LVIV.COM

Домівка врятованих тварин: як рятують недомашніх улюбленців

Домівка врятованих тварин: як рятують недомашніх улюбленців

Хто з нас хоч би раз в житті не тягнув додому нещасного котика чи песика з вулиці? А якщо й не несли в хату, то принаймні виносили мисочку молока чи купували в найближчому маркеті пакунок кітікету. Загалом, дати раду з безпритульними домашніми тваринами нескладно. А що робити, скажімо, з травмованою лисицею? Куди нести лелеку з підбитим крилом? Єнота, косулю?


Про це говорили з Орестом Залипським, співзасновником львівського притулку “Домівка врятованих тварин”. А ще про історію волонтерства, психологію диких тварин, лисиць у містах і виноград для єнотів.

Домівка у парку Знесіння існує вже третій рік. Сьогодні тут живе близько 280 тварин різних видів: від грачів і ворон до лисиць і вовків. Хоча як такої ідеї створення притулку взагалі не було, каже Орест. Почалося все з порятунку коня, якого мали пустити на м’ясо. Міський голова дав кошти, Орест із друзями-зоозахисниками викупили тварину з бійні. “А далі пішло-поїхало: з’явилася лисичка, з’явилася сова, ще одна лисичка і “понеслося”. Зоокуток перетворився на великий притулок для диких тварин.”

Домівка врятованих тварин: як рятують недомашніх улюбленців

Іншого разу волонтери викупили цілий цирк:

“Був такий цирк Шапіто, який гастролював Європою, але зареєстрований в Україні. Коли у Європі заборонили використовувати тварин у цирках, колектив приїхав до Львова і почав розпродувати тварин. Ми викупили всіх: два дикобрази, два єноти-полоскуни, дві носухи, два міні-поні й один поні. Ці дикобрази наразі найбільш екзотичні у Домівці.”

Тепер захисникам не доводиться шукати потерпілих тварини знаходять їх самі. Когось люди рятують з притравочної станції, когось просто знаходять підбитим на вулиці, простреленим. Нещодавно небайдужі львів’яни врятували лисеня, яке тримали на харчовому складі. 

“У кожної тварини є своя історія. Нема такого, що хтось приїхав до нас просто так. У кожної є не дуже добре минуле.” 

Домівка врятованих тварин: як рятують недомашніх улюбленців

Профіль Домівки саме дикі тварини. Виявляється, волонтерів і притулків для диких тварин в Україні досить мало. У західному регіоні, крім львівського притулку, цим нормально займаються Галицький національний природний парк, “Домажир” і Синевир. Звісно, взяти з вулиці кошеня і підібрати лисицю зовсім не одне й те ж.

“Люди подеколи думають, що вони врятували тварину просто тим, що принесли до нас. Ми принесли вам ящик з цуценятами ми врятували їх. А ви собі робіть, що хочете”. 

Насправді ж справжній порятунок відбувається вже за ворітьми Домівки. Перш за все, кожного новоприбульця чекає карантин. Тварину ізолюють на 14 днів, за цей час лікують травми, захворювання. Допомагають зоозахисникам студенти ветеринарної академії. “Там є спеціалісти усіх профілів, які розуміються на всіх тваринах від черепашки до слона”. 

Домівка врятованих тварин: як рятують недомашніх улюбленців

А далі, після карантину щоденна опіка і догляд, який вимагає немало зусиль, фінансів та емоційної стійкості.

Харчування врятованих тварин забезпечують більшою мірою самі львів’яни. Вхід у Домівку безкоштовний, кошти волонтери отримують лише з добровільних донатів. Іноді люди приносять безпосередньо харчі (у соціальних сторінках Домівки можна дізнатися перелік необхідних продуктів). Цього року активно долучилося місто виділили фінансування на рибу, м’ясо для хижих звірів та корм для копитних.

«Ми годуємо тварин так, щоб їм було максимально добре. У кожної тварини на кожен день є відповідний раціон, щоб вона себе почувала комфортно. Єноти і взимку хочуть винограду й інших смаколиків. Львів’яни завжди долучаються, дуже допомагають нам».

Домівка врятованих тварин: як рятують недомашніх улюбленців

Після лікування й відновлення тварин якнайшвидше стараються повернути у природу, аби не звикали до людей. Минулого року з Домівки випустили 14 лисиць, 10 сов, 15 канюків, 9 білок і ще незліченну кількість дрібних сойок, сорок, ворон загалом більше сотні тварин. Але така доля випадає далеко не всім – для когось вольєр стає останнім прихистком.

«Диким тваринам завжди краще жити у природному середовищі. Птах, який не літає і сидить у клітці це боляче, на це боляче дивитися. До нас за весняний період потрапляє кількадесят лелек. Десять з них відновлюються, підіймаються на крило, розльотуються над парком. А інші десять підлітають на пів метра і падають. Коли вперше побачив цю картину, у мене сльози почали виходити.

Ми не хочемо, щоб тварини жили тут, щоб їх розглядали, як в зоопарку. Ми хочемо, щоб люди побачили тварина живе у вольєрі через певні причини. Певні причини це жорстокість людини».

Орест зізнається, найбільше його бажання аби таких Домівок більше не існувало. Аби всі жили в гармонії з природою. Але поки ця мрія ввижається лише далекою ідилією, волонтери продовжують рятувати маленькі пухнасті життя.

Домівка врятованих тварин: як рятують недомашніх улюбленців

Зараз, у травні, починається період, який зоозахисники диких тварин між собою називають «сезон». Починаються зльотки птахи вчать дитинчат літати. А люди, звісно, по доброті душевній підбирають усіх знайдених пташат і цілими ящиками тягнуть у Домівку. Такого робити не потрібно, зстерігає Орест.

«Якщо ви бачите, що пташка махає крилами, біжить собі кудись парком чи лісом, не рухайте її. Десь поряд є дорослий птах, який приглядає за малечею. Хіба якщо вже є видимі ушкодження крило висить чи лисеня тягне лапу, тоді треба допомогти. І, звісно, якщо помітите, як хтось тримає ту саму лисицю в клітці чи іншу дику тварину, телефонуйте 102».

Текст: Анна Шередько

Фото: Мирослав Пархомик

Ann Shamvey LVIV.COM

Ділися або не палися

Зараз читають