LVIV.COM

Як ми вчилися медитувати у Львові

Як ми вчилися медитувати у Львові
Ігор Кімарсан
Хворію фантастикою, сюрреалізмом, буддологією та медитацією. Їм книги, ділюся ідеями та розповідаю байки. Виробництво 1984 року.

Три роки минуло із того вечора, коли група друзів, яким читав курс лекцій про буддизм, запропонували провести також практичні заняття – застосувати основні медитативні техніки буддизму.


Як ми вчилися медитувати у Львові

Wakatsuki Kouhei

На той час я вже тривалий час експериментував із різними методиками і не задумувався над тим, що це комусь буде цікавим. Нашвидкуруч приготував коротку програму із вправ, які відомі в різних традиціях буддизму та індуїзму – так, щоб було цікаво, корисно, пізнавально і щоб кожен зумів собі знайти у переліку ту техніку, яка найкраще дозволяє розкрити свідомість та її можливості. Також слід було зробити таку програму, щоб вона не містила релігійного складника – адже саме в релігійних традиціях та інших школах дуже люблять «патентувати» медитацію. Вірю, що кожна людина може спробувати медитацію, навіть якщо не належить до авторитетної та перевіреної часом релігії.

Що було в програмі і з чим ми працюємо вже три роки? Всього вправ шість і кожна по-своєму цікава.

1) Сканування тіла – робота не з тілом як таким, а з відчуттями тілесного, грубими відчуттями, тонкими відчуттями, найпростішими реакціями на подразники. Ця вправа не може вилікувати, всупереч очікуванням нових учасників курсу, тілесних проблем – але допомагає відчути «проблемні ділянки», з якими згодом можна працювати або самостійно, або із фізіотерапевтом. Але й це не є метою вправи. Побачити як тілесність взагалі проявляється – це дуже довга пригода, яка дає бачення доволі простої правди про себе – від тіла нікуди не дітися, а отже треба із ним вчитися бути.

Як ми вчилися медитувати у Львові

Wakatsuki Kouhei

2) Концентрація на диханні – як вже зрозуміло із назви, основна увага на процесі дихання. Традиційно вважається (у країнах, де медитативні техніки знайомі ширшій аудиторії), що дихальна медитація – це найпростіша і найскладніша техніка. Ми звикли дихати, контролювати дихання або несвідомо реагувати диханням на різні емоції. А коли починаємо розглядати уважніше сам процес дихання, без втручання у нього, відкривається дуже багато чого нового. Найпростіше відкриття – дихаємо не лише ми, але й усі живі істоти.

3) Інтенсивна релаксація – вправа, яка поєднує у собі перші дві, але в інтенсивному режимі – робота із тілом і диханням водночас. Основна мета – усвідомлення актів напруження і розслаблення. Одним із перших відкриттів у наших групах було те, що ми знаємо дуже мало про розслаблення і про його значення для мислення, відчуттів, почуттів тощо.

4) Усвідомлення звуків – одна із найважчих вправ, особисто для мене. Але серед учасників курсу були ті, кому ця вправа вдавалася дуже легко. Звуки, які наповнюють світ навколо нас і без мелодії та гармонії можуть стати великим відкриттям для свідомості.

5) Візуалізація – вправа, в якій ми використовували образи архетипічні, знайомі кожному із нас – живих людей. Тут спрацьовує ще одна із наших здатностей – фокусування на образах, реалізація сили уяви. Людям із творчим сприйняттям дійсності ця вправа давала віру в можливість застосовувати уяву для повноцінного буття. І не обов’язково для цього бачити ельфів або гномів.

6) Культивування доброзичливості – вправа найважча, оскільки потребує вже певного ступеню довіри, а коли ми працюємо в групах – часто бувають нові люди.

Взагалі довіра в процесі роботи – це дуже важлива складова, оскільки очікування можуть суттєво відрізнятися в різних людей. Хтось хоче легкого кайфу, розваги, візуалів та безкоштовних наркотиків. Хтось хоче спробувати щось нове. Хтось шукає нові підходи до свідомості і прагне самореалізації. Ще хтось – зцілення психіки і краще розуміння, чому буває боляче. Далеко не всі очікування виправдовуються, бо виявляється в процесі, що медитація – це не розвага, не наркотики, не хобі, а доволі складний процес і чим він глибшає, тим сильніше проявляються речі, які ми прагнемо від себе приховати, забути, затерти. Це може бути справжнім викликом. Саме тоді доброзичливість може стати в нагоді – побажання собі всього найкращого може полегшити біль, а побажання усього хорошого близьким або незнайомим людям – взагалі розширює уявлення про здатності свідомості.

І звісно, ці вправи не набули би організованого вигляду без моїх найближчих людей, без багатьох нових друзів і знайомих, а також незнайомців, які хаотично і короткочасно долучалися зі своїми пошуками до нашого спільного курсу. За що я усім дуже вдячний за наш спільний розвиток курсу. Перелік усіх людей, яким хочу подякувати дуже великий, тому, на жаль, не можу їх усіх згадати тут. Але наша пригода і медитація у Львові продовжується. До зустрічі на дистанційному курсі медитації.

Кімарсан Ігор LVIV.COM

Ділись, Бро

Зараз читають