LVIV.COM

Майя: Прочитати не можна Ігнорувати

Ділись, Бро

Майя: Прочитати не можна Ігнорувати
Христина Малиш

«Майя та її мами» — дитяча книга про яку сьогодні не чув лише лінивий, або той, хто спромігся цілком ізолювати себе з медійного простору та соціальних мереж. Унікальним видання стало завдяки презентації на львівському форумі видавців 2017. Зокрема — через погрози праворадикальних оранізацій, що стали реакцією на висвітлення моделей нетрадиційної форми сім’ї. Активісти обіцяли завадити проведенню дискусії: «Чи готова школа говорити на складні теми?» і примусовому перенесенні, у зв’язку з небезпекою для її учасників, заходу у львівську «Копальню кави».

То як насправді виглядає ситуація з прийняттям інакшості в дитячому та батьківькому середовищі? Чи медійна картина відображає реальність? Чи купили на форумі видавців 2017 «Майю та її мам» для своїх дітей відомі українці?

Майя та її мами
Майя та її мами

Майя: Прочитати не можна Ігнорувати

Андрій Бондар,

має доньку Варвару — 9 років: (поет, публіцист, перекладач)

Я книгу купив би. Тільки для того, щоби донька не забувала про розмаїття світу навколо й кількість історій різних людей, які можливі в цьому житті.

Про те, властиво, що викликало отой медійний ажіотаж, вона, 9-річна, на відміну від тих, для кого це стало великим переступом і скандалом, знає. У нашої Варвари не могло бути схожих реакцій, бо вона не радянська людина.

Певна річ, цей львівський інцидент свідчить про якусь частину суспільства, яка потребує єдиної ідеології залізної руки, яка боїться власних демонів і не може дати собі раду із сексуальними комплексами. Але про все суспільство, думаю, не свідчить. З дуже простої причини: воно на сьогодні хоч і залишається в певних кластерах консервативним, агресивним до чужої іншості все-таки не є. Мало хто поділяє думку про те, що видання книжки може в принципі стати «кінцем світу».

У нашому суспільстві толерантне ставлення до інших відбувається не через свідому роботу, а за допомогою старої-доброї індиферентності, байдужості, яку можна визначити досить простою формулою: «не лізьте в моє життя і я не полізу у ваше». Ця позиція пасивна, але в ній закладено якусь здорову, я би сказав, консервативну норму поведінки.

 

Майя: Прочитати не можна Ігнорувати

Марина Довженко,

має синів Олексія — 15 та Ростислава — 8 і доньку Катерину — 1 рік (медіаекспертка, фахівчиня з медіамоніторингу)

Книгу «Майя та її мами» ми вже купили, але поки не читали. Олексію я вже давно не пропоную книг, він вибирає сам, що йому читати. Каті ще рано. А от Ростику, напевно, прочитаю. З певними ремарками про те, чого він не розумітиме. І додатково розкажу про те, що є також родини традиційні, там, де тато-мама-діти, багато дітей чи одна, але тато й мама - разом. Думаю, якщо він захоче, ми це обговоримо. Медійна буря, що сформувалась довкола видання, — це наслідок неадекватної реакції і спроб зірвати презентацію. Книжка ж, насправді, вийшла не тиждень тому, а давненько й особливого зацікавлення не викликала.

Ну, Майа. Ну, мами. Якби реакції не було ніякої, уваги було б у рази менше. Як на мене, купити цю книжку зараз — це справа принципу, демонстрація позиції. Чи потрібно більше таких видань? З художньої точки зору — однозначно, вона дуже класно зроблена Якщо говорити окремо про зміст — я б хотіла, щоби подібні видання були глибшими.

Майя та її мами
Майя та її мами

Майя: Прочитати не можна Ігнорувати

Мар’яна Савка,

має сина Северина — 2 роки (головна редакториня та співзасновниця Видавництва Старого Лева, письменниця та поетеса)

Я вже купила цю книжку для Северина. Поки тільки розглянути з ним ілюстрації. Він ще трохи замалий. У два з половиною роки можна хіба візуальну складову оцінити

Не думаю, що варто створювати додатковий ажіотаж довкола цієї теми, наша розмова сином має бути спокійною. Думаю авторка і “Видавництво” саме цього й хотіли, працюючи над книгою «Майя та її мами».
Дуже важливо, що Лариса відважується висвітлювати теми, які поки в нашому суспільстві є табуйованими. Попри несприйняття маємо розуміти, що такі моделі, де в дитини є дві мами, є цілком реальними. Також, важливо усвідомлювати, що вони, на жаль, не є захищені правовою системою сьогодні.

Тим не менше, усі ми люди, і кожен має право на свій вибір. Історія, що сталась довкола книги Лариси не має характеризувати всіх львів’ян. Це про частину стурбованої публіки, яка взялась підписувати петицію. Я була на прес-конференції, де один із підписантів пояснював: він вважає, що книга становить загрозу його сім’ї. Адже вона, з його слів, є промоцією нетрадиційного способу співжиття.

Мусимо уважно сприймати таку точку зору також, адже толерантність сучасного суспільства, на мою думку, власне й має проявлятись у тому, що ми маємо з повагою ставитись до інакшості, яка нам особисто не загрожує. Аби все залишалось у рамках закону й не перетворювалось у взаємні образи чи напади.

 

Майя: Прочитати не можна Ігнорувати

Дмитро Романко,

має доньку Анну — 3 роки та сина Маркіяна — 6 місяців (священик Української Греко- Католицької церкви)

Ми належимо до тих сімей, які дуже люблять читати. Маємо свідому залежність від книг. Почали давно й дуже прискіпливо вибираємо літературу.
Перечитавши «Майю» я розумію, що не наважився б купувати її для наших дітей.
Книга сподобалась мені оформленням і концепцією. Більше того, якщо говорити про намір авторки окремо, я дуже прихильно до нього ставлюсь. Як на мене, найбільшими проблемами сучасного суспільства є відстороненість та неприйняття. І дуже добре, що Лариса саме ці питання у своїй книзі пробує вирішити.
Але я також маю виокремити певні слабкості. До прикладу, уважно переглянувши кожну із сімейних моделей, презентованих у книзі, я розумію, що авторка розглянула далеко не всі випадки. Я працюю з молоддю і з власного досвіду можу сказати, що сьогодні, на жаль, активно цькують дітей із багатодітних сімей. Тут можна почути закиди щодо неосвіченості батьків та неуважному догляді за дітьми. Про таких мам часто кажуть: «Вона знову подорожує зі своїм виводком». Такі історії, потребують додаткової уваги та захисту, але чомусь у книзі про них не згадується.

Також, серед розповідей немає позитивного прикладу. Відповідно, у читача може скластись хибне враження, що всі сім’ї є саме такими.

Майя та її мами
Майя та її мами

Крім того, я вважаю, що авторка не зовсім коректно розставила акценти, підіймаючи проблему неприйняття. Пригадую випадок, з яким мені довелось працювати. Це була історія, про хлопчика в якого був типовий розлад поведінки. Звісно ж, через цю особливість, його не сприймали однокласники. А тут корінь проблеми не в школі, а в сім’ї. Навчальний заклад є лише місцем, де все це виявлється, подібно лакмусовому папірчику.
Для дитячих книг дуже важливим є правильна подача певної ідеалістичності. Не достатньо сказати:» так воно є, і це є погано». Потрібно змалювати дитині шлях, по якому вона мала б прямувати туди, де є коректний варіант вирішення проблеми.

Окрему увагу тут треба зосередити на трьох моделях сімей, прописаних у книзі. Це діти in vitro, діти, батьки яких є на заробітках та діти, що живуть у сім’ях де є дві мами. Найбільшою проблемою в них точно не є неприйняття іншими дітьми. У них є складність з усвідомленістю своєї цінності, прийняттям себе й арсертивною поведінкою. І все це в них через батьків, а автор перекладає відповідальність за це на дитячі плечі.
Якщо щось і зможе зробити їхнє життя щасливим і впевненим, — то це здорова й повноцінна сім’я.

Майя: Прочитати не можна Ігнорувати

Євгеній Стасіневич,

має доньку Цвітану — 5 років (літературний критик та літературознавець, ведучий Old fashioned radio)

Я не купував своїй доньці «Майю та її мами»: подібні теми не табуйовані в нашій сім’ї, ми й так спокійно й постійно їх обговорюємо.

Крім того, як на мене, книжка не є цікавою суто з оповідної точки зору. Діти люблять читати історії. Та що там діти: я, будучи літературним критиком, із захопленням вчитуюсь саме в цікаві сюжети. А «Майя» більше схожа на статичний опис, і мені б хотілось, аби аналогічні теми «запаковувались» у жваві, сюжетно повнокровні історії. Але ж мова не про формат оповіді, а про глибоко архаїчну реакцію якраз на тему, у ній підняту.

У декого в головах досі лишилась достоту ретроградська ідея про єдину норму сім’ї, яка цілком не відповідає дійсності і стану справ у сучасному суспільстві. Мені здається, що художній елемент, якого відчутно бракує книзі, допоміг би дітям краще абсорбувати меседж про те, що єдиної норми сьогодні не існує й бути не може. Є багато різного й однаково повноцінного.

Чув про закиди щодо спекуляції з назвою книги. Вони абсурдні: традиція називати книги іменами головних героїв тягнеться від сивої класики. Закидаючи таке, потрібно хоча б розуміти, якою мала бути мета «спекулянта». Дуже сумніваюсь, що авторка багато заробить на «Майї»: маємо реально уявляти гонорари українських письменників. Навіть якщо зважати на велике зацікавлення виданням через медійний галас. Але ж не «Видавництво» створило його. Та головне — книжка є у вільному доступі в інтернеті.

Майя та її мами
Майя та її мами

Якщо ж говорити про спекуляцію як таку: праворадикали, що так завзято взялись боротись зі «страшною дитячою книжкою», могли б звертати більше уваги на кількість видань про війну. Сьогодні чимало людей готові, не перевіривши факти як слід, не обдумавши й не зваживши, «писати по гарячому». І саме в такому виборі тем я бачу елемент ринкової прагматичності, цинічності й кон’юнктури.

Для того ж, аби говорити про львівське суспільство в контексті подій довкола «Майї», потрібно звертатись до соціологів, щоби не було порожніх балачок про «питому консервативність» чи чогось схожого. Однією з цілей тих кількох, хто підписав петицію з погрозами, було створити ілюзію, мовляв, вони є в більшості та мають право щось комусь диктувати. А це не так в обох випадках: вони й не в більшості, і права не мають взагалі.
Говорячи про Київ, маємо подібну ситуацію. Варто лишень пригадати погроми на Бессарабці. Просто у Львові це все помітно краще, бо місто менше.

У випадку з «Майєю» і Форумом доцільно ретельніше перевірити особи підписантів. Ми-то розуміємо, що угрупування, які мають ось таку позицію, зазвичай є досить маргінальними. Однак мова йде про безпеку, а це базова річ, що має бути в містян та гостей Львова. Тому СБУ чи не першочергово мала б займатись питаннями про те, хто ці люди, чиїм коштом їх утримують та в яких схожих ситуаціях вони вже помічені.

Бо в моїй свідомості цілком може існувати й патріотизм, і націоналізм, але те «радикальне дещо», що демонструється, межує з ідіотизмом і нічого спільного з ідеологічними поглядами, які можна відстоювати в нормальній дискусії, не має. Дуже схоже, що це робота на замовлення. Як і у випадку з «Розстрільним календарем» Олени Герасим’юк. Питання в тому, з якої країни ці замовлення йдуть.
Крім того, не варто геть усю відповідальність скидати тільки на цих кількох, що поставили печатки та ініціали під погрозою. Їхня вина фактична, але є й інший рівень.

Я б хотів бачити більше дискусійних платформ і тематичних заходів від Форуму видавців, щоби саме Форум ініціював подібні обговорення. Розумію, що пряма функція його організаторів — катологізувати програму й уникати «іміджевих ударів». Проте, усвідомлюючи ситуацію в таки більш консервативному за столицю Львові, я б — якщо хотів бути сучасним і свідомим організатором і культуртрегером — став спеціально й щороку присвячувати від п’яти до десяти круглих столів темам трансгендерності, гомосексуальності, лгбт-спільноти, насиллям над жінками чи утискам людей з іншим кольором шкіри. Ґрунт під адекватність і толерантність, яких бракує всім нам сьогодні, потрібно готувати не один рік. І це та справа, якою справді варто — навіть необхідно — зайнятись.

Ну, а реально цим маргінальним погромщикам можна протиставити (окрім відвідування подібних заходів — аби було зрозуміло, кого насправді більше) ось що: до наступного Форуму в різних видавництвах (і у ВСЛ, до яких тут дослухаються) мало б вийти з десяток книжок на схожі теми — важливих, але й до біса цікавих.

Майя та її мами

Цікаві факти:

  • «Видавництво» розмістило книгу у вільний доступ, аби кожен, кому цікава ця тема, міг її переглянути.
  • Завдяки підтримці фонду Генріха Бьолля, що допоміг у створенні книги, «Майю» можуть отримати безкоштовно навчальні заклади, громадські організації чи багатодітні родини та дитячі будинки. Для цього потрібно заповнити форму на сайті фонду.
  • Видавництво «Видавництво» приймає замовлення на книгу «Майя та її мами» за акційною ціною до 30 жовтня. Зараз книга виходитиме третім накладом.
Що таке бізнес-акселератор і для чого він твоєму стартапу
Зараз читають