LVIV.COM

Між портретом та оголеністю

1 264
Христя Малиш

Андрій Пастернак - львівський фотограф, який не обмежує себе жанрами. Найважливішими у своїй роботі вважає людей та їхню непостійну красу.

Що відбувається по той бік камери? Яку роль виконує макіяж, студія, історія моделі та вміння приймати себе за межами інстаграмних стереотипів про “красиве”? Про все це і трохи більше - читайте і дивіться далі.


 

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

Про жанрову конкретизацію

Напрями фотографії зараз вважаю умовністю. Важливою є якість роботи. Я останнім часом намагаюсь мислити категоріями проектів. Постійно працюю над матеріалом і планую втілення майбутніх ідей. Адже виразний візуальний твір - це безкінечний та нестатичний процес, у якому кінцева точка може бути не тоді, коли здається, а набагато пізніше.

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

Про портрет

Люди - це найцікавіше, що є на світі. Хтось з великих казав: "Пізнати людину - пізнати світ". Мабуть, усі історії пов'язані з людьми, їхніми діями чи бездіяльністю. Власне тому мені подобається знімати людей. І вдається робити це "добре", напевно, тому, що я чесний у своїй цікавості до людей. Отримую задоволення, коли зйомка проходить невимушено, тоді й фотографія має всі шанси такою бути. Портрет є безкінечною темою, адже він завжди розповідає про особу. В роботі з цим жанром перманентно шукаю відповідь на запитання про те, як зробити так, аби фото говорило. То наближаюсь то віддаляюсь. Це завжди пошук. І не думаю, що він коли-небудь закінчиться.

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

Про ню

Я ставлюсь до жанру як до частини розповіді про людину. Це може бути сексуальність, проявлена без оголеності, а може - оголеність, без прояву сексуальності. Я ніколи не вирішував: “От зараз візьму і почну працювати в цьому жанрі”. Все було ситуативно.

Будь-яку постановку перетворюю на своєрідний репортаж. Навіть у тому випадку, коли вже все вибудувано і людина сидить переді мною. Намагаюсь вхопити перехідний природній момент, де вона жива.

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю
Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

Ню як частина портрету

Попри загальне уявлення про те, що портрет і ню - це два відмінні жанри, які несуть в собі різні акценти, мені подобається їх поєднувати. Люблю ловити і втілювати ті градації, що є між. Мені цікаво показати красиво, стримано та інтелігентно фактуру тіла. З особливим світлом та цікавою позицією. Але я це зроблю, сховавши від глядача інтимні місця. Жінку намагатимусь показати через тендітність і докладу зусиль, аби зробити це максимально акуратно. У цьому шукатиму атмосферу. І так пробую розповісти в фотографії більше, ніж про тіло.
До того ж - я не змішую акценти. Десь розповідатиму про тіло, десь про портрет. А десь - поєднання, де не буде ні обличчя, ні оголеності.

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

Про спілкування з моделлю

В комплексі робота над фотографією ділиться в мене на дві частини, з яких 80 відсотків це спілкування, а 20 - робота з моделлю. Мабуть, найважливішим аспектом є довіра до фотографа. Тож перед зйомкою я обов’язково говорю з людиною. Якщо мова йде про незнайомі мені особу - зустрічаємось за день і обговорюємо вимоги та побажання до результату.

Зазвичай все визначає досвід, і мені вдається вибудувати порозуміння. Я в будь-якому випадку знаходжу точки дотику і будую розмову з моделлю. Навіть, якщо в нас різні погляди на фундаментальні речі.
Не можу розповісти про разючі конфлікти між моїм баченням та очікуваннями моделі. Справа в тому, що портфоліо служить для мене таким собі фільтром. Потенційна аудиторія, проглянувши мої роботи, формується самостійно. Тим, хто хоче бачити інший результат, стає нецікаво, і вони йдуть. Залишаються готові до співпраці та комунікації.

Про оголеність і стать

Дівчину з будь-яким кольором волоссям, статурою, настроєм можна знайти для зйомок ню. А от з хлопцями набагато складніше. Якщо добре пошукати, то на теренах інтернету можна знайти львівське чоловіче ню. Але тільки, якщо справді шукати. Зазвичай чоловіків знімають жінки. А до звичних причин непопулярності чоловічої оголеності, як от думка про меншу естетику чоловічого тіла, у нас до цього додається галицька консервативність.

Якось львівський майстер фотографії та іронії Костя Смолянінов написав публікацію, де спитав: "Чому чоловік в кадрі завжди або одягнений або ховається за жінкою?". Думаю, це цікаве питання, і воно досі залишається відкритим.

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю
Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

В студії чи поза нею?

Зйомка, що відбувається в студії - це повністю контрольований процес. Там ти можеш поставити світло так, аби підкреслити потрібні особливості й приховати те, що не маєш наміру показувати. За її межами працювати складніше, але й цікавіше водночас. Для того, аби не просто показати гарний кадр, а розповісти про людину, треба знати її історію. А історія кожного з нас так чи інакше складається не лише з нематеріального. Для нас мають значення речі та локації. Тому для того, аби моя картина була повною, намагаюсь розповідати про людей через ті місця чи деталі, які мають для неї особливий зміст. Цього в студії не зробиш.

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

 

 

 

 

 

Про макіяж на зйомці

Я ніколи не ініціюю наявність візажиста під час зйомки. Але, якщо цього хоче той, кого фотографую - не маю нічого проти. Взагалі, тут все залежить від того, як ми обоє бачимо результат. Якщо мова йде про певну особливість зовнішності, ми можемо її стримано підкреслити. Так ми збережемо індивідуальність.
А взагалі меншість людей приймають себе повністю. Кожен зазвичай просить не знімати “тут чи там”. Звісно, мені було б простіше працювати, якщо б такого обмеження в роботі не було. Але ми живемо в суспільстві, наповненому журналами та рекламною продукцією з ілюзією красивого життя. Яка, відповідно, впливає на свідомість кожного в тій чи іншій мірі.

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

Про власні взаємини з камерою

Я намагаюсь приймати себе повністю. Може, тому, що від фотографії хочу лише “правильного” враження. Не поганого чи хорошого. А власне такого, яке існує в мене про себе.

 

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю
Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

 

 

 

 

Про посткорекцію фото

Не ставлю собі за мету зробити продукт, що відповідав би інстаграмним стандартам. Все залежить від цілі фотографії. Якщо комусь потрібна картинка ідеального себе, він знайде конкретних фотографів і відповідні засоби. Я ж прибираю лише тимчасові недоліки шкіри, елементарно коригую тональності чи ставлю світло так, аби фінальний продукт подобався моделі. Не працюю в форматі журнальної ретуші.

Чи працював коли-небудь лише для замовника?

Ні, завжди як фрілансер. Відповідно - я завжди повністю вкладаюсь в те, що роблю.

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю
Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

Арт, сексуальність чи еротика?

Сексуальна енергія - це найсильніша енергія людини. І акуратна та збалансована робота з нею може трансформуватись у справді гарний результат. Проте, мене демонстративна еротика не цікавить. Я балансую між сексуальністю та артом. 

Зміст чи форма

Колись я цікавився лише формою, але тепер все більше дбаю про зміст. Взагалі вважаю процес пошуку балансу між одним та іншим - постійним. Бажання дбати про зміст плавно заміняє бажання дбати про форму. Тож тут я увесь час то втрачаю, то знаходжу.

Андрій Пастернак: між портретом та оголеністю

 

 

 

 

 

В чому бачиш найбільшу цінність своїх робіт?

Мені дуже подобається далекосхідний естетичний принцип простоти - вабі-сабі. Про красу в неідеальному та непостійному. Найкращою демонстрацією є цвітіння сакури. Воно минає дуже швидко. Але, якщо тобі вдалось той цвіт побачити - ти розумієш, що він прекрасний.

Зараз читають