LVIV.COM

Про американців, українців та стереотипи

Про американців, українців та стереотипи
Анастасія Хмельовська

Запитайте себе, що ви знаєте про американців? Думаєте, вони завжди фальшиво усміхаються? Не зважають на свій зовнішній вигляд? І моє улюблене: гладкі та ліниві?


Якщо з першим твердженням можна частково погодитися, то інші я одразу відкину. Американці вміють доглядати за собою, вони нормально одягаються. Так, вони можуть поїхати в магазин у піжамі або поснідати у кав’ярні в непрасованій футболці. Вони йдуть у Старбакс, щоб купити капучино, а не щоб продемонструвати нові джинси. Вони живуть так, як їм комфортно.

Не всі американці гладкі. Якщо у Новому Орлеані кожен третій має зайві кг, то у Сан-Франциско ви не зауважите такої тенденції. Особисто мені запам’яталося те, що багато людей бігають, займаються баскетболом, волейболом та іншими видами спорту. Так, проблема ожиріння існує, але це не означає, що кожен американець товстий.

Стереотипи підступні. Вони не працюють за певною формулою, тому ніколи не знаєш, як вони спрацюють. В цьому вся і прекрасність світу, адже кожен з нас особливий.

За час мого перебування в США я зустрічала надзвичайних людей. Коли я знайомилась зі співробітниками, я звернула увагу на одну особливу дівчину. Її звали Брукі, і в неї був протез ноги. Мені не відомо, що з нею сталося, адже я вважаю некоректними запитання типу : “А що з твоєю ногою?”. Напевно, Брукі вже мільйон разів розповідала одну і ту саму історію, і їй хочеться поговорити про щось, окрім свого протезу.

Те, що я помітила насамперед – її життєрадісність. Вона себе почуває абсолютно комфортно, не вимагає до себе особливого ставлення, не маніпулює своїми обмеженими можливостями. Брукі надзвичайно комунікабельна та відкрита, любить танцювати і співати, а ще проводити час з друзями. Вона любить життя більше, ніж любимо його ми. Як бачите, стереотип про розчарованих у житті людей із обмеженими можливостями не спрацював із цією дівчиною.

А ще у мене був менеджер, який завжди веселив усіх своїми жартами. Його звати Кіґан і він – гомосексуал. Так, членів ЛГБТ-спільнот у Америці дійсно багато, тому запрошення на побачення від особи вашої статі не є рідкістю. Це реалії країни, яка дає свободу у всіх аспектах життя.
Кіґан має чоловіка і двох дітей, яких дуже любить. І він щасливий, бо може вільно сказати, що він – гей. Він щирий перед собою та перед іншими.

І, до речі, я все ж таки повернуся до пункту про “фальшиву” усмішку американців.

Знаєте, як це, коли прокляли тебе і всю твою генерацію, бо ти випадково штовхнув бабусю, яка стояла позаду тебе у переповненому трамваї? Коли я вислуховую :«Ну що за молодьож пішла», я згадую ту фальшиву посмішку американців зі щирою любов’ю. І поки «таке враження, шо вас у лісі виховували», я думаю про те, як надзвичайно ввічливо ставляться у Америці до незнайомців. Я згадую моменти, коли перехожі підходили зі словами: «У тебе така класна мова! Ти звідки?», і не соромилися робити компліментів. Виходиш зі старого львівського трамваю, і стає так сумно. Люди, які кричать про те, що хочуть збудувати міцну країну і мріють про високі стандарти життя, заходять у маршрутку так, ніби це Ноїв ковчег, а повінь уже почалась. Вони скандують «Ні хабарам!» І беруть 5 гривень за «папір для довідки». Вони співають дифірамби про рівність українців, при цьому обговорюють, у кого новіша модель айфону. І не кажіть, що це не так. Не кажіть «просто в тебе погане оточення» чи «ти засліплена враженнями від США».

Але мені цікаво, чому у американців вийшло побудувати країну із високими стандартами життя, а у нас ніяк не виходить? Напевно, ми все ж таки щось робимо не так. І, може, вже час вчитися на своїх помилках.

Вільні пташки: як живуть і працюють львівські фрілансери
Анастасія Хмельовська LVIV.COM

Ділись, Бро

Зараз читають