LVIV.COM

Як помити кота, стати художником та інші поради від Андрія Вовка

Оксана Брошнівська

Це — Андрій Вовк і його історія дуже заплутана. Андрій хотів бути футболістом, тому вступив у ветеринарний університет. Там він вирішив, що краще буде монахом, тому поїхав на тиждень у монастир. Відтоді Андрій бачив себе як художник…

Зараз Андрій працює барменом у одному з львівських ресторанів. Коли нема клієнтів — читає книжки, найчастіше — історичні романи. Де б Андрій не був — на роботі, вдома, на вулиці — він записує свої ідеї у блокнот, щоб потім їх зобразити. І так, Андрій таки став художником. Частину його робіт ми побачили в матьорій галереї-батярні "Правда, Б", а решта висять зараз у "Люфті", куди, ми, власне, Андрія і запросили поговорити.

Як побачите знайомі голови Славка Мудрого, Мазепи чи Володимира Великого з купюр, зображених в різних чудернацьких ситуаціях — зразу впізнаєте, що то Андрій Вовк. Ви, певно, спитаєте “А що це взагалі таке?”. Ми теж питалися. Щоб відповісти, Андрій не тільки малює, а й пише коротенькі історії, де все пояснює.

«Володимирове просвічення»

Це Володимир. Володимир не простий, він великий. Великий не тому що має 192см, а тому що просвітив нас, відкрив нам очі, мов тим сліпим кошенятам! А хто не хотів відкривати очі, то тих порубав. Отак і тепер, він заходить в одіянії буддиського монаха на задні двері брудної та втомленої часом маршрутки і тихим голосом промовляє світлі слова: "В мене ПРОСВІЧЕННЯ".

"Тепер усім стало відоме справжнє обличчя Дарта Вейдера"

А це Григорій Сковорода, який тримає себе в руках.

“Стояв якось на роботі, рахував гроші… Одна купюра була розмальована ручкою і я подумав, що треба цю ідею якось продовжити. Приклеїв на папір, обвів лайнером таким, знаєш? Такий тоненький. А тоді розмалював акрилом. Потім, правда, ще раз обвів”.

Отак і став Андрій художником. Академічного рисунку не вчив: малював, що хотів, де хотів, як хотів. Інколи шив, ліпив з глини, різьбив по дереву.

Магніти, які робить Андрій

Людям сподобалося, почали кликати на виставку. Більшість проданих робіт придбали собі іноземні туристи, які відвідували львівські галереї.

"Казала одна якась дуже мудра людина: "Ти - те, що ти їси"... Може, то був Славко Мудрий, нє?"

Якось Андрій йшов Площею Ринок і звернув увагу на старезну мітлу, якою бабця підмітала вулицю і намалював сумного Богдана. Чому сумного? 

“Тому що у Богдана, курва мать, віник ще з XVI століття! Таким самим віником на Січі підмітали корчму після доброї гульні, тим самим віником давали прочухана неслухняним дітвакам, а тепер тим самим віником підмітають спадщину ЮНЕСКО!!!”

Крім гострих соціальних проблем, які Андрій піднімає у своїх роботах (типу старого віника) є ще, наприклад, поради, як помити кота.

«Миття котів. Правила»

1. Наповніть ванну водою.

2. Зробіть все необхідне для того, щоб Ваш кіт був у чудовому гуморі.

3. Візьміть кота в руки і спокійно поясніть йому, що зараз відбуватиметься.

4. Дайте йому час на осмислення (не більше 3хв.)

5. Макніть кота у воду (голову не мочіть)

6. Нанесіть шампунь.

7. Прополощіть кота.

8. Огорніть кота рушником та ретельно протріть шерсть.

9.Дозвольте коту висохнути самотужки.

10. Виявіть подяку коту за його розуміння.

"Деколи щось таке намалюю і думаю "ну така вже хєрня". Тоді треба вчасно зупинитись, зрозуміти, що зараз вже нічого не вийде і терміново зробити щось інше."

«Бю-ті Еліксир»

То було давно, давно у горах. Кедь і придумали той еліксир. Магічним мольфарським способом він використовувався для примирення буйних дітваків та ріжної наволочі, такої як п'янота, што ся упилася вина з богара. Особо гуцули любили використовувати туй еліксир моральної краси для нечемних овець, што ся час від часу покидали свої стада, заради кохання та любощів якогось барана. Еліксир моральної краси під назвою "Бю-ті Еліксир" запатентував відомий опришко Степан Підсідайло ще у 1897р. (тисяча вісімсот дев'яносто семий рік) у селі Малі Куйовдичі. Відтоді "Бю-ті Еліксир" широко використовувався мешканцями у цих землях та за її межами.

Сьогодні такий подарунок розтопит кужне серце кужної дівчини (особливо на день самого Валентина і на 8-ме Ватра), адже "Бю-ті Еліксир" — то є сила від якої не годно відмовити!!!

Андрій подумує над тим, щоб стати тату-майстром.

"Ну мені, звісно, шкода людини, яка б відважилась набити таке, але дивлячись, що люди набивають, я думаю, клієнти знайдуться."

«Псс… Чуєш?!»

Отак ідеш собі по вулиці ввечері, а тут таке:

— Псс… Чуєш? Синку, а Національно-визвольної війни не треба?

— Треба, батьку, треба! Давно пора! Давайте як маєте, бо припекло!

— А тобі якої? Сильної чи легшої?

— Та сильної давайте, Ви що?!

— Молодець, синку, молодець… Тоді гостри шаблі та ножі… Скоро все буде... Скоро...

Всі ці роботи з купюрами (близько 15 шт) Андрій намалював за місяць.

“Запропонували виставку в Люфті, сказали — через місяць. Думав, не встигну, малював всі вихідні по 7-8 годин. Потім виставка була готова, почалися вихідні і я такий “і шо тепер робити?”. Та й почав оцю “западенську культуру малювати”. Це такий собі місцевий львівсько-галичанський проект”.

 

Улюблений художник Андрія — Річі Бекет. Книги: Том О'Ніл "Давні друзі" (за мотивами ірландських леґенд), Валентин Тарасов "Чеслав. В темряві сонця", Джон Р.Р. Толкін "Володар перснів", "Гобіт", перечитав багато Шкляра, нещодавно почав "Відьмака"Анджея Сапковського.

Фото: Юлія Лоу

Читайте також:


Як потрапити в казку: мультивсесвіт Тараса Кеба

В колажному раю з Богом, голими жінками та Анею Колісник

Клір у містах: Костя Смолянінов

Зараз читають