LVIV.COM

(Ну майже) львівські науковці: Карл Саган і послання в далекі світи

768
Оксана Брошнівська

Розпочинаємо підбірку статей про (ну майже) львівських науковців, в яких розповідатимемо про вчених, що жили у Львові, гуляли у Львові, працювали, пили тут пиво, мали родичів чи хоча б якимось боком торкалися цього міста (наприклад, якщо чиясь бабця з-під Львова, як у випадку з героєм першої історії).

Карл Саган і послання в далекі світи

Ця історія про чоловіка, який знав мову Всесвіту і перекладав її зрозумілими для всіх словами. 

Був собі такий Самуїл Кант з Кам’янця-Подільського і Рейчел Грубер з Нью-Йорку (але її мама була з Сасова, а це під Львовом, якби хто питав!) і народився у них син. Його назвали Карлом на честь баби Клари (якраз тієї, що з-під Львова). Коли Карлу було 4, його привели на Всесвітню виставку в Нью-Йорку (1939), темою якої був “Світ завтрашнього дня”. Вона дуже вразила маленького Сагана і, мабуть, цього дня усе почалося...

Саган — вчений

Далі історія плавно переходить у те, як Карл виростає і стає доктором астрономії й астрофізики, популяризатором науки та одним з найвідоміших вчених світу. Проте, астрономія і астрофізика складали лише частину з того, що Саган насправді вивчав. Ви тільки подумайте: він встиг попрацювати в лабораторії генетика Германа Джозефа Міллера, написати дисертацію про походження життя під керівництвом фізіохіміка Гарольда Клейтона Юрі, а ще попрацювати з планетознавцем Джозефом Койпером, фізиком Георгієм Гамовим і біохіміком Мельвіном Кальвіном.

Ще на початку 1960-років нам нічого не було відомо про поверхню Венери. Саган передбачив, що вона суха та гаряча штучка і допоміг організувати першу місію до цієї планети в серії Марінер.

Апарат “Венера-4” підтвердив його припущення.

 

Саган викладав у різних університетах, працював у лабораторіях. Допомагав у створенні майже всіх автоматичних космічних місій, які досліджували Сонячну систему. Він також всіляко намагався навести контакт з позаземними цивілізаціями, прикладом чого є майже фантастичний проект “Золотий диск Вояджера”.

“Вояджер” 1 і 2 — космічні кораблі-близнюки, які NASA запустило за участю Сагана у 1977-му. Так далеко, як ці швидкі (65 тис км/год) хлопці, в космосі ще не бував ніхто — “Вояджери” покинули межі геліосфери і тепер подорожують міжзоряним середовищем. Перш ніж втекти так далеко від власного дому, Вояджери розповіли нам багато про нашу Сонячну систему. Саме завдяки цій програмі вдалось зблизька сфотографувати Велику червону пляму Юпітера — ураган, який вперше побачили ще 1644 року. 

Цей ураган втричі більший, ніж наша ціла планета!

Саме Вояджери знайшли активний вулкан на Іо (супутник Юпітера), океан під поверхнею Європи, пролетіли крізь кільця Сатурна, та зробили перше зображення Нептуна. Проте, мабуть, найвідомішою світлиною  “Вояджерів”, є “Бліда блакитна цятка”, зроблена на відстані близько 6 млрд км від Землі. Бачите маленьку цятку посередині верхньої смуги? Якщо ви жили в 1990 році — ви там теж є.

Саган казав: 

Погляньте ще раз на цю цятку. Це тут. Це наш дім. Це ми. Всі, кого ви любите, всі, кого ви знаєте, всі, про кого ви коли-небудь чули, всі люди, що коли-небудь існували, прожили свої життя на ній. Безліч наших насолод і страждань, тисячі самовпевнених релігій, ідеологій та економічних доктрин, кожен мисливець і збирач, кожен герой і боягуз, кожен творець і руйнівник цивілізацій, кожен король і селянин, кожна закохана пара, кожна мати і кожен батько, кожна здібна дитина, винахідник і мандрівник, кожен викладач етики, кожен брехливий політик, кожна «суперзірка», кожен «найбільший лідер», кожен святий і грішник в історії нашого виду жили тут — на цій порошинці, підвішеній у сонячному промінні. Земля — дуже маленька сцена на безмежній космічній арені. Подумайте про річки крові, пролиті всіма цими генералами й імператорами, щоб, у променях слави й тріумфу, вони могли стати короткочасними господарями частини піщинки. Подумайте про нескінченні жорстокості, що здійснюються мешканцями одного куточка цієї цятки стосовно мешканців іншого куточка, що лиш ледь-ледь відрізняються від них. Подумайте про те, наскільки часті між ними розбіжності, про те, як жадають вони вбивати один одного, про те, наскільки гаряча їх ненависть. Наша поза, наша уявна значимість, ілюзія про наш привілейований статус у всесвіті — всі вони пасують перед цією точкою блідого світла. Наша планета — лише самотня порошинка в навколишній космічній темряві. У цій грандіозній порожнечі немає ані натяку на те, що хтось прийде нам на допомогу, щоб врятувати нас від нашого ж невігластва. Земля — поки що єдиний відомий світ, що може підтримувати життя. Нам більше нікуди піти — принаймні, в найближчому майбутньому. Побувати — так. Колонізувати — ще ні. Подобається вам це чи ні, але Земля — це зараз наш дім. Кажуть, астрономія прищеплює скромність і зміцнює характер. Напевно, немає кращої демонстрації дурного людського зазнайства, ніж ця відсторонена картина нашого крихітного світу. Мені здається, вона підкреслює нашу відповідальність, наш обов'язок бути добрішими один з одним, берегти і плекати цю блідо-блакитну цятку — наш єдиний дім.”

Чекайте, це ще не найцікавіше. Керівництво проекту цілком серйозно поставилось до можливості зустрічі представників позаземної цивілізації з цими апаратами, тому на борту “Вояджерів” — короткі енциклопедії Землі: відеодиски з рисунками, фотографіями, музикою, звуками живої та неживої природи. На платівках також записані привітання різними мовами, навіть мертвими. Навряд чи представники  позаземних цивілізацій знають бодай одну з цих мов, проте мова, якою говорить Всесвіт — мова науки — універсальна і нею, звісно, теж залишили повідомлення.

Бачите зліва внизу точку, від якої йдуть лінії у різні боки? Це позначення Сонця поміж чотирнадцятьох пульсарів та центру нашої Галактики, а також схема випромінювання атома водню для отримання метричних і тимчасових одиниць. В апаратів попереду довга дорога — вони зможуть подорожувати Всесвітом ще тисячу мільярдів років, а з ними — і основна інформація про нас. 

"Пересилаємо привіт із нашого світу. Бажаємо щастя, здоров'я та многая літа!"

(А це фраза, яку почує представник позаземної цивілізації українською, якщо добереться до Вояджера)

 

Саган — популяризатор науки

Разом зі своєю дружиною, Енн Друян, Саган зняв серіал “Космос: персональні подорожі”, написав сценарій до фільму “Контакт” та цілу купу науково-популярних книг:

Ось деякі з них:

“Космос”. Тут Саган описує те, про що розповідав у своєму науково-популярному серіалі “Космос: персональна подорож”. В книзі 13 частин, як і епізодів в серіалі.

“Тіні забутих предків: пошук того, ким ми є”.  Автори (Саган з дружиною) представляють еволюційну історію життя на землі з особливим акцентом на певних рисах людської природи і на тому, як їхні попередники почали розвиватися в інших видах. В останніх главах автори детально зосереджуються на приматах, порівнюючи деталі анатомічної будови сучасних людей та вимерлих видів, близько споріднених з нами.

“Комета”. Ще одна книга, написана Саганом та Енн Друян. В ній ідеться про природу комет, їхні ролі та сприйняття протягом історії.

“Світ, повний демонів: наука як свічка у темряві”. Підручник з критичного мислення. Мета книги: пояснити науковий метод для широкого кола людей,  надихнути їх підходити до нової інформації критично і скептично мислити. Саган розповідає, якими методами можна відрізнити науку від псевдонауки.

Ну все, на цьому історію закінчуємо, а наступні будуть про справжніх львів'ян, без всяких там бабць!

Колажі: Аня Колісник

Читайте також:


Як акторка львівського походження Хеді Ламар винайшла Wi-Fi

Дріжджі vs. Паркінсона: як львівські науковці шукають ліки

Для чого нам квантові комп’ютери? (комікс)

Зараз читають