LVIV.COM

Forbidden sounds – музика, яка знаходить відгук

Vague Sadan
664

Уявіть собі: ви йдете вулицею в навушниках і слухаєте якусь пісню. Є безліч варіацій цієї ситуації – нічна прогулянка, денна прогулянка, зимова, літня, весняна, сонячна, волога, суха, спекотна, прохолодна прогулянка.

Ви кудись спішите, або навпаки, розслаблено крокуєте. Ви в хорошому гуморі, чи вас щойно звільнили. Тверезі чи напідпитку, ви йдете. Кожна деталь прогулянки змінює емоційне забарвлення вашого стану і, якщо ви любите музику, то дуже приємно в кожній з таких ситуацій мати влучний звуковий супровід. Саундтрек вашого життя.

Музика може підняти настрій, може погіршити його, може підтримати, може надихнути, допомогти, розслабити.

Саме тому мені так подобається знаходити щось нове в терабайтах звуків, якими так багата мережа.

Мені завжди хочеться ділитись своїми знахідками. Спробую поділитись із вами музикою, яка знайшла відгук всередині мене і, сподіваюсь, знайде його і у вас.

Я не обмежуватимусь стилістичними, жанровими, регіональними чи часовими рамками. Тут мова про свіжу музику, несвіжу, стару, нову, модну, немодну, важку, легку, мейнстрімну, експериментальну, живу, електронну, вітчизняну і закордонну. Головний критерій для мене – це внутрішній фідбек. Якщо він є, значить я спокійно і радісно вношу чергову знахідку в свій плейлист.

З чого почнемо?

З короткого огляду тієї музики, яку я відкрив для себе протягом останнього року і яка залипла в моєму плейлисті.

Все, що я представлятиму, є хорошим лише на мій суб’єктивний погляд.

​Amiina – Fantômas

Amiina – проект з далекої і прекрасної Ісландії, яка славиться не лише атмосферою, рівнем життя, ландшафтами, а ще і музикою. Суто жіночий інструментальний гурт, який використовує дуже багато інструментів, часто змінюючи їх під час виступів. Грають дівчата цікавий інструментальний пост-рок. Цей альбом – найсвіжіший.

Lorn – VESSEL

Американський продюсер, один із тих, хто продовжує розвивати те, що свого часу називалось дабстепом.

У нього то вже далеко не дабстеп. Бас, замішаний з IDM а також ембієнтом та соулом. Певний час був підписаний на лейблі божевільного Flying Lotus, потім видав кілька релізів на Ninja Tune.

Цей лонгплей продовжує лінію, яку Lorn вів від початку творчості. Гармонійний і приємний реліз, придатний як для простого прослуховування, так і пританцьовування. Про самого артиста я взнав досить недавно і був приємно здивований.

Loscil – Monument Builders


Канадійський музикант Скот Морган, він же Loscil і його свіжий лонгплей. Умовно це ембієнт, але не пасивний ембієнт для фону. Більш живий, заповнений і активний. Місцями сходить в дрон, місцями прокидається техно, мутує, розвивається і нагнітається. Темний ембієнт, який точно не про тепло і сонце.

Zeal and Ardor


Одне із найцікавіших відкриттів 2016-го року, або що виходить із нічого, якщо за те беруться правильні руки. Мішель Гагне, він же Birdmask, він же Zeal and Ardor в юності був фанатом північного блек металу, потім підріс, почав співати чембер поп, як Birdmask.

Саме цей проект з”явився досить неочікувано. Все почалось із расистського жарту на 4chan, які стилі музики взагалі можна змішувати. Знайдена відповідь – блек метал і чорна музика, очевидно, зацікавила Мішеля і той спробував зробити мікс. Вийшло все вдало. Блек в суміші з блюзом, госпелом та електронікою став справжньою новинкою, про яку тепер пишуть всі кому не лінь.

Цікаво, що десь приблизно в середині 2016, після релізу другого альбому, проект почав по-справжньому жити і той самий альбом Devil is Fine (який вже є другим в доробку Мішеля) дивним чином офіційно от от вийде. До того, як проект набрав популярності, обидва лонгплеї уже були доступними на бендкемпі, зараз же там всього кілька треків. Дебютний альбом взагалі пропав десь і я його знайшов хіба в відомій соцмережі). ось так працює індустрія) варто зазначити, що власне дебютник звучить більш експериментально, ніж другий альбом. хоча обидва варті уваги.

Aufgang – Turbulences


Танцювально-експериментально-вокальне тріо Aufgang я вперше почув кілька років тому, коли натрапив на французький лейбл Infine, де колись випускався Apparat. Почався він з подачі резидента того ж лейблу Франческо Трістано і є сплавом техно, джазу, попу, східних мотивів, дуже цікаво викристаного фортепіано і обробленого вокалу. Енергійний такий мікс.

Trentemøller – Fixion


Андерс то вже ветеран мінімал-техно. Представник датської танцювальної сцени, має досить характерне звучання. Особливо якщо слухати його ремікси.

В кінці 2000-х типове для себе мінімал дабтехно Андерс почав змінювати в сторону експериментів і остання його робота – яскравий приклад того, як розвивається музикант.

На цьому альбомі Андерса чути, але атмосфера і наповнення дуже змінились. На мою думку, в кращу сторону. Музика стала багатшою як в атмосферності, так і в самому звучання. Тут тепер є місце для живих інструментів, а музика являє собою щось на межі пост-панку, досить агресивного техно, ембієнту, і навіть місцями сінт-попу.

Lost in Kiev – Nuit Noire


Загублені в Києві – парижський пост-рок/пост-метал гурт. Характерний для свого жанру і якісний реліз.Ггарно розбавлений вінтажними синтезатори в деяких місцях, моцним басом і яскравими мелодіями. Альбом-посвята ночі. Вночі його і слухайте.

Max Richter – Sleep


Відповідно до назви, цей альбом одного із найвідоміших нео-класиків сучасності, стосується теми сну. Точніше, це альбом для сну. Восьмигодинне полотно Макса створене для того, щоб пройтись по всіх фазах сну і стати саундтреком до нього. Я слухав цей альбом і коли спав, і коли не спав. В несплячому режимі всі вісім годин без паузи важко подужати. Але якщо розбити на кілька частин, то це прекрасна річ. Тим більше, є офіційна скорочена годинна версія, для ознайомлення. Альбом створили у співпраці з відомим нейробіологом зі Стенфорду Девідом Іглманом, адже Макс хотів дізнатись, як працює наш мозок під час сну.

​Luke Howard – Two Places


Дебютний альбом від молодого сучасного нео-класика Люка Говарда з Австралії. Мелодійна, приємна робота. Ембієнтні пасажі змішані з живими клавішами, струнними та синтетикою. Різні по емоційній наповненості треки і цільність. Дуже гарний початок творчого шляху.

А ще там є один трек, який ну прямо до глибини душі зачепив мене. До речі, слухаючи ось такі альбоми і читаючи досить типові біографії, я постійно дивуюсь, чому в Україні я не знаю нікого із неокласиків. Невже діти настільки травмуються музичною школою, щоби потім в них не було жодного бажання повертатись до музики?

​Hammock – Everything and Nothing


сьомий в доробку гурту альбом, як і обкладинка, наповнений мелодіями, які зігрівають і дарують виключно світлі емоції. Це такий космічний атмосферний ембієнт-пост-рок, від якого і справді хочеться політати)

​JK Flesh – Rise Above


Джастін К. Бродрік – людина оркестр. Один із таких музикантів, які мають серйозний вплив на музичну сцену загалом і вписані в історію музики, як її рушійні сили. На його рахунку енна кількість проектів. Починаючи від легендарного гурту Godflesh, співпраці з не менш талановитим представником бас-сцени The Bug, чудесним проектом Jesu і закінчуючи, власне, даним релізом.

JK Flesh – проект танцювальний, так би мовити. Це таке дуууже дуже індустріальне техно. Надзвичайно важке. І хоч це техно, я не дуже уявляю, як під нього тацювати з чистим мозком.

The French Touch Connection – Soul Machinist


Велика збірка французької музики включає в себе понад двадцять треків різних виконавців, із яких до цього мені були відомими буквально п”ять. Тріп-хоп, даунтемпо, даб, інструментальний і вокальний хіп-хоп, все є. Французьку біляхіпхопову сцену я полюбив з того часу, коли познайомився з Jarring Effects, відомим французьким лейблом. Дана збірка дасть уявлення про те, скільки всього хорошого творять французи.

Christian Löffler – Mare


Чисте і прекрасне. Цих слів для мене цілком достатньо, щоб повністю описати альбом. Діп хаус, техно, ембієнт, завернуті в тепло, випромінюють тепло, і обіймають теплом. Альбом записали десь на узбережжі Балтійського моря, де Крістіан заховався від всіх. Тому тут багато живих звуків з оточення, багато природи. Може через такий закритий процес створення альбому, він і вийшов таким чистим і прекрасним.

Murcof, Vanessa Wagner – Statea


Спільна робота талановитого мексиканського електронщика та відомої французької піаністки – переосмислення творчості композиторів 20-го століття – Філіпа Гласса, Арво Пьярта та інших. Погляд на авангардну класику під іншим кутом по-новому її перевідкриває і мені. Після цього альбому захотілось глибше познайомитись із творчістю того ж Сільвестрова.

Ian Hawgood – Love Retained


Мінімаістичний, легкий альбом. Під самий початок весни дуже підходить. Звучанням чимось нагадує проект Кейта Каніффа Goldmund, тільки без отієї дитячої тендітності.​

Bing And Ruth – No Home of the Mind


Найсвіжіша робота в моєму огляді. Якщо ви коли-небуть слухали вундеркінда Любомира Мельника, який за допомогою фортепіано створює стіну звуку, то ви можете уявити, як може звучати цей інстумент. Так от, в даному альбому фортепіано звучить трошки повільніше, ніж у Мельника, але так само створює один цільний потік звуку клавіш.

У деяких треках воно сповільнюється, але тоді на поверхню виходить фоновий до того ембієнт, від якого приглушуються клавіші, які вже лиш задають тон. Цього року поки що найцікавіше, що я чув.

Okkultokrati – Raspberry Dawn


Сатана, рок-н-ролл, пост-панк, краст-панк, блек метал, лоу-фай і Норвегія. Приблизно такі складові коктейлю, який ховається за назвою Okkultokrati. Живенька, гарно сплавлена, експериментальна робота. По-хорошому в трендах, якщо подивитись на те, що зараз в трендах серед любителів андеграунду.

​Fogh Depot – Turmalinturm


Резиденти одного з моїх улюблених лейблів Denovali Records, темні джазові експериментатори випустили вже другий свій альбом, в якому продовжують досліджувати темні закутки джазу, змішують його із різними приправами. На жаль, я зустрічав не так багато достойних представників сцени дарк-джазу, але ось цей колектив може спокійно так вмоститись.

Baltic Fleet – The Dear One


Ще одне відкриття минулого року для мене. Синтетичний енерджайзер. Космічна подорож десь з кінця вісімдесятих. Таким би міг бути антураж цього альбому. Від нього хочеться танцювати. І от що цікаво – в навушниках під час руху він заходить набагато краще, ніж ото коли сидиш за комп”ютером і працюєш, наприклад. З минулого року цей альбом був на повторі напевно найчастіше.

TERRA TENEBROSA – The Reverses


Ну і наостанок, привіт з пекла. Авангардні демони. Цей монумент темряві побудований на кістках досить нецікавого пост-хардкор гурту з Швеції Breach випустив уже третій повноформатний альбом. Він нічим не поступається за глибиною і атмосферністю двом попередникам і занурює в глибину мороку. Окультна атмосфера, примарні звуки і неперевершений вокал роблять цей гурт особливо цікавим на фоні багатьох однотипних представників важкої сцени.

Ось і все. Для початку.

Sadan Vague для LVIV.COM
Зараз читають