LVIV.COM

Від музиканта до власника бізнесу – 50 відтінків Scrum’у в житті Юрія Козія

Лілія Матвіїв

Він змалку хотів творити музику, проте вибрав кар’єру в ІТ. Прагнув потрапити в стартап і на сторінки Forbes, але чимало відкриттів присвятив великим корпораціям. Аж поки не відкрив власну компанію. Lviv.com розпочинає нову рубрику про Лідерів Суспільної Думки!

Якими рисами має володіти людина, щоб отримати всеукраїнську нагороду Best Professional in Project Management на Ukrainian IT Awards та не боятись стрибнути у відкриття власної справи? Юрій Козій розповів, як зробити фейли своїм вчителем, як “зайти та вийти з ІТ”, а також про те, чим займається зараз.


Як прийшов в ІТ

Це не був свідомий вибір. Я мріяв стати музикантом. Класно, коли улюблена справа приносить прибуток і задоволення від роботи. Це ще були шкільні роки, не хотілось просто по гаражах і клубах виступати.

Основними драйверами моєї кар’єри стали батьки, які скерували мене в Малу Академію Наук. Я ходив туди в 10-11 класі, програмував на Паскалі. Інтернет і можливість доторкнутися до комп’ютера були тоді як просто космос.

В мене не було амбіцій на академічну кар’єру, але познайомитись з комп’ютером і зробити це швидше й динамічніше за решту учнів – вдалося.

Поступив на комп’ютерні науки в Політехніці. Не скажу, що мене це захопило так, щоб я аж ночами почав програмувати. Робив лаби і йшов на репетицію грати музику.

Десь на третьому курсі зрозумів, що пора шукати роботу, попри те, що писав про музику статті в львівські газети. Моя перша робота протривала три дні. Я був тестером в компанії на Личаківській, яка займалась SEO-оптимізацією. Дали мені тестувати свій продукт, а я замість цього читав в неті біографії улюблених груп.

На 4-му курсі вже пішов на “серйозну” роботу – у Spline Software. У цій компанії було приблизно 50 людей, моя позиція називалась “техрайтер”. Це було 2 січня 2004 року. Я пропрацював там аж до закінчення інституту.

А потім виявилось, що всі друзі вже в Києві або в Європі, і у Львові мало хто залишився. Я поїхав в Київ, шукав там роботу. Взяв собі один вихідний, щоб з’їздити на чотири співбесіди.

В 2006 році переїхав працювати в київський EPAM.

Звідти щодватижні їздив до Львова на репетицію, в нас продовжувались концерти (з гуртом “Інкунабула”Авт.), ми записували альбом.

Але якщо вважати, що робота – для заробітку грошей, то ти там особливо нічого не здобудеш.

Я ходив на роботу “від дзвінка до дзвінка”, робив свої завдання добре, компанія хвалила, але особливого захоплення це не викликало. В той час ще був ріст зарплат дуже динамічний, в компаній була ціль збільшувати кількість людей, які працюють, і тривала шалена боротьба за таланти.

Як і в кожній великій компанії, щопівроку на працівника чекала розмова з менеджером, і незалежно від того, добре ти працював, чи ні, тобі кожного разу піднімали зарплату і завжди на більшу суму, ніж ти очікував.

Такі були реалії ринку: керівництво розуміло, що як зарплату не підмінуть, людина піде в якесь інше місце.

Музика чи ІТ?

І тут в 2009-му ми розпустили групу. Хлопці передумали переїжджати в Київ, а на відстані не клеїлось.

Я створив проект “Мохіто”. Він був доволі успішним – концерти, корпоративи… Але це теж не давало змоги подумати про вихід з аутсорсингу в музичний бізнес. У 2011-му році ми закрили і цей проект. Після того я задумався – музика, чи ІТ? В ІТ я тоді працював сім років, а музикою займався років двадцять, ще з часів “Дударика”. Тобто все життя.

Треба було перевірити гіпотезу “що таке для мене ІТ, а що – музика”, бо якщо сумніваєшся – треба провести експеримент. І я в якості експерименту пішов на “Голос країни”. Там дійшов до сліпих прослуховувань і побачив стільки крутих людей, професіоналів, які по 8 годин на день займались музикою, все одно не проходять в фінал. І я собі чесно тоді сказав, що якщо я займаюсь музикою навіть годину в день – то це все-таки хобі.

А 8 годин на день я чим займаюсь? Ходжу на нецікаву роботу? На той момент я був в переговорах з GlobalLogic. Мене цікавила позиція ліда, а вони якраз набирали команду. Так став лідом команди техрайтерів.

Однак, окрім лідерства, в роботі було все ще дуже багато документації, а це для мене було не дуже цікаво. Це був 2012 рік, відкривалось чимало стартапів, хакатонів. Все росло дуже стрімко: відкриваєш, наприклад, Forbes, а там хлопці, такі, як ти – сидять в інкубаторах, і про них пише це видання. А про тебе не пише.

Стартаперство

Я пішов на хакатон Гараж 48. Це була його перша версія тоді в Україні. Знайшов там однодумців, ми створили продукт motify.me – і перемогли на цьому хакатоні.

Потім підняли інвестиції, сіли в інкубатор з тими самими хлопцями, про яких писав Forbes, познайомились з ними. Це було паралельно від роботи.

Пошук бізнес-моделі, розробка продукту, інтерв’ю з користувачами – це мене так захопило, що я був готовий залишити офісну роботу і піти в стартап, щоб присвячувати йому весь час. Але саме тоді команда розбіглась, і стартап ми закрили. А мені обирати якийсь інший стартап не хотілося, тож я вибрав корпоративну кар’єру.

Мене цікавила роль РМ, керівника проектів.

РМ як лідер

В моїй команді на той час були програмісти, дизайнери і техрайтери. Але не було проекту, над яким би ми працювали, а було радше щось схоже на ресурс-менеджмент. Це був 2013 рік.

РМ-ство – це ж про лідерство, в основному. А мої лідерські граблі пройшли з музичними гуртами, з організацією концертів, фестивалів, альбомів. Необхідні якості в мене були, тож я вирішив не сидіти і не чекати проекту. Тим більше, в мені ще горів тоді стартаперський азарт.

Стартапери класно бачать все, що погано працює, і хочуть це змінювати.

Найкращий РМ України

Я глянув на компанію, в якій на той час працював, і виявилось, що внутрішні інструменти, якими ми щодня користувались – не завжди сучасні і ефективні. Виникла ідея зібрати команду, і один з тулзів переробити.

Ми це реалізували, і ІТ-департамент погодився офіційно впровадити цю систему по всій Україні. Зараз цим продуктом користується кожен третій працівник українського GlobalLogic.

У 2015-му я отримав статуетку “Найкращий РМ України” від Ukrainian IT Awards. Ідеального керівника, звісно, не існує, як казав Адізес, тому це була своєрідна сходинка, на якій можна було перепочити, щоб розвиватись далі. Я вдячний за цю нагороду.

Треба створити лідеру таке середовище, в якому ініціативність працює.

Фріланс

Це те, над чим я працював, коли вже “вийшов з ІТ” і пішов в agile-коучинг.

Я навчався “аджайлу” в Наталі Треніної, пройшов чимало тренінгів і отримав серію сертифікатів від ScrumAlliance.

Наприкінці 2014-го в мене було вже багато проектів, і я помітив, що якщо одна з моїх команд не пройде тренінг по тому, що я знаю, то дуже довго “розкачуватиметься”. Я з одним зі своїх однодумців зробив такий тренінг, і нас це так запалило, що ми почали це регулярно проводити.

Я знайшов в роботі щось, що мене драйвило так, як музика раніше.

РМ vs. ScrumMaster

PM (проектний менеджер, англ), який контролює виконання завдань, має бути справжнім servant leader’ом, тобто служити своїй команді і давати те, що їй потрібно.

Для мене слово РМ – це людина, яка більше працює з чартами, циферками, аніж з людьми.

Неформальний, неназваний “скраммастер” теж може вирівнювати команду. Це наші неусвідомлені соціальні ролі.

Хороший коуч чи “скраммастер”, про якого говорить scrum – це насправді новий виток еволюції менеджера. Це людина, яка добре розуміє інших людей, а не просто показує пальцем в книгу, чи графік. Ця людина вирощує нових лідерів.

Хорошому “скраммастеру” непросто працювати у великій компанії, адже це завжди буде робота агента змін, реформатора. Він бачить, скільки всього робиться неправильно, а має бути не просто хранителем Скрам-процесу, а й вирощувати лідерів і боротися з нерозумінням “еджайлу” на всіх рівнях. Це – непроста організаційна роль.

Завдання такого коуча – створити атмосферу безпеки, щоб люди могли висловлюватись, щоб могли почути думку кожного. І не лише того, хто звик говорити першим. Головне – не опиратись на те, хто підходитиме тобі конкретно, а вміти згуртувати дуже різних людей, щоб команда рухалась вперед.

Своя компанія

У житті я шукаю те, що мене драйвить, і віддаю себе повністю цій справі. Тому зараз я відкрив свою компанію AgileDrive. Зараз це – перетин мого лідерського, коучінгового та підприємницького потенціалу.

Обрали таку назву, бо Agile – це те, ЧИМ ми займаємось, а Drive – це те, ЯК ми це робимо: з драйвом!

Ми допомагаємо середнім та великим компаніям опановувати нові способи роботи, розвиваємо лідерів та агентів змін.

Agile як стиль життя

Я зараз бачу, як Scrum працює в усіх сферах життя. Все, що лідер з командою не проговорили на початку тижня, будь-яка неточність інструкції – сприяє креативності, але не факт, що це буде саме та творчість, яку ти хочеш отримати. Все потрібно чітко проговорювати, чого саме очікує кожна сторона процесу.

Планую написати книжку колись. Мабуть, про лідерство, помилки та про “еджайл”.

Поради тим, хто хоче зайнятися своїм бізнесом

Починайте займатись бізнесом тоді, коли готові заради нього чимось жертвувати – втратою стабільного доходу, порушеним work-life балансом і таке інше.

Що може дати власний бізнес натомість?

Повну фантазію у баченні майбутнього, свободу дій для реалізації цього майбутнього, надефективну роботу з командою однодумців і як наслідок – щоденний безперервний драйв! Успіху!

 

Список літератури: 5 книжок від Юрія Козія

Том деМарко – Дедлайн: Роман про управління проектами

Джефф Сазерленд – Скрам: мистецтво робити удвічі більше за вдвічі коротший строк

Ерік Ріс – Ощадливий стартап

Патрік Ленсіоні – П’ять вад команди

Лісса Адкінс – Коучинг аджайл-команд

 

 

Лілія Матвіїв LVIV.COM

Ділись, Бро

Зараз читають
x Close

Стань нашим бро у Facebook!