Як ми вчилися медитувати у Львові

Три роки минуло із того вечора, коли група друзів, яким читав курс лекцій про буддизм, запропонували провести також практичні заняття – застосувати основні медитативні техніки буддизму.


Wakatsuki Kouhei

На той час я вже тривалий час експериментував із різними методиками і не задумувався над тим, що це комусь буде цікавим. Нашвидкуруч приготував коротку програму із вправ, які відомі в різних традиціях буддизму та індуїзму – так, щоб було цікаво, корисно, пізнавально і щоб кожен зумів собі знайти у переліку ту техніку, яка найкраще дозволяє розкрити свідомість та її можливості. Також слід було зробити таку програму, щоб вона не містила релігійного складника – адже саме в релігійних традиціях та інших школах дуже люблять «патентувати» медитацію. Вірю, що кожна людина може спробувати медитацію, навіть якщо не належить до авторитетної та перевіреної часом релігії.

Що було в програмі і з чим ми працюємо вже три роки? Всього вправ шість і кожна по-своєму цікава.

1) Сканування тіла – робота не з тілом як таким, а з відчуттями тілесного, грубими відчуттями, тонкими відчуттями, найпростішими реакціями на подразники. Ця вправа не може вилікувати, всупереч очікуванням нових учасників курсу, тілесних проблем – але допомагає відчути «проблемні ділянки», з якими згодом можна працювати або самостійно, або із фізіотерапевтом. Але й це не є метою вправи. Побачити як тілесність взагалі проявляється – це дуже довга пригода, яка дає бачення доволі простої правди про себе – від тіла нікуди не дітися, а отже треба із ним вчитися бути.

Wakatsuki Kouhei

2) Концентрація на диханні – як вже зрозуміло із назви, основна увага на процесі дихання. Традиційно вважається (у країнах, де медитативні техніки знайомі ширшій аудиторії), що дихальна медитація – це найпростіша і найскладніша техніка. Ми звикли дихати, контролювати дихання або несвідомо реагувати диханням на різні емоції. А коли починаємо розглядати уважніше сам процес дихання, без втручання у нього, відкривається дуже багато чого нового. Найпростіше відкриття – дихаємо не лише ми, але й усі живі істоти.

3) Інтенсивна релаксація – вправа, яка поєднує у собі перші дві, але в інтенсивному режимі – робота із тілом і диханням водночас. Основна мета – усвідомлення актів напруження і розслаблення. Одним із перших відкриттів у наших групах було те, що ми знаємо дуже мало про розслаблення і про його значення для мислення, відчуттів, почуттів тощо.

4) Усвідомлення звуків – одна із найважчих вправ, особисто для мене. Але серед учасників курсу були ті, кому ця вправа вдавалася дуже легко. Звуки, які наповнюють світ навколо нас і без мелодії та гармонії можуть стати великим відкриттям для свідомості.

5) Візуалізація – вправа, в якій ми використовували образи архетипічні, знайомі кожному із нас – живих людей. Тут спрацьовує ще одна із наших здатностей – фокусування на образах, реалізація сили уяви. Людям із творчим сприйняттям дійсності ця вправа давала віру в можливість застосовувати уяву для повноцінного буття. І не обов’язково для цього бачити ельфів або гномів.

6) Культивування доброзичливості – вправа найважча, оскільки потребує вже певного ступеню довіри, а коли ми працюємо в групах – часто бувають нові люди.

Взагалі довіра в процесі роботи – це дуже важлива складова, оскільки очікування можуть суттєво відрізнятися в різних людей. Хтось хоче легкого кайфу, розваги, візуалів та безкоштовних наркотиків. Хтось хоче спробувати щось нове. Хтось шукає нові підходи до свідомості і прагне самореалізації. Ще хтось – зцілення психіки і краще розуміння, чому буває боляче. Далеко не всі очікування виправдовуються, бо виявляється в процесі, що медитація – це не розвага, не наркотики, не хобі, а доволі складний процес і чим він глибшає, тим сильніше проявляються речі, які ми прагнемо від себе приховати, забути, затерти. Це може бути справжнім викликом. Саме тоді доброзичливість може стати в нагоді – побажання собі всього найкращого може полегшити біль, а побажання усього хорошого близьким або незнайомим людям – взагалі розширює уявлення про здатності свідомості.

І звісно, ці вправи не набули би організованого вигляду без моїх найближчих людей, без багатьох нових друзів і знайомих, а також незнайомців, які хаотично і короткочасно долучалися зі своїми пошуками до нашого спільного курсу. За що я усім дуже вдячний за наш спільний розвиток курсу. Перелік усіх людей, яким хочу подякувати дуже великий, тому, на жаль, не можу їх усіх згадати тут. Але наша пригода і медитація у Львові продовжується. До зустрічі на дистанційному курсі медитації.

Що таке бізнес-акселератор і для чого він твоєму стартапу