Чому людину можна назвати творчою? Це – якась певна травма, чи позитивна риса, чи доповнення реальності, коли скучно у звичному робочому ритмі? Ок, а люди, які чимало працюють за комп’ютером, у малорухомому способі життя, віддаючи свій час корпорації, мають час на творчість? Ми вирішили дослідити, чим цікавляться ІТ-фахівці, крім звичного програмування, поїдання печивок, чи малювання іконок. Розвінчуємо стереотипи!
Трохи статистики
Більшість ІТ-фахівців сьогодні обирають заняття спортом у вільний від роботи час. Чи можна це назвати хобі – питання спірне, хіба-що займатись певним видом спорту професійно.
Інші відповіді переважно вказують на бажання відпочити від “комп’ютерної діяльності” і мозкового штурму. Декому бракує адреналіну – тож обирають альпінізм, стрибки з парашутом тощо. Чимало полюбляє настолки.
Публікуємо найнеординарніші історії, можливо, ці хобі та зацікавлення надихнуть і тебе нарешті взятись за гітару, чи здмухнути пилюку з “дзеркалки”.
*деякі респонденти працюють під NDA, тому вказуємо лише посаду, або подаємо псевдо на їхнє прохання.
А що ти робиш у вільний час?
Едзьо, Software Еngineer (Нідерланди)
Мої хобі: аналогова фотографія (документалістика), бітмейкінг, історія.
Фотографією я зацікавився ще у шкільному віці. Мій дід багато знімав на плівку, і цей процес для мене був повністю магічним, жодна іграшка не могла зрівнятись за крутістю зі старою радянською фотокамерою. Дуже хотів спробувати знімати теж, але моя цікавість привела до того, що я вивів з ладу камеру, яка до цього прожила кілька десятиліть.
Тільки через років десять я зміг підзаробити на свій власний фотоапарат, з чого все фактично і почалось. Тоді мене цікавив сучасний американський кінематограф, тож хотілось за допомогою фотографії відтворювати схожу до Джармуша атмосферу. Загалом займаюсь цим вже майже десять років.
Музику також почав творити, але відносно недавно, тому ще досі – на стадії експериментів, rewiring’у, купівлі-продажі девайсів.
За нагородами я не гнався, не ставлю це за мету. Було кілька виставок в Україні та Європі, публікації в незалежних журналах. Гадаю, з часом будь-яка творчість стає частиною тебе.
Микола Овчинніков, Senior DevOps Engineer
Усе почалось з дитинства. Якось мені у руки потрапила касета гурту “Rammstein”. Слухаючи її 1000 разів, усвідомив, що через музику я можу виразити свої почуття. На той час я ще не розумів, що за допомогою музики я можу знімати стрес та підходити до вирішення питань “дорослого життя” “на чисту голову”.
Зараз мені 28 років, а грати на інструментах та займатися музикою я почав з 14 років. Це саме той вік, у якому відбувається війна особистостей, що породжує творчі риси. Зараз музика надихає мене на нові емоції, переживання та переосмислення життя.
Робиться усе це для душі, щоб отримати якийсь новий досвід, а також за допомогою музики можна й викликати нові переживання, або старі “теплі” емоції, які постійно хочеться відчувати знов і знов.
Олена Гриневич, Project Manager
Едгар, Software Engineer
Мені подобаються комахи: вони дуже різнобічні, соціальні і незвичайні. Є мурахи, наприклад, які не мають робочих, а лише воїнів. Ці мурахи нападають на інших і викрадають їхні личинки. Потім личинки вилуплюються і працюють на цих воїнів. Або мурашки-листорізи, такі собі “фермери”. Це дуже цікаво вивчати, тому у мене вдома є мурашина ферма.
Мурахам потрібне харчування, вода, важлива також вологість повітря. Самих мурашок в мене менше сотні. Вони не агресивні і не небезпечні, вид називається “степові женці”. Вони харчуються насінням, таким, як для канарейок, чи малих папуг.
Це хобі не те, щоб надихає, а швидше дуже заспокоює. Формікарій – це, звичайно, не жива природа, але це ціла соціальна система у тебе вдома.
Це такі “домашні улюбленці для розуму”: не погладиш, але спостерігати цікаво.
Вже, мабуть, років 10 в моєму житті припадає на ці хобі. Для мене це творчість, можливість виразити свої думки, ідеї, емоції.
Роблю це для душі.
Павло Проців, UI/UX дизайнер у Innocode
Музика, чи будь-яка інша творчість дають змогу відчувати себе і бути в іншому світі, поза “реальним” світом рівних/нерівних кнопочок, стратегій, трендів, корпоративних культур, проданого часу.
Грань між цими світами дуже гнучка. Одне доповнює інше. Розуміння того, як все працює між людьми, виливається в кольорові, графічні, звукові композиції.
Я люблю фотографію, музику (грав у гуртах “GODO”, “Гич Оркестр”).
Творчість має відображати дух теперішнього часу. І це не разова робота, а постійний процес. Якщо ти це розумієш, то тобі це потрібно. Якщо ні, то є мільйон інших мотивацій.
Андрій Когут, QA Engineer у Limelight networks
Я люблю подорожувати. Я не можу довго знаходитись в одному місці, мені потрібно регулярно кудись їхати. Це може бути на вихідні в Карпати, а може бути на кілька тижнів в Непал. Це немов наркотик. Інколи навіть важливе не місце призначення, а сама дорога. Відчуття якоїсь поїздки.
Вже приблизно 8 років подорожую.
Люблю процес планування мандрівки (логістика, житло, цікаві факти). Хоча ще більше люблю спонтанні подорожі: вирішили кудись поїхати – і вже за кілька годин їдемо в гори, Будапешт, чи Краків.
Також бувало таке, що бачу дешеві квитки – купую, а потім думаю, що там будемо робити. Навіть кілька разів відмовлялися від перельоту (в Гельсінкі, Франкфурт), бо мали на той час цікавіші плани.
Ділися або не палися
