Топ-5 факапів від львівських програмістів та бізнесменів

Кажуть, поразка – це наука. І справді висновків з якогось епік фейлу можна почерпнути чимало. У Кремнієвій Долині навіть прийнято святкувати найбільш визначні провали. А які факапи траплялися з відомими бізнесменами і фахівцями ІТ-світу?


Що це?

Що загалом означає слово “факап”? Англійське сленгове “Fuck Up” перекладають як “провал”, “програти”, “невдача”, “поразка”. Термін увійшов до офісного вжитку та навіть став темою конференцій.

Як залажати правильно

Пропонуємо найцікавіші історії з львівських ІТ-компаній, щоб ви повчилися не на своїх помилках.

Віталій Дутка, Development Manager y PLVision

Діло було давно, коли я тільки починав свою кар’єру у компанії GlobalLogic.

В офіс якраз приїхала нова модель плати, й треба було її прошити. Оскільки усі були мегазайняті важливими фічами, то це доручили мені. Інструкція є, тато ще в дитинстві навчив мене тримати паяльник – нічого складного.

Спочатку треба було підпаяти JTAG кабель для спілкування з платою через серійний порт. Все пройшло гладко, діоди моргають, я навіть отримав перші символи від загрузчика у відповідь. Завантажив репозиторій, збудував прошивку й почав процес завантаження.

Ось minicom мені показує 100%, я щасливий – скоро мене допустять до реальних бойових задач! Перезапускаю плату, загорається світлодіод живлення – і все… Жодних символів від плати… Жодних ознак життя. Приїхали – мене точно звільнять. Починаю шукати, що не так – і зі страхом розумію, що я збудував неправильну прошивку й тепер через інші зміщення в пам’яті затер загрузчик…

Через півдня пошуків знаходжу хлопців, які розказують, що колись вони бачили інструкцію по відновленню, ще через півдня знаходжу документ. Спершу треба знайти на платі ланку й закоротити її для дозволу запису, тож випрошую схематику плати, гортаю листи схем й знаходжу потрібне. Збираю нову прошивку з загрузчиком – готово. Викруткою у лівій руці замикаю ланку, правою клацаю Enter. Поїхали!

Цього разу все набагато довше, 99%..100%, перезапускаю…УРА!!! Працює. З того часу я став головним воскрешальником, але було до біса страшно розуміти, що ти серйозно накосячив.

Маркіян Юськів, Senior Software Engineer y EPAM

Йшов рік 2014-й, в цей час я лише прийшов на SoftServe. Я прийшов на проект після академії, проект цікавий, в мене очі горять яскравим вогнем. Ну все стандартно. Код пишеш, від старших колег чогось нового вчишся, команда дуже хороша. Ну що ще треба мені, молодому та запальному?

І тут приходить четвер, кінець спринта. Мені повідомляють, що є хороша практика проведення демо з клієнтом для усіх членів команди. І сьогодні я the chosen one.

Я підходжу до задачі зі всією серйозністю. Гортаю беклог спринта, спілкуюся з тестером, згадую як, що і до чого, і де у нас можуть бути проблеми. Вечір, година приблизно 19-та. Роблю останній коміт, ставлю на білд і з такою спокійною душею і бойовим настроєм йду додому.

Час дії: п’ятниця, 8:45 ранку. 15 хвилин до демо. Прийшов в офіс, зайшов на дев-енвайромент і бачу, що даних немає. І тут я згадую, що білд таска настроєна так, що чистить девелопмент-базу. В якій вже були дані для демо. Ну нічого, починаю гарячково заганяти дані, забувши про всі правила. Дивлюся, хоч щось є. Проводжу демо, замовник сміється, що дані не ті, та все ж усе працює коректно. Закінчую демо, видихаю, йду по каву. Завіса.

З того часу демо я проводив частіше.

Оксана Складан, РМ у Selecto

Коли я тільки прийшла в компанію і розбиралася з усіма проектами, які потребували доопрацювання, помітила дещо дивне: прийнятий клієнтом проект не працював. Я почала з’ясовувати, як так сталося. Зовсім не розуміла, чому замовниця прийняла його, якщо функціонал неробочий. Там була просто купа багів!

Я почала розпитувати замовницю. Кажу їй: “У вас тут є ще недороблений функціонал”. А вона категорично заперечує, апелюючи до того, що на її сайті все працює. Я почала пошук у тасках. Вже подумала, що існує два сайти, і за одним лінком – неповний функціонал, а за іншим – “все працює”. Попросила замовницю скинути посилання. Тут все і прояснилося! Вона кидає мені лінку на invision. А це ж просто ресурс, на якому ми показуємо всі дизайни. І, як виявилося, основною його перевагою тут стала можливість зв’язувати екрани. Так можна демонструвати, звідки і куди тебе перекидає, залежно від дій на сторінках. І це “перекидання” між екранами вона сприйняла як повноцінний сайт. Так проект і зарелізили.

Після цього розслідування робота із замовницею тривала ще дуже довго! Треба ж було виправити усі баги вже “працюючого сайту”.

А в бізнесі?

Чим більша в тебе компанія – тим більше факапів. Бізнесмени і власники стартапів, підприємці та засновники власної справи також мають чим поділитись. У бізнесі, вважають, найважливіше – не боятись помилятись.

Олексій Мась, засновник Pozitiv.ua та радник президента з цифрових та інформаційних технологій “Київстар”

Стартап – це набір факапів.

Отримання швидких і ефективних факапів – це і є стартап.

Напевно, найяскравіші факапи у нас – це те, як ми розсилали 10 000 любовних листів, і у нас закінчилися жінки в базі, тож довелося слати від хлопців хлопцям. А ще історія про те, як ми 1000 відвідувачів всеукраїнської конференції iForum на перше квітня намагалися пропустити через одні вхідні двері.

І те, й інше починалось зовсім по-різному. Йшов 2000-й рік, і нашим головним конкурентом був портал gala.net. У них було 1.5 млн інвестицій, а у нас – 60 тисяч доларів. Це не завадило нам посперечатися з Нелею Чернишук, яка займалася розкручуванням цього порталу, на пляшку вина, що ми його “переженемо” в рейтингу.

Минув перший місяць – і Неля поскаржилася, що нічого не відбувається. Gala.Net, як і раніше, – удвічі вище за відвідуваністю, ніж наш UaPortal. Сперечалися ми на два місяці, тому до вирішальної дати залишався ще один місяць часу. А оскільки я проходив у той період психологічний тренінг, де нам розповідали про принцип шести рукостискань, то вирішили це перевірити.

Тоді це була соціальна мережа на пошті. Ви відправляли поштові повідомлення своїм друзям з проханням підтвердити, що вони вас знають. Таким чином ми і отримали 10 000 абонентів, і обігнали gala.net за два дні до закінчення терміну суперечки.

Неприємності почалися потім, коли настало перше квітня, яке було неформальною датою народження нашого порталу. У цей день ми вирішили розіслати по отриманій базі 10 000 любовних листів. Розіслали хлопцям-дівчатам лист у стилі “Ми вчилися разом, і я був в тебе закоханий, але боявся зізнатися”. Я особисто цей лист написав, адресуючи його своїй однокласниці. Але в 2000-му році хлопців в інтернеті було набагато більше – і 30% бази залишилося у вигляді хлопців без пари. Ми вирішили їм знайти пару, і в цьому був наш прокол, який мало не коштував нам вимкнення сервера.

У ці 30% входили багато сисадмінів, які й керували українською мережею тоді. Вони один одного не дуже любили, а ще й коли отримали любовні листи – був великий скандал.

По суті, ми були одними з перших спамерів України.

Наш сервер погрожували вимкнути з мережі. А призом за кількість друзів була іменна чашка. По суті, весь “хайп” ми створили за п’ять ящиків таких чашок. І Борис Мостовий кожен день приходив до нас, мовляв – дайте чашку і дайте чашку. Але ми трималися до останнього. І коли йому урвався терпець, мовчки простягнули йому чашку. Він і вирішив всі проблеми з сисадмінами.

В підсумку, ми за цей серйозний факап заплатили всього лише одну чашку. Друга історія була з конференції IForum, яку ми організовували. Це був ювілей – їй якраз виповнилось 10 років. Ми зібрали 1000 осіб і не подумали, як вони будуть проходити через одні двері. І черга у нас була від входу до станції метро Лівобережної (все це відбувалося в Міжнародному виставковому центрі).

І дата була особлива – перше квітня, тоді цю дату всі організатори боялися займати, а вже згадував, що вона у мене найулюбленіша. Мені багато знайомих так і казали, що думали, що все це жарт. Але вийшли з метро – а там черга стоїть у Виставковий центр, значить конференція таки є.

А ми тоді знайшли простий вихід: взяли і запустили всіх, не перевіряючи квитки, які люди купили заздалегідь. А вже на наступний iForum придумали систему входу за штрих-кодами, яку протестували в офісі на наших співробітниках. У нас досі майже ніколи немає черг. А людей зараз приходить вже 10.000.

Ігор Наконечний, засновник NanoDuck та Першої Львівської Школи з ІТ Продаж

Ми живемо в час інформаційного перенасичення. Тому зарозумілі фрази на кшталт “та я знаю” – чуємо чи не щодня. Але від знання до розуміння і від розуміння до мудрості – дуже довга дорога. І суть не в запам’ятовуванні нових об’ємів знань, не в кількості прочитаних книжок (хоча і це важливо), а в тому, як ми засвоюємо в житті певні уроки.

Можна чудово знати щось і в той же час “плакати” від безсилля, чи від браку розуміння як застосувати ці знання на практиці.

Але давайте глянемо на мудру людину. Це така людина, яка не тільки знає, де і коли застосувати певні знання, чи навички, але і вміє мінімізувати можливі ризики та негативні фактори. Це людина, яка має план по кожному з таких ризиків.

У військових є термін SOP (Standard Operating Procedure, Стандартні Оперативні Процедури). Варто щось подібне запроваджувати і в наші ІТ-компанії. Класичним прикладом патології управління є перманентна ситуація “пожежогасіння”, коли керівник перетворюється з засновника компанії в пожежника, який не бачить лісу за деревами. Ні про яке стратегічне планування там немає мови. Там аби день прожити, щоб команда не розбіглась і замовник не закрив проект.

Управління ризиками – це не тільки проблема проектного менеджменту, це проблема управління всією компанією. З мого часу роботи менеджером проектів в компанії CUBIC, яка займалась допомогою в переході наших Збройних Сил на стандарти NATO був в мене один цікавий факап. Кожного літа в Яворові в нас проводились військові Командно-Штабні навчання “Стрімкий Тризуб”. Окрім допомоги в навчанні штабів, наша компанія займалась ще й забезпеченням ІТ-інфраструктури для цього навчання.

Одного разу ми приїхали за кілька днів до початку навчань і почали розгортати комп’ютерну мережу для проведення табору. Для цього потрібно було прокласти LAN кабелі, під’єднати та запустити сервери та робочі мобільні станції. Програмне забезпечення для цього називається JCATS (Joint Conflict And Tactics Simulation).

Ця програма застосовувалась для моделювання першої бойової операції в Іраку “Буря в Пустелі”.

Мережу ми розгорнули, почали тестувати роботу системи. І за кілька годин почались проблеми – від мережі почали відрубуватись робочі станції (лептопи) одна за другою. Як би ми не намагались усунути проблему – нічого не працювало. Задіяли найтолковіших сисадмінів – проаналізували логи, переглянули по сто раз файли з конфігураціями – все має працювати, але не працює. Іде переповнення мережі пакетами даних, і від цього система лягає.

І я прийняв рішення замінити складні дорогущі мережеві комутатори СISCO на прості, дешеві, 8-портові від 3COM. І що ви думаєте? Все запрацювало! Проблема пакетів не зникла, але вона не впливала на загальну працездатність системи.

Знаєте, чому я подумав про цей вихід? Бо ці мережеві комутатори 3COM були в нас запасні. Навчання успішно провели. Через місяць виявилось, що виною став баг зі сторони компанії розробника, який вони потім виправили.

Компанія, до речі, та сама, підрозділи якої займались розробкою ядерної зброї для Збройних Сил США, таких, як балістичні ракети Поларіс, Мінітмен тощо. Отож, дуже важливо мати план Б, якщо план А піде не так. Будьте готовими до можливих ризиків, чи загроз. На майндмепі на картинці ви бачите аспекти операційної діяльності ІТ-компанії, де найдрібніший факап може привести до зриву проектів.

Невдовзі також відбудеться цілий курс по управлінню ризиками в ІТ-компанії, де можна буде навчитись планувати та зменшувати вплив ризиків на операційну діяльність.

 

Що таке бізнес-акселератор і для чого він твоєму стартапу