LVIV.COM

Дівчина, що працює з Ілоном Маском: історія українки про роботу в SpaceX i Neuralink

Дівчина, що працює з Ілоном Маском: історія українки про роботу в SpaceX i Neuralink

Українка Марина Сіваєва розповідає про те, як кілька років працювала у SpaceX – куди вирішила податися, не дивлячись на відсутність досвіду. Тепер вона рекрутер в Neuralink, компанії Маска, яка з 2016 року займається розробкою інтерфейсів для надшвидкої взаємодії між комп’ютером та людським мозком.


“Я переїхала до Америки і якийсь час працювала тут після університету в компанії, яка перша випустила кольорове кіно: вони займаються субтитрами та усім для кіно. Я координувала багато лінгвістів по всьому світу для перекладів. А потім вони цю справу закрили й відправили в Індію, бо там дешевше.

Коли згадую, мені хочеться плакати: мене потім найняли в HR, бізнес-девелопмент в російській компанії, яка відкрила тут філію. Менталітет, грубість, пропозиції наймати мексиканців нелегально. Це був такий жах! Зрештою у компанії були не дуже хороші справи, і вони мене вигнали, коли я приїхала на роботу з українським прапором на машині після початку війни в 2014-му. Я навіть не пам’ятаю, звідки він у мене був. І тут понеслося…

Розлучення з чоловіком, звільнення, у мами інфаркт. І у мене немає навіть грошей полетіти додому: навіть картку з соціальною допомогою при звільненні у мене вкрали – розкрили поштову скриньку. Повний крах! Але я вирішила не здаватися й кожен день шукала роботу.

Дівчина, що працює з Ілоном Маском: історія українки про роботу в SpaceX i Neuralink

Згадала, що батько подруги мені розповідав про SpaceX. Я зайшла на їхній сайт і зрозуміла, що не можу навіть уявити, щоб мене туди взяли. Заповнила анкети, відправила резюме. Мені, звичайно, ніхто не відповів.

І я почала просто задовбувати людей, що я така класна, все зроблю, буду варити каву і мити підлогу, просто візьміть мене, навіть не платіть! Тоді я навіть не знала відстані від Сонця до Землі.

Та мені пощастило.

Думаю, що все вийшло тому, що у мене тоді була нереальна спрага до життя, бажання все вивчити й дізнатися: якби я прожила тут уже років з десять, то такого старання вже могло б і не бути. І ця компанія дійсно стала моєю родиною в момент, коли у мене тут, в Штатах, нічого не залишалося – сім’я й друзі були в Україні, роботи і грошей не було…

Спочатку я просто призначала інтерв’ю претендентам на роботу. Й завжди мені здавалося, що у мене зараз все провалиться, я втрачу все. Ти розумієш, що твоя робота не така вже й важлива, ти, напевно, з самого низу, але при цьому, якщо ти зафакапиш якесь інтерв’ю, SpaceX може не найняти людину, а ця людина може бути дуже важливою.

Ось, наприклад, моя історія: одна жінка-рекрутер мені відповіла. А могла б і не відповісти! І хто зна? Може, зараз я б травою торгувала!

Гвен (це заступник Ілона Маска) провела зі мною інтерв’ю й перевела на фул-тайм: вона сама мені написала лист 25 жовтня, і в ньому «спасибі за все, що ти робиш» – я навіть видрукувала його і повісила в рамочку. Я дійсно багато там робила. Люди приходять, і хтось із кандидатів окуляри забув, наприклад, а йому треба виконати один з тестів. Тоді я бігла і купувала збільшувальне скло… Мені дійсно дуже пощастило через те, що я, напевно, соціальна: я робила і те, що мене просили, і те, чого не просили.

“Ілон прийде завтра вранці й у вас буде зустріч.”

Окей, а навіщо? Що він хоче? Але ти ці питання нікому не ставиш, а вигадуєш все сама. Робиш якусь презентацію, готуєш питання. Я повідомляю всім про те, що завтра він приходить, і ми півночі обговорюємо план зустрічі. Але в Ілона час розписаний по хвилинах. Все постійно змінюється. Вранці тобі вже кажуть:

Окей, ти вже не в 10 з них зустрічаєшся, а в 11. Ой, не в 11, а в 12. Не в 12, а о 12:30. Приїхав. Ми сидимо, їмо обід, він виходить, вираз обличчя в нього так собі…

Щось сталося в Tesla, і він туди поїхав, і вже ніхто з ним не зустрічається. Він живе в такому графіку завжди. І група його асистентів повинна все це курувати, тому що він сам не зможе. Я не знаю, як він це робить.

Мені це все дуже подобається: я б не могла працювати в якійсь дуже спокійній компанії, тому що тут тобі ніхто ніколи не говорить, що робити. Максимум – до тебе приходять і кажуть: треба знайти людей. І ти сам придумуєш 4 тести для інтерв’ю, сам знаходиш джерела людей…

Більшість співробітників доводиться звідкись переманювати. Я найняла буквально кілька чоловік, які самі подали резюме. А так, розшукую й пишу: «Тук-тук, я працюю там-то й там-то, хочете поговорити?». Так, всі ці розповіді про SpaceX і Neuralink звучать як про дуже класні компанії.

Пишуть, що люди мало не вмирають, коли на Ілона працюють, але це не так.

Тут розуміють, що неважливо, як ти любиш свою роботу, ти все одно – фізична особа. Ми намагаємося дбати про людей: якщо хворієш – не сиди на роботі, йди додому, ми комп’ютер у тебе заберемо, щоб ти поспав. Ми намагаємося так робити. Щоб люди не вбивались.

Це як марафон! Якщо ти добре їси і хочеш добігти, повинен все розпланувати. Як кажуть, неважливо, чи ти на роботі 100 годин в тиждень чи 80, головне – який у тебе результат. У деяких людей йде 3 години, щоб це зробити, а у деяких – годину. Навіщо людині сидіти 100 годин в офісі, якщо вона за годину може зробити те, що інші роблять за 5? Немає ніякого стандарту. Графіка роботи немає. Результати роботи теж змінюються. У нас була одна мета, ми її добилися, а потім всі сіли й подумали, що якщо ми зараз про це оголосимо, то буде багато критики з низки причин.

Так чому б нам не зробити щось, що в 5 разів ще складніше! І всі погодилися, побігли, роблять. Ніхто не обурюється.

Щопонеділка у нас зустрічі. Це так цікаво! Поставили перед собою більш складне завдання – ну звичайно, стараймося! Минає буквально 3-4 тижні, класні фотки, інформація, все зробили. А пам’ятаєте, як 4 тижні тому ми думали, що це взагалі неможливо зробити? Це дуже класно.

«Ти що, з SpaceX хочеш піти ?!»

Коли я дізналася про відкриття Neuralink, я стежила за їхнім сайтом практично щотижня – чекала вакансій. Побачила, що вони шукають рекрутерів, і відправила резюме. Мені подзвонили і сказали: «Ти що, з SpaceX хочеш піти ?!» Я кажу: «Я не хочу піти, я просто хочу працювати в Neuralink». І вони поговорили, я пішла до свого президента. Він сказав: «Ну, якщо ти йдеш до Ілона – це одна сім’я». І потім я приїхала в Сан-Франциско…

У вересні у мене було інтерв’ю, і я наклейку навіть досі зберегла. І все – я пройшла інтерв’ю, Ілона «права рука» зі мною говорила. Потім вони обговорили з усіма, хто зі мною працював, запитали, чи я хороша чи не дуже. І все.

У мене було дві головні причини піти з SpaceX і працювати в Neuralink. Перша – це те, що я почала читати книжки з психології та роботі мозку. Я почала з self-help, потім перейшла на психологію, філософію, потім почала читати, як мізки працюють, які дослідження зробили. І, коли Ілон оголосив про відкриття Neuralink, я подумала: який цікавий концепт, це ж навіть крутіше, ніж ракети! Мозок такий непізнаний, неусвідомлений! Це набагато складніше!

Друга причина – це те, що я завжди дуже заздрила людям, які в SpaceX були від початку, – це як бути в тому самому гаражі, коли там роблять перший комп’ютер! І мені завжди дуже хотілося бути причетною до старту, допомагати, робити все, що завгодно. Не важливо що!

Мені завжди здається, що мене звільнять – так було у SpaceX, тепер – в Neuralink. Іноді думаю, що недостатньо стараюся. Тут я дозволила собі поспати, а тут я ще щось зробила. А тут мене раз – на фул-тайм перевели, раз – підвищили, другий раз – знов підвищили!

Дівчина, що працює з Ілоном Маском: історія українки про роботу в SpaceX i Neuralink

Мені здається, що мені постійно щастить! У всьому! Ось я знайшла одного з найкращих інженерів. У мене була логіка, що якщо ці люди заробляють такі нереальні гроші, вони сюди не прийдуть, бо ми не платимо багато. І я подумала, що напишу йому мільйон всяких листів. Так і зробила. Цей чувак відповів, ми його найняли, найняли ще одного чувака, який з ним працював. І з одного боку, сама себе повинна похвалити за те, що до такого дійшла. А думаю: ну, пощастило! І нічого не можу з тим зробити.

Мені здається, Маск бачить свою місію в тому, щоб робити людство кращим. І ось він намагається, намагається, а багато хто його не розуміє й каже, що це все піар. А я не думаю, що це піар: адже він насправді міг би давно купити собі острів, послати всіх, обкласти все золотом і мармуровими левами. І жити прекрасно. Але він же не зупиняється, працює. “А, побудую машини, побудую ракети, побудую мізки!” Це унікальна людина. Дуже сумно, насправді, що люди його не розуміють.

Найрозумніші, освічені й начитані люди знають, що вони нічого не знають! Сумніваються в собі. А люди, які нічого в житті не знають й не читають – таких проблем не мають. Вони будуть влаштовувати баттли в коментарях в інтернеті, хто найрозумніший.

Всі ми різні! Розслабтеся! Навіщо щось комусь доводити?”

Переклад інтерв’ю Єлизавети Бордунової у ImpactLab

Дівчина, що працює з Ілоном Маском: історія українки про роботу в SpaceX i Neuralink

Тобі може бути цікаво:

Sci-bro: як у Львові вчать комп’ютер бачити і аналізувати поведінку людей

Твій Бро LVIV.COM

Ділися або не палися

Зараз читають