LVIV.COM

Стріт-фотограф Адріана Довга: “Мислення сюжетами – не для вулиць”

Ділись, Бро

Стріт-фотограф Адріана Довга: Мислення сюжетами - не для вулиць
Катерина Москалюк

Адріана Довга знімає у жанрі вуличної фотографії, живе та працює у Львові. Навчалась на курсах фотографії під керівництвом Володимира Дубаса. Її роботи експонувались в Україні та Польщі, а також на персональній виставці «По обидва боки дзеркала». Має дипломи та медалі фотосалонів Польщі, Туреччини, Бельгії та України.


Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Фотографія як медитація

Фотографія для мене – це не заробіток, а велике захоплення, яке з кожним днем займає усе більше місця у житті. Фотографую вже більше дев’яти років: у мене був складний період і фотографія стала своєрідною терапією. Я полюбила світанки – гуляла порожніми у цей час вуличками Львова, ходила у Стрийський парк. Не відчувала себе самотньою під час таких прогулянок, швидше сприймала їх як медитацію та можливість побути на самоті. Під час медитації утворюється вільний простір, у який впускаєш найсвітліші думки. Так, мабуть, варто сприймати і заняття фотографією, не хвилюватись, що пропустиш важливий кадр, а звільнити місце для нових ідей. І вони точно прийдуть.

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Фотографія допомагає відволіктись від буднів. Був час, коли збиралась усе кинути і тільки фотографувати, але боюсь, що тоді зникне творчість і з’явиться проблема заробітку. Доведеться, мабуть, знимкувати весілля, а це жанр, який потребує нових навичок та способу мислення. Я б не хотіла.

Фотографією я зайнялась у сорок років, а до того багато років мріяла займатись мистецтвом. У школі малювала та збиралась вступати у художню академію. Проте батьки запитували, невже я хочу усе життя малювати афіші для кінотеатрів, і мені не вистачило характеру з ними сперечатись. Мені жаль, що так склалось, а тепер фотографія компенсує моє бажання творити. Зараз навіть уявити собі не можу, як можна вийти з дому без фотоапарату.

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Людині у зрілому віці, мабуть, простіше розповісти про свій внутрішній світ – є досвід, життєва позиція, власний погляд на світ. Утім, з іншого боку, талант не залежить від віку. Згадався мені французький поет Артюр Рембо – свої кращі вірші він написав у шістнадцять років. Я почала фотографувати майже в сорок, точніше у цьому віці записалась на курси фотографії. До курсів також пробувала знімати, головно, у мандрівках, з яких привозила кадри з пейзажами та видами вулиць, а не фото типу «я на фоні вежі».

Спершу дуже хотіла віднайти власний стиль. Це ж так круто – людина дивиться фотографії та одразу впізнає автора. Але сам процес пошуку, як мені видається, не менш цікавий, оскільки пошук – це розвиток. Один із моїх університетських викладачів сказав, що у житті не буває прямих відрізків: або ти ростеш, або падаєш вниз. Я часто згадую його слова, вони дають мені сили рухатись вперед. У 2009 році записалась на курси до львівського фотографа Володимира Дубаса. Я йому дуже вдячна та щаслива від того, що підтримую з ним дружні стосунки, однак у певний момент зрозуміла, що дивлюсь на світ його очима. Я знімала портрети, пейзажі, а більше року тому вирішила спробувати себе в абсолютно незвичній для мене сфері вуличної фотографії.

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Фотографії вулиць завжди чесні

Фотографувати почала одразу на цифрову камеру. Коли була дитиною, у нас була маленька квартира і не було місця проявляти та друкувати фотографії. Добре, що зараз у фотографа компактна лабораторія – ноутбук чи комп’ютер. Спочатку купила собі дзеркальну камеру, а потім ще й «компакт», оскільки не завжди хочеться носити велику камеру, та і уваги вона привертає більше. Маленький фотоапарат завжди лежить у сумочці та дає можливість впіймати хороший кадр із повсякденного життя, навіть коли просто йду по справам із пункту А в пункт Б. Дуже люблю знимкувати Стрийський парк. Я живу поруч з ним, та й три покоління моїх родичів також там жили. Парк для мене – місце особливе, там вдаються різні за жанрами та стилем фотографії. Також люблю центр Львова, а саме Площу Ринок. Незважаючи на те, що там все уже сфотографовано тисячу разів, мене туди сильно тягне. Вранці йду в кафе на розі площі та спостерігаю за життям міста. Зараз мені також дуже подобається досліджувати околиці міста. На перший погляд вони доволі депресивні, але разом з тим цікаві – там іде справжнє, не для туристів, життя. Я просто закохана у ці райони.

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Натхнення шукаю на вулицях Львова: виходжу з дому і просто гуляю містом. Люблю слухати класичну музику, особливо Баха – добре розвиває уяву. А ще люблю читати: ніщо так не стимулює фантазію, як захоплююча книжка. Мені цікаво уявляти собі героїв та описану в книзі атмосферу, а потім порівнювати з екранізацією. Подобаються фільми Фелліні, Бергмана, Джармуша…

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Вузький коридор можливостей

Мені складно назвати улюблених фотографів чи художників – вподобання з віком змінюються. Зараз подобається сучасне мистецтво, особливо картини Рене Магрітта. З інтересом дивлюсь фото Олександа Петросяна: його вміння створити ситуацію в кадрі просто заворожує. Кадр вдалий, якщо фотографу вдалось знайти у простих речах щось незвичне. Завжди згадую цитату Станіслава Лема із його автобіографічного роману «Високий замок» про те, що шедеври народжуються у вузькому коридорі можливостей. Коли ходиш вулицями, які вже сфотографували сотні фотографів, складно побачити щось нове, проте цей «вузький коридор можливостей» спонукає до пошуку нових рішень, до творчості.

У мене змінюються думки стосовно того, чи варто дивитись фотографії інших авторів. Інколи видається, що просто почну копіювати відомих фотографів, а з іншого боку – треба бути у курсі сучасних тенденцій та знати, що вже зробили до тебе. І не потрібно боятись повторити те, що вже було – все одно вийде інакше. Творчість не може бути ізольованою від реальності, неможливо ухилитись від життя. Мені видається, що фотограф повинен розуміти контекст подій у країні, навіть коли він не знімає соціальних репортажів чи дебати політиків.

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць" 

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Стріт-фотограф Адріана Довга: "Мислення сюжетами - не для вулиць"

Я мислю сюжетами, що не завжди добре для вуличного фотографа. Інколи доводиться ламати себе, щоб звертати увагу на світло, тінь, колір чи силует, і не шукати дій чи стосунків у кадрі. Спершу зйомка людей на вулиці була для мене справжнім випробуванням. Боялась, що на мене будуть кричати, тому пропустила багато цікавих моментів. Потім зрозуміла, що якщо будуть зауваження, то я зможу на них відповісти – з людьми завжди можна поговорити та пояснити, для кого і чому я фотографую.

Зараз читають