LVIV.COM

Як потрапити в казку: мультивсесвіт Тараса Кеба

Оксана Брошнівська

Горище п'ятиповерхівки. Тут живуть міфічні істоти, роботи, ангели, бородані. Звідки вони взялися?

Їх намалював Тарас Кеб.

— Привіт, Тарас! Чим ти тут займаєшся?

— Привіт. Та важко якось загально окреслити, чим займаюсь. Хочеться думати, що займаюся творчістю.

Тарас Кеб

В дитинстві Тарас часто бував у майстерні свого дядька Йосифа, який був художником. Дивився, як той малює, сам трохи малював, особливо на форзацах книжок. Виріс, вступив до університету. Працював юристом, викладачем, а у 28 років пішов в Академію дизайну — повчитися малювати академічно.

"Одна в світі річ є стабільною — це зміни. Щоб не жити в минулому, треба постійно розвиватися і здобувати нові знання. Бо коли людина перестає навчатися — починає ностальгувати."

— А ти ностальгуєш?

— Намагаюсь не ностальгувати. Я не переконаний реаліст, але й не сентиментальний ностальгіст, скажем так.

Зараз Тарас малює, робить іграшки з дерева, ескізи для татух, ілюстрації для книжок, листівок, пише казки.

Підходжу до столу і потрапляю в тусовочку роботів — різних розмірів, кольорів та професій.

— Ого! Які класні!

— Тут багато незавершених робіт, — каже Тарас, а я тим часом знайомлюсь з усіма.

Тарас Кеб

Тарас, зауваживши мою любов до роботів, каже "диви, що маю" і дістає вже не картину, а справжнісінького робота, якого змайстрував сам.

Ця ретрофутуристична підбірка з'явилася під впливом "Казок роботів" Станіслава Лема, які Тарас дуже любив у дитинстві, а недавно знову перечитав. Взагалі, він любить казки і має вдома цілу бібліотеку, куди збирає їх. Цікавиться міфологією.

Тарас Кеб міфотвір

Любить вуса і бороду. Свою запустив, коли це ще не було мейнстрімом.

Деякі з робіт на полотнах, інші — на картоні, дереві.

“Намагаюсь малювати на всьому, що є. Не спеціально купую дерево, а практикую вторинне використання.”

Малювання для Тараса — улюблена форма ескапізму. Майстерня — найкомфортніша з усіх можливих зон комфорту. У ній він може усамітнитися і поринути в світи, які створює, насолоджуючись процесом від початку до кінця. Інколи працюють тут вдвох з дружиною Оленкою, яка займається усім, що пов'язане з тканинами: шиттям, аплікацією, трохи витинанкою. 

Тарас Кеб майстерня
Тарас Кеб майстерня
Тарас Кеб майстерня

— Це — мій мікросвіт. Коли я тут — все навколо зникає. Я не думаю ні про що, навіть про якісь там основи живопису. Малюю, як хочу, — каже Тарас. — А ще мені подобається, як зникає відчуття часу, коли малюєш.

— І як воно, повертатися в реальність?

— Реальність кусається. Але це те, з чим людина стикається щодня і, так чи інакше, в ній потрібно жити. Насправді я вже досягнув того дзену, коли малював навіть вдома, попри те, що у мене там двоє дітей. Але тут якось більше подобається, у своєму замкнутому просторі.

Жанр, в якому творить Тарас, можна визначити як примітивізм або наївне мистецтво.

Тарас Кеб
Тарас Кеб
Тарас Кеб

З підбірки "Алекситимія", що означає нездатність особи описати свої почуття, емоції.

Тарас каже, що якби люди побільше займалися творчістю, то в них не було б часу на дурниці.

"В нас чомусь вважають, що мистецтво — це щось елітарне (таке дурнувате слово). Що воно для якихось обраних. Насправді людина завжди намагалась щось творити. Деякі люди не хочуть малювати, бо бояться неправильно пензлики тримати, чи малювати не так, як хочуть. Всі ми вміємо малювати. Просто звідкись взялася думка, що для того, щоб це робити, треба бути особливим, якимось великим."

Тарас не вірить ані в талант, ані у натхнення.

"Маєш бажання — працюєш. Не маєш — не працюєш."

Але ж все одно, художник не тільки тим й займається, що малює, постійно вдосконалюючи свою навичку. Він ще й черпає інформацію ззовні, що, так чи інакше, впливає на його творчість. Відразу стало цікаво, що Тарас читає, яких художників любить.

Література:

Окрім казок та міфів, це: Станіслав Лем, Айзек Азімов, Герберт Уеллс, Рей Бредбері, Едгар Аллан По, Джон Фаулз, Говард Лавкрафт, П'єр Буль, Франц Кафка, Бруно Шульц, Хорхе Луїс Борхес, Габрієль Гарсія Маркес, Мілорад Павич — з тих, що недавно перечитував.

Художники:

Марія Примаченко, Никифор Дровняк, Анрі Руссо, Іван Генералич, Ніко Піросмані тощо. Любить ар брют. В кожного художника шукає щось, що було б йому цікаво, але ікон у мистецтві собі не робить. 

Фото: Юлія Лоу

Читайте також:


В колажному раю з Богом, голими жінками та Анею Колісник

Стімпанкові роботи зі скла, шкіри та металу — виставка “Machinarius” у Львові

Те, чого ми не помічали в львівських під’їздах, — в об’єктиві Анастасії Іванової

Зараз читають
x Close

Стань нашим бро у Facebook!