LVIV.COM

Чому жувальна гумка допоможе тобі викинути набридливу мелодію з голови?

Чому жувальна гумка допоможе тобі викинути набридливу мелодію з голови?

Колись ми розповідали тобі, чому в голові час від часу застрягають різні мелодії – це неминучий наслідок роботи мозку, що еволюціонував для того, аби імітувати звуки. Але ми не розповіли тобі, як викинути з голови те, що тобі не хотілось би чути. 


Англійською мовою музичні фрагменти, що застрягають в голові, називаються earworm (вушний черв’як). Вони можуть приймати форму або повного музичного твору, або, що частіше, бути невеликим фрагментом, а довжина оцінюється в середньому близько 15-30 секунд.

Природа нав’язливих мелодій феноменологічна. В першу чергу вона є суб’єктивним досвідом слухача. Крім того, образ мелодії, що знову і знову відтворюється в пам’яті, відділений від слухового сприйняття: його розглядають не як безпосередньо мелодію, а як спогад про неї. Врешті, нав’язлива мелодія може бути пов’язана з моторною активністю: учасники одного з експериментів відтворювали темп прилипливих мотивів з високою точністю. Інше дослідження показує, що моторне залучення в прослуховування композиції – танець, настукування ритму, наспівування мелодії – сприяє подальшому заїданню пісні (джерело – Постнаука).

Дослідники називають різні причини, що призводять до заїдання різноманітних мелодій. Серед них – музикальність слухача в тій чи іншій формі: як наявність музичної освіти, так і активний інтерес до музики. Іншим фактором є схильність до галюцинаторних переживань, обсесивно-компульсивних розладів та прагнення придушити небажані думки.

Важлива також емоційна оцінка цього процесу. Якщо людина ставиться до композиції нейтрально, вона не запам’ятається. Але якщо вона почне розмірковувати над мелодією, то, як і будь-який спогад – вона буде реактивовуватись й почне відтворюватися далі. Якщо повторення мелодії дратує людину, це змістить її ставлення до пісні в сторону негативної оцінки, але якщо повторення приємне, тоді емоційна реакція буде позитивною.

Як позбутися нав’язливої ​​мелодії?

На перший погляд, це дуже складно. Ситуація, коли людина змушує себе не думати, відображена в експерименті Деніела Вегнера. Вчений зібрав студентів-добровольців та розділив їх на дві групи: одній з них він дав завдання думати про білого ведмедя, інший же групі думати про білого ведмедя було заборонено. Що більше учасники другої групи намагалися не думати про тварину, то більше вони про неї думали. Спроба контролювати розумовий процес, особливо в стані стресу чи при зовнішніх перешкодах, робила заборонену думка особливо нав’язливою. У будь-якому випадку, рано чи пізно мелодія сама перестане грати в голові.

Але є кілька стратегій, які допомагають мозку переключитися. Одна з них – пошук відволікаючих стимулів, таких як інша пісня, вірш або фільм. Іншу стратегію запропонував Філіп Біман. Він передбачає, що той факт, що композиції з текстами прив’язуються частіше, ніж інструментальні, може говорити про те, що слухові образи, які виникають, підтримуються субвокалізацією – уявним промовлянням. Перешкодити цьому може жувальна гумка: як показали експерименти Біма, жування гумки заважає проговорюванню, і уявне повторення мелодій знижується незалежно від того, чи додаєте ви зусилля, щоб не думати про пісню, чи ні. Також можна настукати ритм іншої мелодії, проте це не так ефективно.

Тобі може бути цікаво:

Sci-bro: Ми – машини генів і мемів. Як працює еволюція (Меми. Частина перша)

Sci-bro: Що таке меметика і як вона пояснює релігію? (Меми. Частина друга)

Sci-bro: Чому (з точки зору еволюції) артистичність та креативність – це сексі-пексі? (Меми. Частина третя)

 

Твій Бро LVIV.COM

Ділися або не палися

Зараз читають