боятися того, чого не варто боятися, вірити хибним уявленням про світ і нас самих. На тлі цього думка про кар’єру як про тунель сприймається як покритий глазур’ю торт з лайна, через якого ми починаємо безпричинно всього боятися.

Сьогоднішня ситуація в світі вибору професій не схожа на безліч тунелів. Це гігантська, неймовірно складна, наукова лабораторія, де все швидко міняється. Сьогодні люди цілком не асоціюються з тим, що вони роблять, сьогодні вони неймовірно складні, швидко мінливі. Кар’єра ж таки – не тунель, не коробка і не ярлик, а, скоріше, цілий ряд наукових експериментів.

Стів Джобс порівнював життя з процесом з’єднання точок і відзначав, що дуже просто озирнутися назад і побачити, як ряд подій привів тебе до нинішньої ситуації, але абсолютно неможливо передбачити, який цей ланцюжок буде в майбутньому.

Якщо ви глянете на біографії ваших кумирів, то побачите, що їхній шлях більш схожий на послідовність з’єднаних точок, ніж на пряму і передбачувану дорогу в тунелі. Якщо ви глянете на себе й своїх друзів, ви, можливо, побачите ту ж закономірність – згідно з дослідженнями, молоді люди в середньому працюють на одній роботі всього близько 3 років (старші люди довше затримуються на одній точці, але не набагато – в середньому близько 10,4 роки).

Таким чином, сприйняття кар’єри як послідовності точок – не виверт розуму, призначений для прийняття рішень, а точний опис поточного стану справ. Розглядати ж її як тунель не тільки непродуктивно, але й тупо.

З цієї ж причини ви обмежені у виборі й можете зосередитися тільки на наступній точці вашого шляху: втім, тільки її ви і можете розрахувати. Немає потреби турбуватися з приводу точки №4, так як обчислити її ви все одно не зможете: у вас в буквальному сенсі недостатньо даних.

На той час, як попереду виникне точка №4, ви дізнаєтеся про себе те, що не знаєте зараз. Ви станете несхожим на себе сьогоднішнього, відповідно, зміниться і ваш восьминіг бажань. Ви дізнаєтеся набагато більше про ситуацію в професійному світі й тому ігровому полі, яке вам цікаво, станете кращим гравцем. Зрозуміло, сам професійний світ й ігрове поле теж зазнають змін.

Думати, що ви можете вирахувати другу, четверту або восьму точки, просто смішно. Про майбутні точки вашого шляху ви подумаєте в майбутньому, коли й самі станете мудрішими. Тому давайте зосередимося на першій з них. Якщо ми сприймаємо себе як вчених, а суспільство як наукову лабораторію, недавно переглянуту діаграму Венна «бажання-реальність» потрібно розглядати як не більше ніж сиру гіпотезу. Перша точка – ваш шанс її перевірити.

Гіпотеза добре показує себе в дії на прикладі побачень. Якщо, наприклад, ваша подруга багато думає про те, за яку людину вона хоче вийти заміж, але не ходить на побачення, ви напевно скажете їй: «Ти не зможеш розібратися в цьому, сидячи на дивані. Тільки зустрічаючи нових людей, ти дізнаєшся, що хочеш бачити в партнері». Якщо вона після одного прекрасного побачення повернеться додому і почне годинами міркувати, чи не може ця людина бути Тим Самим, ви знову поправите її і скажете: «Неможливо зрозуміти людину за одне побачення! Тобі потрібно дізнатися його краще, щоб прийти до такого висновку». Звичайно, можна припустити, що у вашої подруги свої таргани в голові, й вона і не до кінця розуміє концепцію здорових відносин. Тому давайте не повторювати за нею, коли справа стосується вибору професії. Точка номер один – розслаблений стан, перше побачення.

І це круто, адже намалювати стрілку на кар’єрній карті не так страшно, якщо це всього лише стрілка до першої точки вашого майбутнього. Тиранія вибору виникає, тому що ми ясно бачимо величезну кількість варіантів в сьогоднішньому світі, але при цьому зберігаємо застаріле сприйняття кар’єри як тунелю довжиною в 40 років. Це вбивче поєднання. Якщо подивитися на процес прийняття важливого рішення з приводу кар’єри по-новому і прибрати з поля зору високі ризики, він буде не важким, а захоплюючим.

У теорії це все звучить чудово, але настав час приступати до найважчого.

Час діяти

Після тривалих роздумів, самоаналізу, зважування всіх «за» і «проти» ви нарешті визначили для себе мету і зрозуміли, в якому напрямку потрібно рухатися. Тепер прийшов час зробити перший крок.

Це і є те, що лякає більшість людей. Від природи ми не схильні до ризику, і реалізація несподіваного, сміливого рішення здається чимось небезпечним і безрозсудним. Якщо у вашому характері є хоч найменша схильність до прокрастинації, в цій ситуації вона себе і проявить.

Зрозуміти причини такого зволікання нам допоможе Восьминіг Бажань. Як ми обговорювали раніше, ваша поведінка в будь-який час просто відображає конфігурацію восьминога. Якщо ви прийняли рішення, але не в змозі його реалізувати, то відбувається це тому, що більш важливі (згідно підсвідомої системі цінностей) аспекти вашого життя не готові до змін. Можливо, ваш мозок свідомо спробує знизити пріоритет мобільних аспектів і завищити важливість стабільності, проте, зрештою, людські прагення візьмуть верх: коли йдеться про підсвідомі мотивах, на жаль, ми тут більше не головні.

Щоб розібратися з цією проблемою, уявіть, що ви вихователь в дитячому садку, а кілька п’ятирічних дітей з групи відмовляються вас слухатися. Що ви будете робити?

Поговоріть з дітьми, які стали причиною проблеми. Вони неприємні й уперті, але і з ними можна щось обговорювати. Поговоріть з ними про те, чому їхні бажання в ієрархії опинилися нижче бажань інших. Поділіться з ними своїм поглядом на ситуацію, нагадайте їм про те, як з’єднуються точки і чому не варто боятися точки №1. Ви – авторитет, скористайтеся цим.

Що старшим я стаю, то ясніше розумію, що наша внутрішня боротьба на 97% схожа на боротьбу вихователя з маленькими дітьми. Світ здається простим, а вам важко. Якщо ви регулярно не проводите свої плани в життя і не виконуєте дані собі обіцянки, знайте: ваш головний пріоритет – стати кращим вихователем дитячого садка. А поки ви цього не досягнете, ваше життя, вже повірте, буде подібним до метушні з недалекоглядними п’ятирічками.

Якщо ви вважаєте, що необхідно рухатися до наступної точки вашої кар’єри, сподіваюся, в певний момент ви зможете зробити стрибок.

А що далі?

Стрибок в нову точку викличе у вас суперечливі почуття: відчуття свободи буде незмінно супроводжуватися почуттям невизначеності і хаосу.

По-перше, спочатку на новому місці у вас мало що буде виходити. І хоча ви будете розуміти, що саме так і повинно бути, ваша емоційна половина впаде в екзистенційну кризу. Всі побоювання, які ви після тривалих роздумів визнали незначними, дадуть про себе знати в повній мірі. У той же час напрям, який ви для себе визначили, буде викликати ще більші сумніви: «А чи не сталася підміна цінностей? Чи не була раніше трава зеленіша?» Цей період буде непростим.

Навіть якщо все піде добре, вам швидко нагадають про те, ваш восьминіг – по суті, істота нещасна. Вас буде переслідувати почуття, що ви нехтуєте важливими аспектами вашого життя – це і є так звані альтернативні витрати, які ми несемо, вибираючи один варіант замість інших. Можливо, десь в паралельному світі ви прийняли інше, більш вигідне рішення, а тут ви думаєте про те, як все могло би скластися, і шкодуєте про втрачені можливості.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

У міру того як ви будете ставати мудрішими, ви навчитеся приймати загальне невдоволення вашого восьминога. Вас більше не будуть турбувати його скарги, вони стануть очікувані.

Постійно скиглячий восьминіг – це нагадування про те, чому абсолютне щастя не може бути розумною метою. Відчуття абсолютного щастя – завжди тимчасове явище, яке викликане п’янкими ілюзіями начебто медового місяця в шлюбі або завищеними очікуваннями в перші дні на новій роботі. Ці моменти схожі на удар пересічного гольфіста, який потрапив в ціль. Для нього така подія – привід для гордості, який ніколи не стане регулярним.

Більш розумною метою є почуття задоволення: від того, що ви отримуєте найкраще з можливого на даному етапі життя, або від роботи над чимось, чим згодом зможете пишатися. Досягнення щастя – примітивна мета для обивателів. Мудра людина буде відчувати почуття задоволення від того, що досягла високих результатів в чомусь, завдяки правильно зробленому вибору й створеним обставинам.

Люди говорять про те, щоб жити тут і зараз, проте є і більш широка концепція макроприсутності: відчуття повноцінної участі у вашому власному житті. Якщо ви повністю чесні з собою й усвідомлюєте, що поточний момент в кар’єрі для вас сприятливий, варто перестати думати і планувати, і замість цього зануритися в ту дійсність, що вас оточує. До більш масштабної картини повернетеся пізніше, а наразі відкладіть глобальні плани й сконцентруйтеся на тому, що маєте зараз, – просто живіть.

Такі періоди нетривалі, тому не втрачайте їх. Візьміть баскетбольний м’яч, вийдіть на майданчик і починайте тренуватися – хто знає, можливо, ви майбутній Майкл Джордан.

Який наступний крок?

У якийсь момент райдужні враження від загальної ситуації можуть згаснути, і тоді вам доведеться знову повернутися до аналізу, щоб зрозуміти причини.

Іноді глобальна мета зрозуміла спочатку, і ви розумієте, що вам необхідно рухатися далі, до наступної стратегічної точки. У цьому випадку рух від однієї точки до іншої є свідченням сталості ваших намірів. Це стрибок, що наближує вас до глобальної мети.

Однак в інших ситуаціях вас може охопити занепокоєння, викликане думкою про те, що пора змінити стратегічну мету. Коли це станеться, вам доведеться з’ясувати, чи виникає це почуття у важливих, свідомих частинах вашого розуму або ж це звичайне занепокоєння, викликане зневагою менш важливими сторонами справи. Стрибок, який змінює напрямок вашого руху, може бути вірним або помилковим рішенням в залежності від того, звідки виходила потреба в ньому.

Щоб зрозуміти, як вести себе в такій ситуації, необхідно поглянути на графік нижче і визначити, де саме ви знаходитеся:

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Зліва – люди, не схильні до змін і важкі на підйом. Їхня помилка полягає в тому, що вони занадто довго залишаються на одному етапі, який давно слід було залишити позаду. Праворуч – люди, схильні часто змінювати обстановку. Вони не затримуються на одній точці й досить швидко здаються. Потрібно дуже постаратися, щоб не потрапити в першу категорію: психологи вважають, що в кінці життя люди шкодують саме про те, що жили по інерції. Люди похилого віку часто висловлюють жаль з приводу того, що не звільнилися раніше, і радять не залишатися на ненависній роботі (цей спектр застосуємо і до сфери відносин).

Ось чому так важливо аналізувати джерело ваших бажань за допомогою описаних в цій статті інструментів. У нашому прикладі питання полягає в тому, чи є бажання змінити глобальну мету результатом справжнього розвитку чи ви просто здаєтеся. Тому прислухайтеся до себе й спробуйте зрозуміти, чи викликано це невдоволення звичними скаргами вашого восьминога, який тим не менш приймає правильне становище, або ж втомою в результаті виснажливого пошуку свого шляху? А може, в результаті цих пошуків ви дізналися щось нове про себе і готові скоригувати вашу стратегію відповідно до отриманої інформації? Що, якщо зароджується щось принципово нове? Ці області виділені на схемі блакитним і жовтим кольором.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Якщо ви розумієте, що зміни відбулися насправді, настав час поглянути на картину повністю й подумати про зміну глобальної мети – це позначено червоними стрілками.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Якщо кар’єра схожа на рух від однієї точки до іншої, ми зобов’язані навчитися робити це з розумом. Для початку варто озирнутися назад і проаналізувати своє минуле. Вивчення рішень, прийнятих вами раніше, з висоти накопиченого досвіду схоже на те, як спортсмен переглядає записи власних виступів.

Озираючись на своє минуле, я бачу безліч рухів між точками (або, поки я ще навчався в інституті, багато коригувань кар’єрного плану), і деякі з них виглядають досить нерозумно в ретроспективі. Але що ясніше я бачу свої помилки (а також моделі мислення й поведінкові звички, які до них призвели), то менш імовірно, що я зроблю ті ж помилки в майбутньому.

Хорошою вправою буде нагадування самому собі, що ви недостатньо досвідчені й мудрі. Невизначеність – далеко не найприємніше відчуття, а необхідність щоразу продумувати новий крок тільки ускладнює ситуацію. Однак це і є те, що рухає наше життя. Коли ми відчуваємо себе впевнено, ми ризикуємо стати зарозумілими і самовдоволеними, що призведе до необачних помилок. Саме тоді, коли ми думаємо, що все просто, ризик збитися зі шляху дуже високий.

___________

Протягом життя ваші вдалі і невдалі рішення будуть формувати унікальний життєвий шлях. У цій статті я часто говорив про те, якими ірраціональними є наші страхи і як сильно вони часом нас стримують. Але нам варто прийняти цей страх жалю.

Мені, на щастя, не доводилося лежати на смертному одрі, але схоже, що в кінці життя є щось, що дозволяє людям дивитися на речі ясно. Немов перед смертю всі сторонні голоси в голові випаровуються, залишаючи нас наодинці з собою. Я думаю, що жаль в кінці життя може бути просто справжніми думками про ті бажання, яким не судилося збутися: бажання, які лежали глибоко в підсвідомості.

Мій власний досвід підтверджує цей погляд: озираючись назад, я відчуваю жаль тільки за ті моменти, коли дозволив комусь іншому взяти ситуацію в свої руки і заглушити мій тихий невпевнений голос, який в глибині душі говорив мені, що щось не так. Отож моя мета на майбутнє полягає не в тому, щоб уникати помилок, а в тому, щоб робити помилки самостійно.

Ось чому цього аналіз вийшов таким допитливим і болісно суворим. Думаю, вибір професії – одна з тих небагатьох тем в житті, які цього варті. Інші люди ніколи не припинять намагатися прожити ваше життя за вас. Ви ж зобов’язані помістити ваш несміливий боязкий голос в центр свідомості і дозволити йому вирішувати.

Як вибрати кар'єру, яка насправді тобі підходить?

Тобі може бути цікаво:

Математика кохання: як знайти ідеального партнера й уникнути розлучення, використовуючи формули

Твій Бро LVIV.COM

Ділися або не палися

Зараз читають