LVIV.COM

Як створити штучний інтелект без нейронних мереж, реєстрації і смс

Оксана Брошнівська

Герой цієї історії створив віртуальний світ, в якому живуть організми — комп’ютерні програми. Зараз вони кусають одне одного в боротьбі за виживання, а згодом можуть еволюціонувати в штучний інтелект —  крутіший, ніж людський. 


Генетичний алгоритм — це алгоритм пошуку рішення, заснований на принципах біологічної еволюції. Його використовують для вирішення задач функціональної оптимізації і моделювання.

Детальніше і зрозуміліше про те, як він працює і для чого потрібен, розповів Дмитро Тарасенко, який займається еволюційним програмуванням. 

Дмитро також показав нам два відео, які чудово ілюструють роботу генетичного алгоритму.

У першому програмі необхідно було створити мотоцикл у двовимірній площині. Комп’ютер при цьому не знав, якої форми повинен бути мотоцикл, де у нього розміщуються колеса тощо. Все, що мав комп’ютер — це круги, які можуть обертатися чи залишатися нерухомими, та трикутники, які він мав змогу з’єднувати між собою. Він створив першу популяцію мотоциклів, вибрав той, який проїхав якнайдалі, на його основі створив наступну популяцію і т.д.

“Як бачимо, перемагає симетричний мотоцикл (організм), у якого обидва колеса обертаються і перемичка не опускається ані вверх, ані вниз. Зауважте, ми починали з повної випадковості, з цілковитого хаосу, а отримали два колеса приблизно однакового діаметру, які обертаються і мають відносно симетричну перемичку. Якщо вся ця конструкція перевернеться, він все одно зможе їхати. Таким чином, за допомогою генетичного алгоритму, ми відбираємо найкращі рішення і відкидаємо найгірші.”

А наступне відео — про те, як генетичний алгоритм застосували на віртуальних тваринах. Цим займався Карл Сімс та його команда в середині 90-х років, використовуючи суперкомп’ютери того часу.

Результат, отриманий внаслідок цього експерименту за допомогою комп’ютерної програми — дуже схожий на результат природної еволюції.

“Важливим тут є те, що машина не знає наперед, що вона робить, — каже Дмитро, — Вона всього лиш виконує цей простий алгоритм, в результаті чого ми отримуємо отакі цікаві речі.”

А так виглядає програма, у якій працює Дмитро:

Ми відносно добре розуміємо правила, за якими еволюціонує все живе. Використовуючи їх в комп'ютерах, ми можемо відтворити цей процес віртуально і тим самим покласти початок нового, цифрового життя. Найбільшою проблемою на цьому шляху є продуктивність сучасних комп'ютерів. Вона неймовірно низька в порівнянні з тим, що в своєму розпорядженні має природа. Саме тому Дмитро працює над створенням розподіленої системи — коли безліч комп'ютерів одночасно зайняті згаданим віртуальним світом.

Деталі цієї роботи ви можете знайти у його блозі.

Читайте також:


Дріжджі vs. Паркінсона: як львівські науковці шукають ліки

15 хвилин про те, як стати популяризатором науки

Ася Казанцева про “гормони щастя”

Парадокс Банаха-Тарського: як львів’янин виніс мозок всьому світу

Для чого нам квантові комп’ютери? (комікс)

Зараз читають
x Close

Стань нашим бро у Facebook!