LVIV.COM

В колажному раю з Богом, голими жінками та Анею Колісник

Ділись, Бро

Оксана Брошнівська

Лютий кинув маленький тізер до весни, і ми з Юлею опинилися на засніженій, проте вже добре освітленій сонцем Погулянці. Старезний і трохи занедбаний, але від цього ще більш розкішний трьохповерховий будиночок з казковим подвір’ям чекав, коли ми відчинимо спочатку брамку, а потім величезні двері до його під’їзду. Заходимо всередину. Піднімаємося масивними дерев’яними сходами на сам верх, а там, вже відчинивши двері, стоїть Аня: “Вам каву чи чай?”

“Нам — кайф”. І кайфу справді було багато, зараз ви все зрозумієте.

аня колісник

Аня — геніальний художник

Коли Ані було 5, вона вирішила стати геніальною художницею. Жила дівчинка тоді з батьками в Лубнах, отож потягнула маму в єдину тамтешню художню школу. “В нас тут учні від 12-23 років вчаться. Ти підрости, а тоді приходь”, — сказав директор. Але ж ми знаємо, що якщо відмовити потенційним геніальним художникам в навчанні, вони можуть образитись і захотіти захопити світ.  

Тому Аня не здавалася. Записалася в художній гурток, а паралельно з тим цілих три роки діставала згаданого нами директора, який врешті не витримав та й взяв дівчинку в Лубенську художню школу. На першому уроці Аня намалювала там крокодила і в цей момент зрозуміла, що вже стала геніальною художницею.

Аня, яка засцала

Коли настав час вступати до вишу, дівчина довго вагалась — вибирала між графікою та монументальним живописом, але вже пишучи заяву на вступ, зненацька написала: “сакральне мистецтво”. Чому сакральне?

"Не питай. Монументальне мені не світило — туди вже треба було приходити з готовими роботами великих форматів, я таких не мала. А на графічне, просто кажучи, засцала, бо думала, що я ж з Лубен якихось приїхала, а це — Львів. Мабуть, тут вистачає крутих графіків."

Але й зі сакральним Аня не прогадала. Тут була і графіка, і живопис, й іконопис, і все, чого вона якраз хотіла навчитись. Тут же вона помаленьку почала вливатись в сучасне мистецтво, вивчила нові для себе техніки, познайомилась з молодими митцями, відвідала всі можливі виставки.

Колажі

аня колісник

Якось під час канікул Аня приїхала додому. Ніяких веселощів не передбачалось, тож від нудьги вона пішла на балкон, назбирала купу старих журналів та газет, взяла в сестри альбом для малювання, а в мами — ножиці для різання курки...

аня колісник

"Я тоді не мала скетчбуку, бо думала, що скетчбуки для класних, а я — якийсь рагуль."

колаж

Перший колаж

Тоді Аня сіла і цілу годину витинала, прикладала, комбінувала, клеїла і в неї з’явилося зо двадцять чудернацьких колажів зі сторінок “Лізи”, “Отдохни” та іншої періодичної преси. Так і почала колажувати.

"Було так круто: я ліпила туди все, що хотіла і як хотіла, бо це не було ані завдання, ані замовлення. Це був мій основний антистрес і я справді дуже ловила кайф!"

Аня Колісник
Аня Колісник

Показувала свої роботи іншим неохоче, колажувала задля власного задоволення.

"Ну хіба один раз я думала дати свої колажі на виставку “Львів очима молоді”, але ті роботи трохи забракували. Можливо, тому що там були голі тьотки на фоні церков." 

Аня Колісник

Фотошоп чи клей/папір?

“Та ясно, шо клей/папір! У фотошопі ти можеш підібрати будь-яку картинку, розмір, колір, міняти все купу разів. Так зовсім нецікаво. А з папером і процес цікавіший, і виходить автентичніше.”

Аня Колісник
Аня Колісник
Аня Колісник
Аня Колісник
Аня Колісник

Сучасне мистецтво

Якось Аня поїхала на міжнародний ленд-арт симпозіум "Могриця. Виявлення". Тоді вона ще не дуже тямила в сучасному мистецтві: не знала про ленд-арт, не вміла робити інсталяцій, не любила перформансів, проте швиденько увійшла в курс справ і вже там представила свою роботу “ПІК”.

Аня Колісник

Як це розуміти? Простір наповнює людину (природу), людина (природа) — наповнює простір.

Ця робота отримала добрі відгуки, адже у сучасному мистецтві головне — концепція і спосіб її донесення.

"Мистецтво - це дуже суб’єктивна штука, але якщо хтось один вважає якусь роботу мистецтвом, отже - це мистецтво."

...Навіть якщо цей хтось один — сам автор, після чого розмова відразу заходить про Марселя Дюшана.

Оффтоп:

В 1917 році молодий французький художник Марсель Дюшан подає заявку на участь у виставці, яку організовувала Спільнота незалежних художників у США. Умови участі були такими: ти пропонуєш якусь свою роботу і платиш внесок. Тобто, виставити свої витвори мистецтва міг абсолютно кожен, проте єдиного Дюшана з його роботою не пропустили.

Ось, власне кажучи, вона:

Джерело

“Ага, спочатку його ніхто не сприйняв, а потім цей витвір став дуже популярним, як воно буває. Зараз те ж відбувається з гейм-артом. Багато кому це взагалі не видається мистецтвом, типу "як може бути гейм-девелопмент чимось серйозним?”, — каже Аня.

Своєю ж ціллю в сучасному мистецтві вона вважає донесення того, що воно (мистецтво) — повсюди, і воно — для всіх. Не тільки для якоїсь там еліти, яка шарить, і не тільки для самих художників. Його не обов’язково розуміти, головне — сприймати. 

Бог

В творчості Ані дуже часто проявляється тема релігії. Окрім Академії мистецтв, вона трохи повчилася у Дрогобицькій семінарії на богослів’ї.

Аня Колісник
Аня Колісник

"Взагалі, я не ходжу до церкви, не молюсь, не сповідаюся і не причащаюся. Мені просто подобається говорити зі священиками, які мислять широко. Якісь такі були в семінарії."

Окрім християнської, Аня вивчала також мусульманську релігію, даосизм, буддизм і зауважила, що всюди суть одна і та ж, тільки символи різні. Навчаючись на сакральному мистецтві, Аня намалювала не одну ікону, проте вважає їх нічим іншим, як набором символів, а не штук, до яких треба молитися.

Чим ще займається:

Вишиває бісером (Kolisnyk Bijou), робить різний хенд-мейд, фотографує. Раніше ткала гаманці, робила принти на футболках, зараз потроху вивчає ілюстрацію. Ще, буває, хтось просить пофоткати одяг для продажу, стіни розмалювати, перешити ґудзики чи зняти концерт за півас. “Мені норм: і концерт послухаю, і півас поп’ю”.

Хто надихає Аню:

John Vochatzer

Riccardo Cavani

Adam Hale

Teresa Cucala

Gabri Guerrero

 

В колажному раю з Богом, голими жінками та Анею Колісник
Зараз читають