LVIV.COM

Коханці з села Петриків та інші романтичні кістяки: любов до смерті чи ні?

Коханці з села Петриків та інші романтичні кістяки: любов до смерті чи ні?

Застиглі в часі кістки людей, що обіймаються чи тримаються за руки, відразу навіюють історії про справжнє кохання, яке не в силі перемогти навіть смерть. Одна така історія живе й у Львові.


Коханці з Вальдаро

Чи не найвідомішою парою таких скелетів є коханці з Вальдаро. Це кістки юнака та дівчини, знайдені археологами в неолітичному похованні в Сан-Джорджо близько Мантуї (Італія) в 2007 році. Вік поховання – не менше 6 тисяч років. Дослідження показали, що на момент поховання цим людям було приблизно по 18-20 років. Їхній ріст становив приблизно 1,57 м. Археологів зацікавило положення кістяків. Вони лежали дуже близько обличчям один до одного, при цьому їхні руки й ноги були сплетені, обіймаючи один одного, наче закохані.

Коханці з села Петриків та інші романтичні кістяки: любов до смерті чи ні?

Вчені, дослідивши скелети, повідомили, що їх так склали вже після смерті. Дослідники вважають, що смерть «Коханців з Вальдаро» була природною – на їхніх тілах не виявлено слідів насильства. Через сім років після знахідки, 11 квітня 2014 року, «Коханців з Вальдаро» виставили в скляному саркофазі у Національному археологічному музеї, розташованому в герцогському палаці Мантуї.

Поцілунок тривалістю 2800 років

Ще одні «коханці», тепер вже з Хасанлу – людські скелети, знайдені групою археологів з Пенсильванського університету на чолі з Робертом Дайсоном в 1972 році під час розкопок стародавнього міста Теппо Хасанлу, розташованого поблизу нинішнього м. Негеде в Західному Азербайджані на північному заході Ірану. Під час розкопок встановили, що Хасанлу був зруйнований вогнем близько 800 року до н.е.

Людські скелети «Коханців Хасанлу» знайшли на смітнику. Єдина особливість – кам’яна плита під головою скелета з лівого боку. Знахідку назвали «Коханці Хасанлу» або «Поцілунок довжиною в 2800 років».

Два скелети поховані поруч один з одним, скелет зліва простягає праву руку, щоб торкнутися обличчя коханця справа. Вони обидва обіймають один одного і мають явні ознаки важких каліцтв, які стали причиною їхньої смерті. Експерти вважають, що вони загинули під час руйнування цитаделі Теппо Хасанлу.

Image result for Hasanlu Lovers

Скелет справа лежить на спині. Стоматологічні дослідження показали, що це був молодий чоловік, можливо, 19-22 років. Таз належить чоловікові. Мабуть, його здоров’я було хорошим, без будь-яких очевидних доказів лікування прижиттєвих травм. Другий скелет лежить на лівому боці. Його вік до 30-35 років. За кістками неможливо однозначно визначити стать, проте вчені схиляються до того, що він також був чоловіком.

Ізотопні дослідження показали, що раціон харчування у них був різноманітним, і складався з пшениці, ячменю, м’яса овець і кіз, і що «Коханці Хасанлу» народилися й виросли в цьому районі.

Чумні скелети з Самарської області

Цю знамениту пару скелетів знайшли в 2015 році в одному з курганних поховань могильника Михайлівський II в Самарській області, що відносяться до періоду пізньої бронзи (приблизно 3800 років тому).

Могильник складався з семи курганів. У 2015 році археологи провели охоронно-рятувальні розкопки трьох з них – 2, 3 і 7, в яких були поховані троє чоловіків, 2 жінки і 15 дітей. Як з’ясували фахівці, троє чоловіків, швидше за все, перебували, в родинних стосунках. Один з них, 25-40 років, був досить високим – 172-176 сантиметрів, при цьому його скелет демонстрував численні патологічні зміни – наслідок поліартрозу інфекційної природи, за словами дослідників, «рідко фіксованої в популяціях бронзового століття». Інший чоловік був досить молодий, 18-25 років.

Коханці з села Петриків та інші романтичні кістяки: любов до смерті чи ні?

Поховання 9 в третьому кургані виявилося парним. Один скелет (9А) з пари належав міцному чоловікові 30-40 років зростом 166-170 сантиметрів. Другий скелет (9Б) визначили як жіночий. На момент смерті їй було 35-45 років, і вона була нижчою за чоловіка – 162-166 сантиметрів. У обох виявилися ушкодження черепа у вигляді невеликих отворів – можливо, прижиттєві травми.

На жаль, і тут археологам не вдалось дізнатися історію кохання древніх людей. Натомість, вони з’ясували, що бубонна чума є суттєво (на тисячу років) древнішою хворобою, ніж вважалося раніше.

Коханці з села Петриків

Ну і нарешті вони. Лежать в музеї історії релігії, пригортаються одне до одного й торкаються чолами.

Тоді, як в інших куточках Європи померлих чоловіків та жінок у парних похованнях вкладали більш стримано, у Висоцькій культурі померлим могли вкладати долоні жінки в долоні чоловіка, а його губи могли цілувати її чоло.

Коханці з села Петриків та інші романтичні кістяки: любов до смерті чи ні?

“За оцінкою патологоанатомів, укласти вже неживі тіла в такі обійми, просто неможливо. Радше за все, на думку цих фахівців, принаймні один із них надавав цієї своєрідної пози своєму тілу сам перед самою смертю. Напрошується здогад, що, згідно з тогочасними ритуалами і звичаями, жінка, за певних обставин, вважала за краще піти услід за своїм померлим чоловіком. Для цього, скажімо, їй достатньо було випити чашу цикути (отрути), щоби легко й безболісно з’єднатися зі своїм покійним чоловіком,” – розповідають у музеї.

Джерело: Вікіпедія, ще раз Вікіпедія, N+1

Твій Бро LVIV.COM

Ділися або не палися

Зараз читають