LVIV.COM

Як не заблукати у львівських підземеллях – розказує дигер Андрій Риштун

Ділись, Бро

Як не заблукати у львівських підземеллях - розказує дигер Андрій Риштун
Тетяна Павліченко

Бро, а чи знаєш ти, що можна знайти у львівській каналізації? Проект метро? Плантації кави? Півметрових щурів? Крокодилів?


Як побачиш, що десь привідкривається каналізаційний люк, звідти обережно вистромлюється голова і роззирається - не тікай геть, а біжи туди і швидко питай, що цікавого бачили. Якщо тобі пощастить, то це буде не роздратований працівник комунальних служб, а один із львівських дигерів (чуваків, які досліджують підземелля).

Один такий “підземник” - засновник ГО Explorer Андрій Риштун розповів, чому підземний Львів цікавіший за Київ і де у пам’ятника Міцкевичу є бікіні.

 

IMG_6843

Перша мандрівка

Коли я вчився в університеті, то якось ішов вулицею, розмовляв по телефону і дорогою наткнувся на лощину (це такий підземний бункер зв’язку біля СКА у Львові, має приблизно півтора кілометра ходів). Іду, бачу - кусок бетону. Я такий: “Ух ти! Як це цікаво!”. І поліз дсліджувати, що це таке. Тоді це був такий адреналін, стільки кайфу! Наступним етапом стала Полтва. Це був 2008 рік, тоді про цю річку було дуже мало інформації - максимум маленька стаття на Вікіпедії. І все.

Тому мені так хотілось дослідити Полтву - навіть вночі снилось, як я кудись заходжу, якісь люки відкриваю. Здавалось, що жити не зможу, якщо не спущусь до  річки.

Дослідження Полтви для мене стало тривалим процесом. Не було інформації, тому я спочатку ішов від очисних споруд все вище і вище, відкривав люки, знаходив, де в центрі річка виходить, де можна спуститись. Зараз ця інформація є доступна у нас на сайті. Тому новачкам вже не треба проходити ввесь шлях. Досить просто зайти на сайт, подивитись, де можна спуститись і піти досліджувати.

Після першого дослідження Полтви виник наш дослідницький клуб Explorer. Згодом, коли ми трохи розкрутились, то заснували громадську організацію. Вона існує вже 10 років. Створили її насамперед тому, що самому спускатись небезпечно і нудно. От і виник задум зробити відкриту спільноту з людей, яким теж цікаві такі мандри. До нас може приєднатись будь-хто. Так завжди є з ким піти, нові люди приносять нові ідеї, щось цікаве організовують, і цим тебе також розвивають. Ось так ми разом 10 років розвиваємось.

Як не заблукати у львівських підземеллях - розказує дигер Андрій Риштун

Наскільки велика зараз спільнота людей, яким теж цікаво досліджувати підземелля?

Кількість зареєстрованих користувачів - 2500, активних - 50. І це число коливається. Бо хтось, наприклад, одружується, народжуються діти і людина на деякий час відходить. Натомість з’являються нові люди, які ще у школі читали наші статті, і вже доросли до того, щоб з нами лазити.

З ким мандруєте? Берете тільки перевірених людей, чи і новачкам показуєте підземелля?

Є і так, і так. Наприклад, останній маршрут на Стуса - це дуже складна ділянка, там ішли тільки свої перевірені люди. У нас на сайті є розділ “Регулярні екскурсії в Полтву”, там люди час від часу зголошуються. Тоді ми домовляємось. Це все на волонтерських засадах: коли в когось є час, то він збирає і веде групу. Також будь-хто може зайти на наш сайт, зареєструватись і написати: “Я хочу піти на бомбосховище на Липинського. Хлопці, відведіть”. І я впевнений, що хтось скаже: “Так, класно, ідем. Може ще хтось приєднається”.

Перед тим, як кудись спускатись, чи потрібно отримати якісь дозволи, щоб відкривати люки і всюди ходити?

Потрібно. Підземелля і каналізація - це все власність Львівводоканалу і просто так спускатись під землю незаконно. В нас є меморандум з водоканалом. З ним співіснуємо у такому-собі симбіозі - ми надаємо їм інформацію про якісь руйнування чи інші небезпечні моменти. Вони від нас про це дізнаються і їм самим вже не потрібно іти і дивитись.

IMG_6859

Чим особисто Вас приваблюють підземні мандри?

Тут є кілька моментів. По-перше, це двіжуха. Я люблю двіжуху, коли щось організовуємо, кудись ідемо, ділимось, бачимо щось нове - є елемент драйву. Друге - часто ти відчуваєш користь, яку приносиш. Наприклад, у 2013 році, коли хлопчик впав на Левандівці у каналізацію, то рятувальники у нас брали точки входів під землю, так ми їм допомогли.

Що найцікавішого Ви бачили під землею?

За останній рік був у шахтах Стебника - це останні діючі соляні шахти в Україні. Коли спускаєшся, то повітря там стерильне, аж пахне сіллю. Тихо, дуже гарне місце. Полтва, звісно, цікава, але за 10 років вже приїлась. От як спускаємось, люди ходять, дивляться, дивуються, захоплюються. А я вже це все бачив. Наша спільнота досліджує підземелля як українських міст, так і за кордоном, а я стараюсь не відставати.

Як не заблукати у львівських підземеллях - розказує дигер Андрій Риштун

Чим львівські підземелля відрізняються від підземель інших міст?

Давайте порівняємо Львів, Київ і Прагу. Київ у порівнянні із Львовом є нецікавий, він який зверху, такий і під землею - сірий, совєцький, відбудований. Львів має готичні елементи, цегляну кладку, арки і все таке. Та якщо порівнювати Львів з Прагою, то у наші підземелля - як сільський виходок. У Празі все викладено плиточкою, акуратно, чисто, немає какашок, які звисають зі стелі. Це як євроремонт у каналізації - величезна різниця.

Як Вам місто виглядає знизу?

Виглядає незвично, особливо якщо потрібно заглядати через люки, щоб визначити, де ти є. Якщо говорити про Львів, то такі мандри сильно піднімають знання географії, бо під землею ти не знаєш, скільки ти насправді пройшов. І дуже часто ми закидуємо шнурок через якийсь люк на проїжджій частині, щоб коли дійдем до нього, то знали, де саме знаходимось. Ділянку біля пам’ятника Міцкевичу ми називаємо бікіні - там був кусок колектора, який колись обвалився і зараз закладений цеглою. Це досить характерне місце, як на нього натрапляєш, то знаєш, де ти.

Площа Ринок виглядає дуже заплутаною. Там іде вузьке яйце і купа поворотів. Ти йдеш і уявлення не маєш, де знаходишся. Блукаєш-блукаєш, потім висунув голову крізь люк, зорієнтувався і сховався назад. Та висовуватись часто не треба - не дуже хочеться світитись, що ти отак лазиш.

Як реагують люди, коли бачать, що з люків висовуються чиїсь голови?

Колись лякась значно більше. Всі ставали і такі: “Оо, шо то таке?”. А зараз, завдяки діяльності нашої організації - “А, та то дигери! Вони там в Полтві лазять”. Багато хто в інтернеті читав, знає. Або просто підходять і питають: “А, ви дигери? А мене можете зводити? Дайте візитку, телефон”. Зараз люди реагують більш-менш адекватно. Наприклад, під час останньої мандрівки на Шота Руставелі нам дідусь допоміг люк назад поставити, сказав, що постоїть поруч, щоб на люк машина якась не запакувалась.

IMG_6849

Чи натрапляли на якісь цікаві ходи або приміщення під час підземних мандрів? Що є ще під Львовом, крім каналізації?

Крім каналізації є ще величезні підземелля під Цитаделлю, та ж лощина біля СКА. Багато залишилося бомбосховищ. Нерозкопаним є підземний хід на Високий Замок.

Під Львовом є багато ходів, це правда. Але більшість входів у них замуровані, з різних причин. Якщо вхід замурований, то нехай таким і залишається. Ми культурні люди, нічого не руйнуємо, навіть якщо знаємо, що за кладкою є якесь продовження. Ми ходимо тільки по відкритих ходах.

Цікавими є місця, повязані з перебуванням тут євреїв під час Голокосту. Зараз ми їх активно досліджуємо

Місто будувалось кількова етапами, є праця Гранкіна “Каналізація Львова”, там це все описано: де і які ходи проходили, чому їх замуровували. У літературі ця інформація доступна.

Як правильно зібратись у підземну мандрівку?

Насамперед треба перечитати розділ “Техніка безпеки”, вивчити елементарні правила, які написали інші люди, щоб ознайомитись з тим, куди ти лізеш. У жодному випадку не можна робити так: “Я бачив в інтернеті, що там є люк, всьо, полізли!”. Це закінчується тим, що люди ідуть в шльопанцях і з мобільним телефоном замість ліхтарика, потім десь послизнуться, падають, і їх виловлюють на очисних. Ніхто поки не загинув, але таке може статись.

Зазвичай люди перший раз бояться самі іти, вони зв’язуються з нами, ми їх ведемо. Також потрібне спорядження. І спорядження - гумаки або рибацькі бахіли, щоб до колін ноги були захищені від вологи. В Полтві все-таки брудно, це каналізація. І ліхтарик - на голову або в руку. Не мобільний телефон, бо вони швидко розряджаються, б’ються, ламаються. Для початкового етапу цього цілком достатньо.

З часом ми докуповуємо альпіністське спорядження, з’являються кращі ліхтарики, довші бахіли, щоб у воду глибше зайти, рукавиці, каски, GPS і багато інших речей.

З якою групою людей комфортно ходити під землею?

Тут все залежить від об’єкту. Якщо брати, наприклад, Полтву, то ми стараємось комплектувати групу до 5-7 чоловік. Бортик один, він вузький, всі люди розтягуються гуськом, особливо не походиш. Якщо, наприклад, це є лощина або якесь бомбосховище чи закинуті заводи, то там місця значно більше, тому і людей можна брати 10-15. Більше народу важко контролювати, починається бардак, краще розбити на кілька маленьких груп.

Чи Ви стикались із екстремальними ситуаціями - наприклад, в людини виявилась клаустрофобія чи щось подібне? 

Фактично, кожен третій, хто приходить, не спускається. Спершу: “Я хочу в Полтву, хочу в Полтву”, рішуче налаштувались, купили всю спорягу. Приходять. Ти відкриваєш люк, а вони: “І шо, це отуда лізти? В темноту, в бруд, у сморід? Н-нє, хлопці, я пас”.

Тому на початковому етапі люди відсіюються. Деколи буває, що люди спустились, пройшли 10-15 хвилин, подивились і кажуть, що з них вже досить, хочуть виходити. Та у підземеллях нічого небезпечного і страшного нема, більшість нормально проходять. Навіть якщо їм це не подобається, вони розуміють, що є група, яка не розвернеться і не піде назад тільки тому, що комусь не ок. Такі просто терпляче чекають кінця мандрівки.

Скільки часу триває екскурсійна прогулянка?

Орієнтовно від двох до чотирьох годин, і це дуже залежить від групи. Якщо я веду людей, то ніколи нікого не підганяю. Цікаво їм фотографувати - стійте і фотографуйте, якщо група хоче іти далі - ок, ідемо далі.

Як не заблукати у львівських підземеллях - розказує дигер Андрій Риштун

Якими частинами\районами Львова можна гуляти під землею? І де найцікавіше?

На Сихові є Зубра - тут можна. Далі іде Стуса, по ній можна зайти в центр. По проспекту Шевченка можна на Погулянку піти або піти під Площею Ринок до Личаківської. Також ходити можна під вулицями Чорновола, Липинського. Гуляти можна всюди - під Львовом є понад 100 км ходів.

Найцікавіше, як би це не було банально, але в центрі. Наприклад, ділянка від Оперного театру і до готелю Львів, то там склепіння п’ять метрів заввишки, широка доріжка, можна з дівчиною за руку іти по боковому бордюру. Там гарна камінна кладка ще з часів коли Полтва була відкритою. Можна сказати, що у Львові є готове метро - треба тільки воду забрати і рельси поставити. Буде дуже велике і гарне.

А часто стикаєтесь з якимись хибними думками інших людей щодо того, що робиться під землею? 

Зазвичай міфи стосуються півметрових щурів, які можуть з’їсти тебе живцем. Основний міф - це про гази і сморід. В чому суть? Він частково правильний, але Полтви не стосується. Якщо ти маєш звичайний будинковий колодязь, куди стікається каналізація, там виділяються гази, ти спустишся і задихнешся. Це відома штука, так стається багато нещасних випадків. Але конкретно в Полтві працює інший механізм: величезний колектор, який приблизно 5-6 метрів завширшки і кілька метрів заввишки. І коли вода тече, вона засмоктує свіже повітря ззовні, через всі решітки, в які стікає дощ. Відповідно, коли ти ідеш, то маєш чим дихати, газів ніяких немає. І через цей міф часто питають “А де ваші протигази? А як це ви так спускаєтесь?”. Нормально! Насправді, в Полтву було зроблено дуже багато сходів з дверима, щоб люди могли спуститись. За Польщі там навіть лампи були, електрика висіла. Тобто коли спускались робітники, то вони з собою навіть ліхтариків не брали, бо там все було видно. Настільки все було культурно. Зараз, звісно, нічого такого нема.

Якщо внизу нема сильного запаху, то звідки в центрі міста сморід влітку?

Основна причина - це Сихів і каналізаційна насосна станція. В Полтві відбуваються регулярні коливання рівнів. Коли вода просто собі рівномірно тече, то вона засмоктує повітря зверху вниз, в колекторі це дуже добре видно. Сихів відділений від Львова ямою, там, де тече річка Зубра. Відповідно, треба перекачувати стоки. І каналізаційна насосна станція вмикається з інтервалом. Вжух - накачала. І коли вода піднімається вверх, то повітря жодним чином не може засмоктуватись всередину знадвору. Це одна з причин, звідки з’являється неприємний запах.

Друга причина - у львівській каналізації дуже брудно. Чиста каналізація не смердить. От людина сходила в туалет, спустила воду, пів годин - і все вже на очисних спорудах. Воно просто не має часу засмердітись. Але коли є мул, висять залишки слизу і грибків - ясно, що це все буде смердіти. І от саме цей запах ми влітку чуємо.

Чи є періоди, коли не можна спускатись під землю?

Так, це стосується всіх каналізацій. Спускатись можна тільки в суху погоду. Найбільша небезпека - коли іде сильний грозовий дощ. У Львові не було нещасних випадків. А от в Києві люди гинули, коли спускались і починався дощ. Це питання буквально 1-2 хвилин. Якщо люди не готові, не зовсім орієнтуються або фізично нема куди тікати, бо ти зайшов далеко від виходу - то все. Рівень води піднімається до самої стелі і, очевидно, що людина гине.

Які Ви спостерігали емоції в людей, що вперше сходили у підземелля?

Дуже позитивні. Навіть ті, кому не спершу не подобалось, наприкінці виходять задоволені: “Ааах, клас, було круто, супер, дякуємо!”. І таких, щоб хтось шкодував, щоб казав: “Я сюди більше ні ногою” - таких немає. Це класний досвід - от ти вчора біля Оперного призначав дівчині побачення, а зараз пройшовся під театром і вийшов з іншого боку на поверхню. Ти побачив те, про що більшість людей не знає - це дійсно справляє враження.

Опишіть своїх ідеальних попутників

Це хлопці з Explorer, які вже багато разів ходили, все знають, підготовлені. Відповідно, ми одне одного доповнюємо, ідемо і щось нове досліджуємо. Я люблю ходити з трьома людьми в групі, це моє улюблене число. П’ять - це максимум. Але бувають різні випадки, тому це не так важливо.

Кого б ви хотіли зводити в підземелля?

Мера міста. В мене є ідея, що все-таки Полтву треба відкривати для туристів і водити туди регулярні екскурсії. Біля пам’ятника Шевченку є гарні широкі сходи під землю, і є такі самі гарні великі сходи, які прямо перед фасадом опери виходять назовні. Якраз ота наша стометрівка. Маршруту для туристів кращого не придумаєш. Просто треба все це почистити, зробити перила, обгородити, провести електрику (відносно невеликі вкладення), щоб було безпечно. І все, можна людей запускати. От стоїть собі мужичок з плакатом “Екскурсії в Полтву! Екскурсії в Полтву! Хто бажає, 100 гривень”. Збирається група у 5-6 людей, відкривається ляда люку, люди зішли вниз, пофотографувались, вийшли з іншої сторони, купили магнітики, довольні пішли додому.

IMG_6871

➤ Архітектура для людей, або як столітні традиції працюють в сучасних житлових просторах

Зараз читають