LVIV.COM

Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев’яностих

Ділись, Бро

Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих
Катерина Москалюк

Пройтись вуличками Львова, не виходячи з кімнати та прожити двадцять п’ять років за одну годину? Так – можна, необхідно лише прийти на авторську екскурсію "Медіа та зміни епох" львівського публіциста та журналіста Любомира Петренка. Він розповідає про переламні дев’яності роки минулого століття, ілюструючи історію кольоровими світлинами польського фотографа Тадеуша Рольке.


На замовлення німецького журналу GEO Тадеуш Рольке приїжджав до Львова та знімав життя його мешканців протягом осені 1990 року. Пам’ятник Леніну та львівська "клюмба", популярні фасони одягу від вітчизняного виробника та перші закордонні, переважно польські та турецькі, джинси, довгі черги у магазинах та скупчення людей на мітингах, а також політики і рок-музиканти – це лише невеликий перелік сюжетів періоду розпаду СРСР, які можна оглянути на експозиції виставки "Завтра буде краще" у Центрі міської історії Центрально-Східної Європи.

Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих

Локація перша. Проспект Свободи та газети

У напівпідвальному приміщенні Центру, окрім схожих на стіни з вікнами виставкових стендів, розташований сенсорний монітор. На екрані можна вибрати та подивитись відеоісторії про речі та явища, з якими у людей асоціюються дев’яності роки. Спогади про пісні гурту "Скрябін", смак турецьких шоколадок та моду на малинового кольору піджаки налаштовують на екскурсію. Виставка Тадеуша Рольке віддзеркалює події 1990 року, коли люди одночасно дізнались про силу масових мітингів та почули термін "галопуюча інфляція". Цей рік був складним і неоднозначним.

Любомир Петренко показує першу фотографію – місце, де сьогодні стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку та яке було відоме під назвою "клюмба". Цей шматочок площі був для багатьох львів’ян сакральним, сюди навіть приходили фотографуватись молодята. З 1989 року тут почали збиратися та обговорювати політичні питання, обмінюватись саморобною символікою та, звичайно, свіжою пресою. Радянські газети коштували кілька копійок, натомість газета самвидаву – декілька карбованців. Проте, люди були спраглі інформації і легко залишали гроші у цьому імпровізованому львівському Гайд-парку.

Весною 1990 року до влади у Львові прийшли демократи. Газети, які виходили лише самвидавом, реєструвалися офіційно: наприклад, "Просвіта", яка була друкованим органом Товариства української мови. У цей час також була створена муніципальна газета "Ратуша". І, звичайно, не можна не згадати такі видання як "Молода Галичина" та "За вільну Україну", яка фактично була профінансована американською та канадською діаспорами.

"Газетою, яка ну дуже відрізнялася від усіх інших видань та яка задала тон для всіє львівської преси, був тижневик "Поступ", – каже екскурсовод.

"Поступ" виник на базі Товариства Лева, яке об’єднувало цікавих та творчих людей. Це було креативне середовище, яке видавало масу ідей, проектів та втілювало їх у життя. Спершу "Поступ" був класичним самвидавом, та, за словами Любомира Петренка, друкувався у Вільнюсі. У 1990 році газету вдалося офіційно зареєструвати, а у 1991 році вона перетворилась на "Пост Поступ". Головним редактором видання був Олександр Кривенко, тут працювали нині відомі журналісти – Андрій Квятковський, Ігор Ткаленко, Володимир Павлів та багато інших. І, звичайно, усі читали авторську колонку Юрія Винничука, який писав для газети під псевдонімом Юзьо Обсерватор. Візитівкою видання була кольорова карикатура на першій сторінці.

Перший приватний телеканал "Міст" створила у Львові українсько-канадська фірма, яка займалася організацією поїздок та переказами. На каналі виходила аналітична програма "Політична шахівниця", було кілька музичних програм – "Консервоторія", "Музгарбуз". Телеканал став хорошим стартовим майданчиком для кар’єрного росту багатьох львівських журналістів. Любомир Петренко згадує Олексія Шалайського, який був заступником директора Першого національного каналу, та Олега Гулика, який працював на каналі ICTV. Багато журналістів у дев’яності роки поїхали працювати до Києва, адже зарплата там могла бути на порядок вищою, ніж у Львові.

Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих

Локація друга. Вулиця вірменська, фестивалі та театри

Екскурсовод підводить до стенду з фотографіями, на яких зображені львівські кав’ярні, бари та їдальні. Відвідувачі цупили бокали, тож пиво часто подавали у півлітрових банках. Утім, були й заклади, у яких персонал поважав своїх відвідувачів та приносив наїдки та напої в нормальному посуді. Ось, наприклад, характерний та впізнаваний інтер’єр кав’ярні на вулиці Вірменській, у якій традиційно збирались актори, письменники та художники.

Сенсацією тих часів були фотовиставки із зображеннями оголеної натури. Незважаючи на низьку технічну якість фотографій, ці заходи зазвичай збирали натовпи. І, якби дивно це не звучало, перші такі виставки проводили у приміщенні церкви Марії Сніжної та у храмі кармеліток босих, теперішньому Музеї Пінзеля на вулиці Личаківській.

Перший молодіжний фестиваль "ВиВих" у Львові пройшов у травні 1990 року. Він був приурочений до річниці Львівського студентського братства та до Дня визволення Африки. Маркіян Іващишин, тодішній голова студентського братства та директор фестивалю, об’єднав рок-музикантів, письменників і художників. Удруге "ВиВих" пройшов 1992 року; його логічним продовженням стало мистецьке об’єднання "Дзиґа", яка виникло у 1993 році.

Початок дев’яностих років у Львові – це час бурхливого розвитку рок-музики. У цей час виникло багато гуртів, наприклад "Рудольф Дизель", "Лазарет", "Плач Єремії", "Мертвий півень" та багато інших. Вони зникали, переформатовувалися, об’єднувалися та переоб’єднувалися, створивши музичне тло, із якого виросли популярні тепер колективи. Любомир Петренко згадує і хлопців з майбутнього "Океану Ельзи", які у той час позичали музичні інструменти, а часом і пісні, у групи "Мертвий півень".

У дев’яності роки були створені два нові театри – перший українськомовний самодіяльний театр із назвою "Мета" та професійний Театр імені Леся Курбаса. Володимир Кучинський, головний режисер Театру, створив фантастичну групу, на вистави якої народ буквально ломився.

Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих

Локація третя. Стадіон "Україна" та мітинги

Значна частина експозиції виставки фотографій Тадеуша Рольке присвячена мітингам та демонстраціям. На фото видно, наскільки масовими були такі акції в часи без соціальних мереж, інтернету та мобільних телефонів. Перші мітинги проходили біля пам’ятника Івану Франку, а потім перемістилися до стадіону "Дружба", згодом перейменованого в "Україну". На мітингах активісти збирали у пластикові пакети пожертви на виборчу кампанію та різні акції, наприклад на поїздки в інші області України чи "Різдво у Львові" для східняків. Користались цією нагодою й шахраї, які вдавали активістів.

Активними учасниками мітингів були В’ячеслав Чорновіл, Ігор Калинець та його дружина Ірина Калинець. У цей час можна було побачити різноманітні листівки, афішки із запрошеннями на поетичні вечори Калинців, які сприймалися як політичні акції.

На одній із фотографій – син Романа Шухевича Юрій, якого звільнили з ув’язнення у 1989 році, і він повернувся на Україну. Нині він депутат Верховної Ради.

Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих
Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих
Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих

Локація четверта. Проспект Шевченка та магазини

Асортимент крамниць наприкінці дев’яностих був одноманітним. Бачимо на світлині відомий львів’янам під назвою "Сквозняк" магазин на проспекті Шевченка – на поличці піраміда із консервів і ще одна піраміда із таких же консервів.

На іншому фото бачимо величезні черги, які, загалом, були невід’ємним атрибутом Радянського Союзу. У дев’яності майже неможливо було купити продукти першої необхідності, такі як хліб, масло та цукор, а лише обміняти на спеціальні товарні купони. Також це був золотий час для різноманітних спекуляцій, коли на базарі товари коштували в кілька разів більше, ніж у магазинах. Держава у той час намагалась стримувати ціни на соціальні продукти, але із низькою зарплатою на фоні інфляції було досить складно дати собі раду.

 

Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих
Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих
Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев'яностих

Локація п’ята. Собор святого Юра та релігія

У 1989 – 1990 роках люди масово повертаються до церкви. Любомир Петренко згадує, що у той час його запрошували фотографувати хрестини та вінчання. На одній із фотографій зображено подвір’я Собору святого Юра – люди організовували ходу із центру Львова до храму та вимагали повернення його приміщень Українській греко-католицькій церкві.

У цей час була відкрита і львівська синагога, яка знаходилася на тодішній вулиці Московській (сьогодні Братів Міхновських). Любомир Петренко наголошує, що єврейська громада міста підтримувала демократичні рухи Львівщини.

На наступній світлині зображений Меморіал львівських орлят на Личаківському цвинтарі ще до його реставрації. Це уже потім польська фірма Енергополь, яка допомагала Радянському Союзу будувати Хмельницьку атомну електростанцію, виділила кошти на відновлення польського військового меморіалу у Львові.

На завершення екскурсії Любомир Петренко розповідає про різні спілки, які були організовані у Львові на зламі дев’яностих років. Спілки письменників, художників та ряд громадських об’єднань ініціювали збори, дискусії та організували масовий демократичний рух за незалежність України. Дев’яності роки були складними, переламними та сповненими надії на те, що "завтра буде краще".

Читайте також:


Віктор Морозов та його батярський блюз дев’яностих у Львові

Олег Цьона: "Ми вміли любити"

Алік: ”Ти не перейматимешся проблемами рівності, коли замість зарплати – макарони”

Як проводити вибухові публічні виступи – 7 порад від Романа Дереги
Зараз читають