LVIV.COM

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо
Данік Задорожний

Буддизм завжди був доволі незрозумілим для Заходу інтелектуальним звіром. Не стільки релігія, скільки філософія. Замість каяття, гріховності чи молитов – самодостатня карма й зосереджена медитація. Чи є там бог або ж душа – в принципі не так вже й важливо. А що почалось у XX столітті, коли внаслідок ринкового капіталізму грибами після дощу почали з’являтись ті чи інші “просвітлені гуру”, продаючи усіх охочим суміші найрізноманітніших духовних цінностей, – про це вже знімають серіали на Netflix.


Отож, щоб посутньо розібратися, що таке буддизм без викривлених інтерпретацій та найпопулярніших стереотипів, ми поговорили про цей філософсько-релігійний дискурс із доцентом кафедри теорії та історії культури Ігорем Колесником.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Що таке буддизм і в чім його відмінність від християнства?

Християнство – це монотеїстична релігія, яка ґрунтується і будується на Священному Писанні. Конфесії можуть по-різному його інтерпретувати. В певні моменти, вони можуть навіть долучати до цього переліку якісь додаткові тексти, які написані їхніми засновниками і вчителями. Але все одно ця релігія, якщо йдеться про релігієзнавчу класифікацію, монотеїстична.

Якщо ж говорити про буддизм, то це вчення, яке також має свою доктрину – і воно має нетеїстичний характер. Багато хто інтерпретував і трактував буддизм атеїстичною релігією, мовляв, це вчення, яке заперечує існування душі або бога. Але буддизм насправді на цьому не акцентує. Це індійське за походженням вчення мало на меті не стільки стати  релігією, скільки бути шляхом вдосконалення людини, пробудити її та звільнити з колеса сансари. Це важлива відмінність.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

А що означає “нетеїстичне” і як це позначається на принципах цього вчення?

Нетеїстичне означає, що вони взагалі не акцентують на тому, чи є Творець, чи він один, чи їх кілька. Боги в космології буддистів існують, їх доволі багато і вони запозичені з різних пантеонів. Буддисти, розвиваючи вчення та поширюючи свій вплив на нові території, долучали до свого пантеону інших бодгісаттв, духів та місцевих божеств.

Але в цілому вони вважають, що всі боги, так само як і люди, підпорядковуються законам карми. Вони просто живуть дуже довго, майже вічність, і фактично не думають про старіння, хвороби чи смерть. Більше того, людина у цьому плані якраз має перевагу перед богами – вона усвідомлює короткочасність власного життя. Але боги не заперечуються.

Якщо уважно читати священні тексти, а не інтерпретації буддизму новоєвропейськими філософами, то можна побачити, що боги там доволі часто фігурують. Отже, нетеїстичний характер – це перше.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

По-друге, якщо говорити про ранній буддизм, то вони намагались уникати спекуляцій стосовно тематики, яку неможливо довести до кінця. Наприклад, душа – чи існує вона, чи ні, це можна як довести, так і спростувати. Це один із варіантів буддо-кантівської апорії: ми можемо довести прямо протилежні твердження одночасно.

Оскільки Будда вважав, що це зайва трата часу, тому що нам часу людського дуже мало відведено, ми маємо займатись практикою, а не теоретичним філософуванням, як це робили брахмани індуїзму. У нього питають, мовляв, бог існує? Чи ні? А він мовчить. Ну а що він може сказати? Існує бог, чи не існує, він точно сказати не може.

Якщо спробувати ще раз відштовхнутись від християнства, то як у буддизмі ставляться до поняття “гріха”, наприклад?

Гріх як поняття – це західне поняття. Тому проводити аналогії доволі неправильно. Протягом доволі довгого часу, при перекладі на англійську мову Палійського канону, була неправильна тенденція вводити поняття гріха, благодаті, просвітлення і всього іншого. Тобто це помилка співвідношення християнської термінології, звичнішої термінології, із термінологією, яка взагалі інша за усіма параметрами: за походженням, етимологією, значенням, семантикою.

Гріх – це поняття суто монотеїстичного космосу. Гріх – це відступ від божественної волі, відвертання від благодаті господньої. Буддизм, у свою чергу, не є категоричною філософією. Вони вважають, що є рекомендації: людині не рекомендується та чи інша форма поведінки не тому, що хтось буде покараний за це дуже сильно божою волею. А тому, що ця поведінка спричиняє, підживлює певні наслідки вже у цьому житті.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Якщо людина буде плекати гнів, то гнів спричинить конфлікт. Людина почне конфліктувати зі своїми близькими, і це ні до чого доброго не доведе. Якщо людина буде плекати в собі заздрість, то це автоматично теж буде погано. Це буде виливатися в пені форми поведінки. Це як вірус, хвороба, яка спричиняє певні наслідки для загального здоров’я.

А карма, з буддистської точки зору, функціонує як певний саморегулювальний механізм, вона не потребує чийогось додаткового налаштування. Тобто не потрібно бога чи деміурга, який би вирівнював якісь штуки – воно само по собі працює. Людина поводиться певним чином і отримує певні плоди своєї діяльності. Що вона засіює – те вона й пожне.

Якщо дуже-дуже узагальнити, навіть вульгаризувати у стилі європейських філософів, то можна сказати, що буддизм – це доволі науково орієнтований підхід. Вони вважають, що будь-який досвід, який людина має, повинен бути обов’язково підтвердженим практикою. Якщо цього немає в практичному досвіді, тоді немає й сенсу про це говорити. Якщо побіжно, то ось такі відмінності.

А що спільного?

Це стратегії або методики вдосконалення людини за певним зразком. Етичне вдосконалення, психічне вдосконалення, фізіологічне вдосконалення, якісь різні практики, які змінюють спосіб функціювання взаємин між людьми в соціумі.

Це теж певні стратегії, які багато в чому відрізняються, але водночас багато у чому збігаються. В загальному – це нормалізація життя людини, просто в різних куточках нашої планети.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

А що у буддизмі мається на увазі під тим, що на Заході називають “свідомістю”?

Бо за останні кількадесят років, особливо з розвитком нейрофізіології, ставлення вчених до визначення, яке стоїть за цим терміном, суттєво змінилося.

В буддизмі з цим складно. Точніше, складно в перенесенні проблематики свідомості у площину європейських термінів, європейської філософії у самому  буддизмі з цим все гаразд.

Вважається, що свідомість в людини не одна, а їх є кілька. Наприклад, свідомість зору – це окрема свідомість. Свідомість слуху – це також окрема свідомість.

Свідомість запахів, свідомість дотиків; а інтелектуальна система свідомості це ціла структура свідомостей, кожна з яких виконує свою конкретну функцію в космосі людини. Проблема також в тім, що існує багато різних філософських шкіл всередині буддизму, які по-своєму розглядають поняття свідомості.

У чому буддизму легше налагодити контакт із сучасною наукою, то це практичні дослідження. Буддисти іноді пропонують свої методики дослідження свідомості, але в основному буддійські лами, дзен-буддійські майстри чи люди, які займаються і медитацією, і наукою, – а такі теж є – акцентують на практичному застосуванні буддійського вчення стосовно свідомості.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Але немає однієї дефініції свідомості як такої. Ми не можемо відкрити “Вікіпедію буддизму” і прочитати там, що таке свідомість. Там, як і у європейській філософії свідомості, буде велика кількість конкуруючих між собою способів визначення. Первісно вважається, що буддизм заперечує свідомість і душу як такі. Бо душа й свідомість – це одна із складових людської особистості. І коли людина помирає, то воно все розвалюється. Не залишається жодної з цих складових, немає більше ознак от саме цієї людини.

Тіло розвалилося – це не тіло моє. Розвалились душа або психіка – це не моя психіка. Свідомість як інтелектуальна складова розпалася – її теж немає. Тобто первісно вони взагалі заперечували будь-яку свідомісну сутність, яка могла б залишитись після смерті.

Є способи дещо “підкорегувати” це вчення, але воно все рівно позбавлене індивідуального характеру. Але іноді говорять про оцю таку  “порожню свідомість”, яка є всюди і яка наповнює все живе. Вона просто присутня, вона порожня і виражається через різні варіанти розвитку життя, кожна частинка якого чомусь думає, що воно самостійне та окреме від всього іншого.

Але це все — доволі спрощені витяжки кількатисячолітньої історії розвитку буддизму.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Як сталось, що буддизм поширився всім світом, навіть там, де більша частина суспільства звикла до монотеїстичних релігій?

Первісно буддизм був місцевим, локальним вченням, він не претендував на вихід у світ. Це було індійське вчення, яке паралельно із джайнізмом та з індуїзмом мали свою вибірку, своїх прихильників і поширювались у певних князівствах для людей, які потребували нової парадигми існування цивілізації.

Десь до І століття нашої ери буддизм не намагався особливо поширюватися. Якщо імперські війська завойовували сусідні території, то особливою місіонерською діяльністю ніхто не займався. Раннє вчення не було аж настільки універсальним і планетарним — не було такого розмаху. Але згодом, ніхто точно не знає чому, десь приблизно у І столітті нашої ери, з’являється новий напрям у буддизмі під назвою Магаяна — “Велика колісниця”.

І цей напрям суттєво відрізняється своїми поглядами від Тгеравади — це найдавніша школа раннього буддизму. Тгеравада як було локальним, закритим вченням, так досі ним і залишається в цілому. Це Таїланд, Шрі-Ланка, М’янма, Лаос, Камбоджа та інші. Іноді звідти хтось намагається поширитись у Європі, бо зазвичай це до них їздять, а не вони — кудись, але це хвиля молоді, молодіжне вчення, більше інновацій в межах цієї традиції.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

А от Магаяна — це північна форма буддизму, яка пішла в сторону Тибету, Китаю, Японії, Кореї, Монголії, а потім вже у інші частини світу. Цей напрям більш відкритий: вони вважають, що може бути пробуджена свідомість будь-якої живої істоти, всіх людей, всіх тварин, а не тільки монаха (бгікшу — монах, бгікшуні — монахиня). І сприяти оцьому пробудженню — це і є основна ціль монашої діяльності.

І якщо  тгеравадівці зачинялись у монастирях і в основному займалися серйозною аскезою, то магаянівці вибухнули нечуваною досі місіонерською діяльністю, намагаючися поширитись будь-де, де тільки можливо, спричинивши зокрема масову появу шкіл буддизму у Китаї. Також це стимулювало згодом культурний синтез буддизму, конфуціанства та даосизму. У Монголії цей процес спричинив синкретизм буддизму та шаманізму.

А тепер от є новий напрям — Наваяна, хоча цей термін доволі суперечливий. Це “Нова колісниця”. Загалом вважається, що було три колісниці: спершу йде Тгеравада, далі — Магаяна, і Ваджраяна — це те, що називають тибетським або тантричним буддизмом.

І тепер ось Наваяна — така собі четверта хвиля, яка поширюється на Заході. Хоча Наваяна охоплює дуже багато різнорідних традицій та шкіл, тож було б не зовсім коректно називати це однорідною хвилею.

Наваяна вирізняється тим, що вона дуже відкрита до людей. Будь-хто може приєднатись до напрямку, незважаючи на колір шкіри, культуру, освіту, національність і так далі. Якщо раніше вважалось, що дзен або чань можуть практикувати лише представники азійської традиції, то зараз оцю доктрину можна практикувати в Америці або в Європі, а вчителями стають місцеві мешканці.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

А це якось стосується “нью-ейджу”? І взагалі, що таке “нью-ейдж”, як  він виник і чому став таким популярним?

Ні, нью-ейдж — це геть інше. Нью-ейдж — це напівокультна тусовка Алістера Кроулі, Георгія Гурджиєва, Олени Блаватської та іншої фігні, яка складається з конспірології, інших світів, альтернативної історії і так далі. Це така дуже еклектична мішанина ідей, яка видається за оригінальне вчення.

Хоча насправді — це спроба комерціалізувати синтез, комбінації буддизму, індуїзму, християнства, юдаїзму, кабали, магії, традиційних вчень, язичництва, шаманізму і всього іншого, до чого можна лишень дотягнутись. Особливо скиданням цього всього в одну купку займався нью-ейдж 1960-их рр.. Вони це все “фігачать” і не дуже вдаються в пояснення, для чого вони це роблять.

От зараз модним є растафарі — ми будемо растафарі і віритимемо в Джа. Потім модною була Атлантида — ми будемо говорити про атлантів. Модним став буддизм — будемо використовувати буддійські терміни. Особливо яскравим прикладом оцього “буддійського нью-ейджизму” є Ошо, якого зараз видають українською — його складно назвати буквально нью-ейджером, але він дуже добре вловив цей тренд.

І людям було б добре подивитися документальний серіал Wild Wild Country від Netflix, щоб вони зрозуміли, з чим вони мають справу. Ошо — він, в дусі нью-ейджистів, зметикував, що можна заради заробітку говорити про щось своє, використовуючи терміни схоплені з будь-якої з філософських, містичних чи релігійних традицій.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Якщо його почитати уважно — це еклектика. В нього один абзац з однієї частини книжки може суттєво відрізнятись від абзацу з іншої частини книжки. І коли йому говорили про цю суперечність, він відповідав, мовляв, у мене динамічний спосіб мислення. І у нього справді був динамічний спосіб мислення, і це називається дуже просто — хитродупість.

Це звичайний, свідомий комерційний проект, на якому він заробляв величезні статки. Він казав, що він новий буддист, новий християнин, новий індус. Якщо  зануритись у його тексти, то там і Гурджиєв, і суфії (від слова суфізм — містико-аскетична практика ісламу). Суцільна суміш чогось із чимось, хоча можна простежити, що й звідки він запозичив. Тобто капіталізація цієї еклектики — цілком в дусі нью-ейджу.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

У цьому немає нічого поганого, я б не сказав, що це все потрібно засуджувати, мовляв, духовність і гроші, Rolls-Royce і бог — так не можна, це ж таке непоєднуване. Насправді, можливі різні варіанти змішування капіталізму й релігії, чи духовного й матеріального. В різних культурах це по-різному виражається й крайнощі тут нікому не потрібні.

Просто це приклад того, як може бути використане традиційне вчення, перемішане в міксері сучасної культури + ще щось, використане з метою своєрідного продажу тих чи інших духовних цінностей.

А з чого краще починати знайомство із буддизмом?

Стосовно буддизму, у нас, на щастя, є достатня кількість перекладів. Якщо говорити про початок ХХ століття, то адекватне сприйняття буддизму проблематизувалось перекладачами, які не до кінця розуміли, що вони перекладають.

Вони весь час підтягували щось до західної культури, спотворюючи термінологію. Це відголоски, з якими ще довго доведеться жити. Досі трапляється, що на російську чи українську перекладають англійський переклад якогось класичного тексту з палі чи санскриту.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Але для того, аби знати, що таке буддизм, потрібно йти до текстів — до Палійського канону. Палійський канон не є чимось страшенно складним чи філософським. Це практичний посібник, своєрідний “буддизм для чайників”, для тих, хто поняття не мав, що таке буддизм.

Там все досить просто: йде діалог, схожий до сократівських діалогів, там є трішки міфології, термінології, боги там згадані, але несерйозно. Це все, насправді, практичні тексти, які писалися максимально доступними для людей попри різність їхнього виховання.  Можна також читати тексти буддологів — а це маса всього: різні школи, переклади, філологія, психологія. І вони всі деколи між собою не дружать.

Деміфологізація буддизму: скільки у нас свідомостей, що таке нью-ейдж та хто такий Ошо

Але не Ошо. Ошо — це не буддизм, це переінакшений нью-ейдж. Він робить те, що буде “хаватись”. Це може звучати вульгарно, але люди їдять ці духовні харчі. А раз є попит, значить, буде і пропозиція.

 

Вільні пташки: як живуть і працюють львівські фрілансери
Даниїл Задорожиний LVIV.COM

Ділись, Бро

Зараз читають