LVIV.COM

Назвали найгірший опис сексу в українській літературі – подивись, кому дістався “Золотий хрін”

Назвали найгірший опис сексу в українській літературі - подивись, кому дістався Золотий хрін

Премію “Золотий хрін” отримала Люко Дашвар за уривок з її роману “Ініціація”, пише на Facebook-сторінці премії.


Що це за премія?

“Золотий хрін” – це премія за найгірший опис сексу в сучасній українській літературі. Участь у відборі брали лише вперше опубліковані тексти, що вийшли впродовж року в будь-якому жанрі поезії, прози чи драми.

Склад журі: журналістка і засновниця проекту “Рагу.лі” Тетяна Микитенко, літературні критики Юрій Володарський і Тетяна Трофименко, письменниця Анна Малігон і журналістка, блогерка Вероніка Новікова.

Нзвали найгірший опис сексу в українській літературі - подивись, кому дістався "Золотий хрін"

Уривок, який переміг

Це з роману Люко Дашвар “Ініціація”:

“…Підлога – за постіль: до такого блиску вичистили її власними тілами – раділа й сяяла. Вікна – броня: рекламу можна знімати про такі вікна. Подвійний склопакет, абсолютна звукоізоляція, і то таки правда: вже як Тася стогнала під Перегудою, а знадвору того ніхто не почув.

І хоч Павло впорався швидше, ніж сподівався, та не відкинувся на спину, як зазвичай, не закурив, аби насолодитися розслабленням, яке завжди відчував після сексу, – притулився до розпеченої Тасі: набратися від неї сили, відчути здатність підкорити жінку ще раз. Ще!”

Хто ще претендував на премію?

  • Юрій Винничук
  • Олександр Денисенко
  • Петро Крижановський
  • Андрій Цаплієнко
  • Дмитро Білий
  • Сергій Мартинюк
  • Христя Венгринюк

Останній вдалося здобути перемогу у читацькому голосуванні за опис сексу в оповіданні “Народжуватися і помирати взутими”:

“Я повільно скинула свою нічну сорочку, гола підійшла до незнайомця і впхала його ніс у своє вологе лоно. Він нюхав так жадібно й так довго, наче парфумер, відшукавши новий запах.

Я спрямувала його палець у себе, він крутив ним, подразнюючи і дряпаючи мене, але я терпіла й шепотіла йому, що там немає кісток і що воно, якщо б він того хотів, може ділитися надвоє чи натроє… Він почав ридати, не відходячи від мене й не встаючи з колін, а я гладила його тисячолітню голову й думала, що тут справді забагато риби…”.

Андрій Цаплієнко, “Стіна”

“Давай, давай, давай, давай”, – квапила мене вона. І я, стоячи на вузькій кам’яній набережній древньої річки, слухняно рухався туди, куди вона мене кликала. Я проривався вперед і вгору, рахуючи її феєрверки.

Вони розсипалися і дражнили мене. До тієї миті, поки з мене врешті не вилетіла вогненна куля. Вона досягла центру хмарності і, з’єднавшись із пульсуючою іскрою, щасливо вибухнула переможним салютом”.

Сергій Мартинюк, “Капітан Смуток”

“Мої вітрила гранично напнулись: довгі, гріхопам’ятні роки в бухті очікування віщували надто поспішний вихід у море бажаного. Ця більш ніж красномовна реакція потішила дівчину, і вона міцно притислась до мене оголеними грудьми.

Крапка. Абзац. Фініш – старт. Апогей – народження. Пік – початок. Смерть – життя. Джомолунгма, Кіліманджаро й Канченджанґа разом. Я тримався, але того, що відбувалося, більше не розумів…”.

Петро Крижановський, “Педофіл”

“Вона взяла в руку красивий правильний і рівний член Альфреда і, направивши його в знемагаючі від спраги статеві губи, сіла на нього. Зупинка серця, ядерний вибух в сусідній квартирі, зомбі-апокаліпсис – нічого з вищезазанченого не могло б вирвати двох красивих молодих людей з тієї казки, в якій вони перебували…

Дві ідеальні частинки пазла цілком бездоганно зійшлися, розсипаючись на мільйон шматочків, кожен з яких обвіювався теплим ніжним морським вітром, після чого був поміщений всередину вишневої зефірки”.

➤ Архітектура для людей, або як столітні традиції працюють в сучасних житлових просторах

Олександр Васецький LVIV.COM

Ділись, Бро

Зараз читають