LVIV.COM

Silentium – все це заради кіно

Ділись, Бро

Silentium – все це заради кіно
Христя Малиш

Silentium - один з популярних у Львові альтернативних кіноклубів. Сюди приходять не заради попкорну чи неймовірних ефектів 4DX, а для того, щоб подивитись та обговорити якісне кіно. Про те, як Стасу, Антону та Насті вдається добровільно залучити до перегляду “Малхоланд драйв” Лінча та “Сяйва” Кубрика повну аудиторію глядачів, як пишуть радіопередачу “Киноведы”,  і як відчути "кіноманське таїнство" - читайте далі


kinoklub-silentium-lviv13

Як все починалось

СТАНІСЛАВ: Якщо ти прийшла почути стандартну історію успіху, то я тебе розчарую. Ідея створити кіноклуб з’явилась в мене лише кілька років тому і дитиною я не хотів стати космонавтом фільмознавства.

Я почав свідомо дивитись кіно з третього класу. Брав газету - Теленеделя, підкреслював фільми, які хотів подивитись протягом тижня і таким чином складав собі міні-план кіномана. Тоді я особливо контент не вибирав, адже його і без того було обмаль. По ICTV дивився тупі картини з Брюсом Віллісом вперемішку зі Стенлі Кубриком. Ну і звісно ж, передивився всі мультфільми. Я життя Росомахи знаю краще за життя своїх друзів.

Кіноклуб Silentium, Львів

А ще, пам’ятаю коли мені було шістнадцять - мама купувала мені журнал про кіно. Назву вже не згадаю, але щастя з процесу пізнання нової інформації про кіно було уйма. Тоді ж не можна було просто засерфити потрібні дані про режисера чи стрічку, а знати щось хотілось дуже. Просто таким хлопцем був. Знаєш, в кожного свої дитячі захоплення. От комусь футбол подобався, комусь малювання, а мені - кіно, книги і музика.

Кіноклуб Silentium, Львів

Професію також маю абсолютно недотичну до того, чим зараз займаюсь. Пам’ятаю, батько запропонував мені вибір з 30 різних кафедр і я просто ткнув пальцем. Тоді мені було абсолютно байдуже на кого вчитись. Я збирався і далі робити те, що приносило мені найбільше задоволення. Так, я 4 роки займався самоосвітою, а для “годиться” був ще економістом і вчився на четвірки. Читав я найрізноманітнішу літературу. Від Біблії та Корану до Толкіна та Достоєвського. Далі були Київ, спроба зав’язати стосунки та знайти роботу.

Пішов нарешті мерчендайзером в кока-колу. Класна робота. Можеш три години зранку попрацювати, чого зазвичай ніхто не робить, і потім спокійно читати книжечку на вулиці. Десь так само, я думаю, вахтери могли б влаштовувати свої будні.

kinoklub-silentium-lviv5

В якийсь момент все це закінчилось. Розійшовся з дівчиною, поїхав з Києва до Львова. Було багацько різних перипетій з пошуком роботи і спробами реалізувати себе хоча б в якійсь професії. Протягом всього цього часу я не намагався знайти свій конкретний життєвий шлях і послідовно почати втілювати його. Більше того, в мене такої думки не виникало. Але сталось так,  що я два з половиною роки тому  почав займатись кіно.  

АНТОН: А в мене взаємини з кіно завжди були неоднозначними. До прикладу, я можу забути сюжет фільму, який переглядав недавно, але дуже добре пам’ятатиму емоції, що переживав під час перегляду. Звісно, настав в мене той момент, коли я зрозумів, що хочу записувати свої враження від перегляду фільму. Хоч ця ініціатива не прожила довго, я спромігся на опис однієї стрічки (Імаджинаріум доктора Парнаса)  - вважаю таке заняття вартісним.

Кіноклуб Silentium, Львів

Адже те, як ми аналізуємо чи пояснюємо собі отриману інформацію дуже добре характеризує нас. Думаю, якщо зараз перечитаю свій допис - буду вражений тим, наскільки я ж змінився. Взагалі, мені завжди подобалось динамічне кіно. Наприклад Луїс Бунюель мені подобається надзвичайно.  Тож, коли з пропозиції Стаса спробував подивитись роботи Мікеланджело Антоніоні мені було спершу важко. Але благо, за два роки виробив собі імунітет і зараз, трішечки зіваючи, можу дивитись таке кіно.

А ще, на відміну від Стаса, до "Киновед" я сприймав кіно дуже просто. Як розвагу. І не читав нічого про нього. А даремно. Скажімо, для того, аби розуміти ту невербальну інформацію, яку вкладає в свої роботи той же Майк Лі - потрібно бачити трохи далі, ніж прямо перед носом. Я хочу сказати, що ця підготовка справді потрібна. Хоча б для того, аби по завершенні перегляду в тебе було відчуття, що світ стає ширшим. Або, як сказано в одному з фільмів Вуді Аллена - “що ти тепер не просто шматок м’яса”

Про Киноведы

Кіноклуб Silentium, Львів

Все почалось з "Киновед" і мого подвійного знайомства з Антоном. Так вийшло, що ми жили в одній квартирі довший час і при цьому майже не спілкувались. Слухали та дивились собі тихенько щось про кіно, кожен по своїх кімнатах і все.

А далі була розмова в Карпатах. Ми з дружиною і моєю хорошою знайомою гуляли в горах. Я тоді активно присідав на вуха хорошим друзям і нив, що хочу щось таке велике створити, але не можу зрозуміти - що саме. Ну і Наталя тоді спитала мене "Стас, я не розумію, а чому ти досі не почав робити такої програми про кіно як “Аеростат” у Бориса Грєбенщікова?"

Кіноклуб Silentium, Львів

Все, що трапилось зі мною далі, інакше як долею не назвеш. Я записав в студії дві програми про кіно і зрозумів, що мені потрібна якась радіостанція для розповсюдження створеного контенту. Написав пост в Facebook і, о диво, - отримав відповідь. Мене запросили на радіо mjoy і сказали: “Наш звукорежисер зараз вільний, можеш  домовитись з ним про запис”. Так я вдруге познайомився з Антоном, який, власне, і займав там цю почесну посаду. Дивно, але я пам’ятав його ім’я, а для мене це величезна рідкість. А про те, що відбувалось після нашого знайомства, нічого не пам’ятаю.

Кіноклуб Silentium, Львів

АНТОН: То я тобі нагадаю. Це було влітку. Я часто виходив курити і Стас ходив зі мною. Стояти поряд і читати мені лекції про кіно. А якщо серйозно - ми багато говорили про характер кінокультури в цьому місті. Позаяк ми обоє не львів’яни - кожен з нас мав можливість скласти про неї неупереджене враження. На перший погляд все виглядає дуже помпезно та масштабно. Ніби і є багато проектів, що створені для кіноманів, але більшість з них завершуються там, де починається красива картинка чи гучна та успішна реклама. Ну а що робити, якщо тобі звичайний стан речей не подобається і ти маєш певні знання в цій галузі - правильно створювати свій продукт. Так ми й взялися створювати радіопрограму - Киноведы. Стас працював над наповненням, а я взяв на себе роль звукорежисера а згодом і видавця (тобто розміщував передачу на нашому сайті та інших ресурсах).

СТАНІСЛАВ: Ім’я у програми з’явилось само собою. Але з’явилось не просто так. Я завжди вважав мову сакральним явищем. Саме тому, пам’ятаючи, що як корабель назвеш, так він і плистиме - створював відповідну назву.  Вона про те, що я ділюсь досвідом (веденьем) і розповідаю про (кіно).

Програма не має чітких змістовних рамок. Я можу в якомусь випуску говорити про філософію самураїв, в іншому - про Платона, а в третьому - про історію індійського кіно. Розповідаю про все, що прийде в голову. Якщо фільм мене якось до цього мотивував.

Кіноклуб Silentium, Львів

Щодо особливостей процесу створення Киновед  - я пишу їх одразу. Маю на увазі, що я ніколи не обдумую фільм після перегляду. Все відбувається під час. Тут для мене працює алгоритм “схопив, або ні”. Виникає ідея  і я одразу ж ловлю її. Так, я, звісно, правлю стилістику тексту, але ніколи не переписую зміст.

А процесом я тебе також не здивую. Я вибираю тему, готуюсь і сідаю робити програму. В голові маю такий собі “маячок”. Він спрацьовує, якщо починаю писати щось не те. Наприклад, коли думка, про яку пишу,  стала неправильною чи ідея, яку намагаюсь передати слухачу - поверхнева, він вмикається і я повертаюсь, аби сформулювати все коректно.

Взагалі, Киноведы - для будь якої відкритої людини. Не знаю, чи вдалось би мені когось переконати слухати її, бо я ніколи не ставив собі такого завдання. У випадку з цією радіопрограмою закони маркетингу не працюють - аудиторія знаходить її сама.
Зараз її легко знайти на просторах інтернету.  Нікого не змушую і всіх запрошую послухати та скласти своє враження.

Про Silentium

АНТОН: Кіноклуб з’явився так само як і радіопрограма. Ми зі Стасом часто після запису Кіновед замість того, аби йти до дому і відпочивати - говорили про все на світі і про те, що хороше кіно у Львові показують мало.  От так і вирішили - треба створити те, чого бракує і взялись за реалізацію. Поставили собі за мету формувати правильну кінокультуру.  Дуже хорошу аналогію можна провести з концертом групи Димна Суміш. Одного разу вони вирішили провести концерт у київському Планетарії. З них тоді всі дивувались і питали: “Для чого ви це робите? До вас же ніхто не прийде?”. А хлопці відповіли: “Ми хочемо, щоб нас слухати а не пиво пили, заїдаючи горішками.”

kinoklub-silentium-lviv7

СТАНІСЛАВ: От і ми також думаємо, що було б чудово, аби в кіноманів було прагнення прийти в кінотеатр не за ради попкорну,  крісел, що рухаються чи долучення до мейнстрімної хвилі популярності чернового Загону Самогубців. А виключно заради фільму.

Назва Silentium має в собі багато трактовок. В Девіда Лінча є неймовірний фільм - Малхоленд драйв. Там головна героїня потрапляєв театр Silencio. В Тютчева є вірш - Silentium, а також є багацько давньогрецької літератури на цю тему.

Спершу все відбувалось в першій львівській медіатеці, яку тоді тільки відкрили. Кожного понеділка ми дивились фільм, а в вівторок його аналізували і розбирали до музики і цитат. В схожому форматі існуємо й до сьогодні. Хіба локацію змінили.

Маємо багато хороших відгуків, за які ми дуже вдячні відвідувачам. Найбільше тішились з того, що Silentium не тільки показує, а й вчить.

Кіноклуб Silentium, Львів

Один з постійних відвідувачів, наш хороший друг - Назар, якось дуже цікаво пояснив мені, чому він ходить в нашу "секту кіноманів". Він сказав: “Мені подобається кіноклуб за те, що тут можна подивитись стрічки, яких ти вдома переглядати не станеш і відчути “кіноманське таїнсво” - спільне переживання фільму з авдиторією таких же поціновувачів, як ти. А також за те, що тут ти можеш спостерігати за емоційною реакцією інших відвідувачів клубу. До прикладу, коли бачиш як хтось щиро лякається чи тішиться від певної сцени. Такого в домашніх умовах також немає.”

Зараз ми мігрували в кінопалац Коперніка. Показуємо фільми в понеділок та четвер. На початку тижня ми транслюємо ті картини, про які записуємо в Киноведы. Це може бути Стенлі Кубрик, Луїс Буніель, Марсель Карне… А щочетверга крутимо якийсь новий та невідомий фільм, про який міг ніхто й не чути. Ну і формат лекцій скоротили до п’ятнадцяти хвилин. Я коротко розповідаю, що це за фільм та на що варто звернути увагу під час перегляду.

Щодо характеру селекції -  він в Silentium дуже широкий. Адже я показую все те, що люблю. За всю історію кіноклубу ми давали тільки два фільми, з вибором яких я вагався. Один з них - “Маленька принцеса” Альфонса Клоране. Ця картина візуально дуже красива, але сам фільм цінність має не глибоку.

kinoklub-silentium-lviv8

АНТОН: І все ж, певна система в твоєму виборі є. Я помітив, якщо в понеділок ти ставиш щось надзвичайно депресивне чи важке то в четвер намагаєшся реанімувати глядача. Напевно, зберігаєш так баланс. Зазвичай фільми пропонує до перегляду Стас, але ініціатива не карається. От Назар, про якого ми згадували, недавно читав лекцію і показував ту картину, яку запропонував подивитись. Цікаво також те, що різний характер фільмів не впливає на кількість аудиторії. Надзвичайна таємниця успіху Silentium в тому, що ми намагаємось підбирати справді якісні роботи.

Кіноклуб Silentium, Львів

СТАНІСЛАВ: щодо фінансової сторони - то тут все двояко. До прикладу, для того, аби записати "Киноведы", я плачу за оренду студії. Проте, не вважаю це збитковим вкладом. Адже ця передача є для мене навчальною платформою. За співпрацю з кінотеатром Коперніка нам платять. Але ми ніколи не ставили собі завдання “заробити” на діяльності кіноклубу. Ми з тих божевільних, що трактують прибуток як приємний бонус і отримують задоволення від того, що роблять.

5 бліц-запитань

- Якщо б вам запропонували показати Кубрика в 4DX, ви б погодились?

- Ні, з двох причин. По перше - ці фільми знімали давно і їх не вдасться форматувати під 4DX. Хіба нам з Антоном доведеться трясти крісла для ефекту “повної присутності”. А, якщо серйозно, в мене до цього формату негативне ставлення. Це як читати книгу танцюючи. Він ніяк не доповнює картину, а навпаки - відволікає. Вся суть робіт Кубрика в драматургії і американські гірки йому не потрібні.

- Найбільш екстравагантним фітбеком від перегляду фільму був...

- Вірш. Під час перегляду одна з відвідувачок клубу його написала і прочитала нам по закінченню сеансу.

- Опишіть свого середньостатичного відвідувача.

- Це неможливо і ми цим надзвичайно задоволені

- Що буде далі?

- Якщо жоден з нас не втече жити до лісу, ми не зупинимось, і років через два почнемо знімати самі. А ще спільно з нашою художницею Настею Старко, яка власне і робить чарівно-божевільні афіші, плануємо видати книжечку.

- Найважливіший меседж вашої діяльності?

- "Все це заради кіно".

Всі колажі та афіші з групи Silentium

Читайте також:


Тест для поттероманів: а ви певні, що знаєте усіх фантастичних звірів?

Про “Гусеницю Борро” і те, чому дорослим-дітям варто дивитись Хаяо Міядзакі

Киянин запустив пошуковик легальних фільмів з онлайн-кінотеатрів

Зараз читають
×